detector.media
Інна Долженкова
для «Детектор медіа»
05.02.2014 14:27
Гостра шизофренія в особливо цинічній формі
Гостра шизофренія в особливо цинічній формі
Кожний бачить і чує лише те, що сам хоче побачити й почути. І велике щастя, що українське телебачення надає для цього надзвичайно широке поле. Байдуже, що це все подеколи скидається на банальну шизофренію. Огляд телепрограм за 27 січня – 2 лютого

Від понурого очікування кінця світу по-українськи через полегшене зітхання аж до вибуху оптимізму - такі емоційні гойдалки можуть розхитати навіть відносно здорову психіку окремо взятого індивіда. А що вже казати про цілу країну, розшматовану на своїх - чужих за кількома векторами шизофренії, що її активно стимулюють діаметрально спрямовані телевізійні канали.

 

Приміром, поки Інна Богословська в своєму блозі на УП лякала арештами опозиціонерів просто в залі ВР, а згодом - на 5-му каналі, Перший національний та «примкнувший» «Інтер» жахали свого глядача загрозою захоплення стратегічних енергетичних об'єктів екстремістами й терористами.

 

Скажімо, на Першому національному інформацію про можливе захоплення подали з погляду СБУ, пригрозивши вустами її високопосадовця кримінальною відповідальністю.

 

«Любов Добровольська, ведуча: Про посилення захисту важливих об'єктів господарського та оборонного значення повідомляє Служба безпеки України. Там попереджають: за захоплення або пошкодження таких будівель, залякування населення та вплив на ухвалення рішень органами державної і місцевої влад у Кримінальному кодексі передбачено покарання. За статтями "диверсія" або "теракт" - позбавлення волі до 15 років.

 

Іван Висоцький, заступник начальника ГУ контррозвідувального захисту інтересів держави СБУ: "Намагання паралізувати роботу центральних органів роботи виконавчої влади, які координують діяльність у сфері енергетичної безпеки, забезпечують життєдіяльність населення, що спостерігаються з боку окремих радикально налаштованих груп, створюють загрози не лише нормальному життю суспільства, а й економічній безпеці держави, як складові нацбезпеки"».

 

У такому ж стилі, тобто - кляті екстремісти й терористи з майдану намагаються підірвати енергетичну безпеку, але на сторожі інтересів народу стоїть недріманна, як усевидюще око, СБУ, подав аж два сюжети на цю тему телеканал «Інтер».

 

«Роман Кадемин, ведущий: Ситуация в энергетической отрасли Украины остается под контролем, и все объекты работают в штатном режиме, заявил министр энергетики и угольной промышленности. Эдуард Ставицкий подчеркнул, что после попытки захвата здания Министерства энергетики и угольной промышленности было проведено срочное селекторное совещание при участии руководителей энергогенерирующих компаний, которые отчитались о бесперебойной работе АЭС, ГЭС, ТЭС, предприятий нефтегазового комплекса и угольных компаний. Также была усилена охрана предприятий.

 

Эдуард Ставицкий, министр энергетики и угольной промышленности: "З усією відповідальністю заявляю: я не дозволю жодних втручань у роботу енергетичної галузі. І користуючись нагодою повідомляю всіх наших стратегічних партнерів - ситуація під контролем. Усі об'єкти працюють у штатному режимі та забезпечені надійною охороною. Я ще раз закликаю зберігати спокій та продовжувати роботу в штатному режимі"».

 

Ці слова було сказано після того, як міністр палива та енергетики прогнав капосних поплічників професійного революціонера Олександра Данилюка з Мінпаливенергетики, після чого «Спільна справа» так само вільно й безперешкодно «захопила» Міністерство юстиції. Звільнивши його, до речі, на першу вимогу невиспаної й злої Олени Лукаш. Що дало привід багатьом симпатикам майдану запідозрити пана Данилюка у співпраці з режимом.

 

Але менше з тим, бо в «Подробностях» того ж понеділка буквально відтворили сюжет Першого національного про занепокоєння СБУ погрозами в бік стратегічно важливих енергетичних об'єктів.

 

«Роман Кадемин, ведущий: При этом в СБУ серьезно обеспокоены тем, что на фоне беспорядков активизируются провокаторы, и для достижения своих политических целей шантажируют тем, что будут атаковать объекты энергетического комплекса. В Службе безопасности считают, что все же стоит уделять этому особое внимание. Дело в том, что участились анонимные звонки в милицию с угрозами о подрыве гидроэлектростанций и объектов атомной энергетики. Спецслужбы предупреждают, что инциденты на атомных станциях могут привести к тяжелым непредсказуемым последствиям как для Украины, так и для соседних государств».

