Майдан в огні. У Києві знову пролилася кров. Беркут добиває палицями лежачих на вулиці людей. Міліція атакує кожного, хто потрапить, в тому числі журналістів. Важко порахувати загиблих і поранених. Влада називає штурм «антитерористичною операцією».
Тим часом польський прем'єр засудив ОБИДВІ сторони конфлікту. Не знаю, хто є радником Дональда Туска щодо українських справ, але має втратити цю теплу посаду.
І ще «родзинка». Цитую сайт tvn24: «Як підкреслив прем'єр, дуже легко є вийти з даного ринку, а дуже важко на цей ринок повернутися». Це щодо знайдених на вулиці Грушевського у Києві гільз, вироблених польським заводом мисливської амуніції «Pionki». Гроші не смердять, це відомо віддавна. То мисливці керують над Віслою, це відомо принаймні з 2007 року.
Чудових маємо керівників країни, як на Європу. Нотабене, Кетрін Ештон теж сьогодні засіяла. Сказала, що засуджує всіляке насильство, зрівнюючи де факто діяння властей із протидією мітингувальників. Європа не поспішає із санкціями проти Януковича. А в Києві на даний момент гинуть люди. Вже якби ніхто й не пам'ятає, що почалося все із проєвропейських протестів на Майдані.
Уже бачу, як сипляться коментарі, що «бандерівці» палять адміністративні будинки і нищать державний порядок.
В Україні ми маємо справу зі спробою деконструкції системи. І реалізують її не націоналісти-фашисти-екстремісти, а прості громадяни України. Помаранчева революція, котра обіцяла нову справедливу державу, була заледве косметичним ремонтом, переформатуванням еліт. Останнє десятиліття принесло українцям передусім розчарування.
У листопаді 2013 року наступила неочікувана детонація відкладених сподівань.
Мальовничим символом деконструкції державної системи, котра відбувалася на Майдані, була бруківка. Зривана із головних вулиць Києва елегантними жінками середнього віку, котрі пакують потім цей камінь до мішків і несуть на барикади, аби їх чоловіки мали чим боронитися від Беркуту.
Демонстранти з Майдану відмовилися від своїх політичних еліт. Не лише представників влади та правлячої партії. Також опозиції. Опозиції, котра переважною більшістю фінансована тими ж олігархами, що й Партія регіонів (така українська таємниця полішинеля).
Протести на Майдані скеровані не лише в Януковича, а передовсім в державу - несправедливу, невигідну для більшості її громадян, та в її, цієї держави, еліти. Звідси дистанція та погано приховувана неприязнь європейських політиків до протестувальників в Україні. Ті, хто стоїть на чолі державного порядку, бояться гніву мас, навіть коли йдеться про чужі маси і чужу систему.
Катажина Квятковська-Москалевич, «Політика»