 

Дещо відрізнявся від сюжету на Першому хіба що синхрон посадовця з СБУ.

 

«Иван Высоцкий, заместитель начальника контрразведовательного управления СБУ: "Народ, який до сьогоднішнього дня переживає трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, не може не розуміти рівень небезпечності подібних загроз та свідомо допустити їх реалізацію. Ми будемо вживати, згідно з компетенцією, всіх заходів, в тому числі, передбачених і кримінальним законодавством України, для попередження та припинення посягань на енергетичну безпеку держави"».

 

Таке враження, що «Інтер» скооперувався з державним телеканалом і що обоє працюють за однаковими редакційними чи позаредакційними вказівками.

 

Позачергова сесія Верховної Ради, скликана 28 січня після тяжких переговорів влади й опозиції, за своїми результатами могла би стати сенсаційною, якби президент і провладна більшість підтримали відставку Миколи Азарова (добровільну, як наголошували ведучі новинних випусків того вечора) десь так місяць тому, а драконівських законів узагалі б не ухвалювали. Проте це не завадило Першому національному подати відставку уряду як плід виснажливих роздумів над долею держави одіозного прем'єр-міністра, а всю його діяльність на цьому посту - як приклад жертовного служіння народу України.

 

«Любов Добровольська, ведуча: Віктор Янукович прийняв відставку прем'єра Миколи Азарова та всього складу Кабінету міністрів. Відповідний указ оприлюднений на сайті Глави держави. Водночас Президент доручив Кабміну працювати до початку роботи новосформованого уряду. За Конституцією, він має діяти не довше, ніж 60 днів. Зранку Микола Азаров заявив про свою відставку. Зазначив: рішення залишити посаду прийняв сам заради мирного врегулювання ситуації в країні. Адже нині найважливіше - зберегти єдність і цілісність України. Кабмін робив усе для мирного врегулювання конфлікту, - вважає Азаров, - а його підлеглі в екстремальних умовах забезпечували функціонування економіки і системи соцзахисту громадян"».

 

Не обійшлося й без синхрону самого винуватця торжества.

 

«Микола Азаров, екс-прем'єр-міністр України: "Я принял это решение, потому что я хотел обеспечить возможность всем нашим политическим силам достичь согласия, компромисса и завершить тот кризис, который начался. Те решения, которые приняла сегодня Верховная Рада, создают вместе с моим решением достаточную основу для компромисса. Для меня единство и целостность нашей страны, возможность ее успешного развития - самое главное"».

 

Тут глядач, певно, мав би впасти на коліна перед телевізором і ридати, мовляв, на кого ж прем'єр нас залишив. Тим часом, як засвідчили на Першому національному, його однопартійці надзвичайно шкодують про цей крок свого партійного гуру.

 

«Нестор Шуфрич, народний депутат, фракція Партії регіонів: "Мені дуже прикро, що Микола Янович написав заяву про відставку. Я думаю, це велика втрата у владі. Сьогодні Азаров проявив себе як людина, яка вміє протистояти викликам, і я уважно прочитав його заяву - заради досягнення компромісу в суспільстві він прийняв чоловіче рішення і написав заяву про відставку"».

 

«Подробности», маючи, вочевидь, більший хронометраж, подали звернення Миколи Азарова в повному обсязі, додавши синхрони захоплених професіоналізмом екс-прем'єра соратників по партії. Думку опозиції, котра назагал оцінила відставку прем'єра як незначну поступку з боку влади майдану, представляв Арсен Аваков: «То, что Азаров подал в отставку - это уже радостно. Все остальное ничего не меняет, пока не будет принята новая конституция. В правительстве Виктора Януковича оппозиция участвовать не будет».

 

Із сюжетів про засідання позачергової сесії ВР, випущених у «Подробностях» 28 січня, а їх було чимало, в тому числі - включення з Маріїнського парку, де «всерйоз і надовго» облаштувався антимайдан (тут його назвали гучним евфемізмом «Площадь единения»), та євромайдану, можна було зробити фундаментальний висновок: український народ, який вийшов на вулиці, сміливо може розходитися, адже завдяки мудрому президентові зникли всі причини для протистояння по лінії влада - народ.

 

Проте цей день увійшов в історію не лише відставкою Азарова чи скасуванням диктаторських законів, а й фразою регіоналки Олени Бондаренко: «Научитесь сначала разговаривать с политиками!». Фраза, а надто ж те, що її викликало, на жаль, пролунала далеко не на всіх каналах. Проте глядачі 5-го її оцінили гідно.

 

Адже того дня креативними, як завжди, виявилися журналісти, які влаштували регіоналам справжній тролінг. Кадри, як акули пера з фотографіями по-звірячому побитих колег оточили трибуну, де саме виступав Олександр Єфремов, показали також і в ТСН на «1+1».

 

«Ірина Павленок, кореспондент: Але на тлі полегшення ситуації у суспільства залишаються питання щодо притягнення до відповідальності винних у смертях людей. Цими днями поховали чотирьох. Очільник фракції регіоналів у парламенті запевняє, його політсила зацікавлена у покаранні винних у людських смертях. Відповідати на запитання про постраждалих Єфремову довелося в оточенні фотографій побитих журналістів, їх принесли кореспонденти різних видань. Вимагають покарати силовиків, які стріляли у їхніх колег, затримували та жорстоко били. Один із таких журналіст радіо «Свобода» сьогодні повернувся до роботи.

 

Олександр Єфремов, лідер фракції Партії регіонів: Я очень сожалею о том, что такие факты происходят в нашем государстве и вообще-то коллеги с которыми мы работали несмотря на то, что говорите ..., мы часто здесь с ним работали. Я тоже приношу свои личные извинения, потому что считаю, что такое в государстве недопустимо.

 

Ірина Павленок, кореспондент: Фотографії Єфремов пообіцяв передати слідчим. Каже, нападники на журналістів не потрапляють під амністію, про умови якої намагаються домовитися депутати. Наразі перемовини безрезультатні».

 

Ці кадри в рубриці «Без коментарів» крутили на 5-му й наступного дня. Вони стали й надбанням глядачів каналу «24» та більшості телересурсів у мережі.

 

Натомість ані «Інтер», ані Перший національний такою «дрібничкою», як той факт, що наше браве МВС досі не знайшло жодного (!) з тих, хто по-звірячому бив і навіть прицільно стріляв по журналістах, починаючи з побоїща 1 грудня, не перейнялися.

 

29 січня, коли Верховна Рада мала обговорити й ухвалити закон про амністію для всіх затриманих за «організацію масових заворушень», канал «Рада», який, до речі, існує, так само як і Перший, коштом платників податків і мав би вести пряму трансляцію з зали ВР, та ще й у такий гострий момент, проігнорував свої обов'язки перед глядачем. Тобто - жодної трансляції ані із зали, ані з кулуарів «Рада» не вела.

 

І в такий спосіб дала зрозуміти всім, хто вже було повірив у воскресіння українського парламенту як представницького органу влади, - якщо депутати не можуть дійти консенсусу за відмашкою Чечетова, законодавча ініціатива автоматично переселяється в інше місце.

 

Про те, як і хто все-таки «продавив» голосування за законопроект про амністію від регіонала Юрія Мірошниченка, дізналися, знову ж таки, хіба що глядачі 5-го та «24». Парламентському кореспондентові 5-го Ользі Сніцарчук удалося зняти приїзд до Ради Віктора Януковича й навіть поставити запитання його синові-депутату (які аргументи на користь провладного закону про амністію від батька вплинули на юного політика). На яке той дипломатично посміхнувся й хутко зник.

 

Тим часом Юрій Мірошниченко, відбиваючись від атак журналістів у кулуарах ВР з приводу його законопроекту, до останнього доводив: його закон передбачає звільнення учасників протестів від кримінальної відповідальності лише в обмін на звільнення ними адміністративних будівель. Але - аж ніяк не Будинку профспілок у Києві та вулиць і площ, де протестують мирні громадяни. Про це він довго розводився в прямому включенні з ВР в ефірі 5-го каналу.

 

Інші загальнонаціональні канали, подаючи вже наступного дня з ранку до вечора 29 січня результати «силового» голосування за провладний закон про амністію, теж апелювали до цих слів представника президента у ВР. Проте - вже маючи в розпорядженні повний текст новоухваленого закону з сайту Верховної Ради. До того ж - доповнений коментарями Олени Лукаш та Андрія Портнова. Обоє юристів подавали цей закон як найбільше досягнення й геніальний компроміс між владою та опозицією з початку протистояння.

 

Отож, глядач, який має звичку перемикати канали в пошуку новин, отримав черговий удар по своїй і без того нестійкій психіці у вигляді взаємовиключних коментарів щодо нового закону про амністію. Бо ж на одних каналах (Перший, «Інтер», «Україна») його переконували, що президент зробив усе, що від нього залежало, аби досягти жаданої стабілізації в суспільстві та примирити всі сторони конфлікту. Тим часом, переглядаючи деякі інші телеканали, де на тлі переможних реляцій влади про щасливий компроміс між майданом і ВР ситуацію коментували опозиційні депутати та неформальні лідери майдану (5-й, «24», частково «112», «1+1», холдинг Віктора Пінчука), можна було дійти однозначного висновку - влада опозицію вкотре «развела, как котят», нав'язавши їй голосування, продиктоване з Банкової.

 

На цьому тлі звістка про те, що в селі Вишеньки знайшовся лідер автомайдану Дмитро Булатов, якого шукали цілий тиждень, стала воістину благою. Без перебільшень. Але...

 

Незважаючи на те, що кадри з закривавленим і змученим до останньої межі Дмитром Булатовим обійшли всі телеканали і, здавалося б, нікого не залишили байдужими, навіть у цій ситуації знайшлися люди, які поставили під сумнів сам факт викрадення й катувань Дмитра.

 

Сама я, коли дивилася на ці кадри, чомусь думала про те, що, мабуть, смерть інколи буває милосерднішою, аніж такі муки. Але ці думки для українських чиновників виявилися абсолютно чужими, адже вже наступного дня заступник начальника Головного слідчого управління МВС Олег Татаров заявив: однією з версій викрадення Дмитра Булатова та його катувань є провокація з метою подальшої ескалації насильства в країні. Ну, тобто, як це в нас повелося з приснопам'ятного побиття Вадимом Тітушком Ольги Сніцарчук та Влада Соделя, котрі, за тодішньою логікою міліціонерів, самі були винні, він сам себе викрав і сам себе, ну, хіба що трішечки не добив. Логіка влади тут, вочевидь, проста: якби справді Дмитра хтось викрав і катував так, як він стверджує, то цей «хтось» його б одразу вбив, щоб не залишати свідка, а не викидав із машини неподалік від людського житла. Ну що ж, як співав Висоцький, «спасибо, что живой!».

 

На тлі останніх викладених у мережу кадрів, де Дмитро розповідає, як його катували, слова в. о. міністра закордонних справ України Леоніда Кожари в Мюнхені, буцімто Дмитро Булатов почувається цілком нормально й у нього з пошкоджень - подряпина на щоці, були особливо блюзнірськими.

 

Щоправда, пересічний український телеглядач міг дізнатися про цей цинічний пасаж Леоніда Кожари в інтерв'ю агенції «Аль-Джазіра», або з рухомого рядка на 5-му каналі, або ж із з закадрової начитки новин на каналі «24».

 

На «великих каналах», зокрема в ТСН на «1+1» 1 лютого, в суботу, думка пана в. о. міністра звучала вже набагато дипломатичніше.

 

«Наталія Фібріг, кореспондент: Петро Порошенко у Мюнхені заявив, що в Європі готові прийняті на лікування покаліченого лідера Автомайдану Дмитра Булатова. Втім українські урядовці вважають, що Булатов недостатньо травмований, щоб лікуватися закордоном.

 

Петро Порошенко, народний депутат України: Працюємо над тим, щоб захистити від арешту Дмитра Булатова. Для того щоб вивезти його, я говорив з Литвою. Президент Грібаускайте готова його прийняти і Штайнмаєр з Німеччини готовий приймати. Ми зараз маємо розкрити українські кордони і врятувати проти цього героя. Вони його закатують у в'язниці.

 

Леонід Кожара, в.о. міністра закордонних справ України: В мене була розмова з моїм колегою паном Штайнмаєром, міністром закордонних справ Німеччини. Він сказав, що Німеччина готова прийняти його на лікування. Але наскільки я знаю, у пана Булатова немає серйозних травм таких, щоб мали бути вимагали такого невідкладного лікування, принаймні про це наскільки я розумію буде заявлено від Міністерства охорони здоров'я. Триває кримінальне слідство».

 

Тим часом слова начальника Головного слідчого управління МВС України Миколи Чинчина та його заступника Олега Татарова про те, що Дмитро Булатов не бажає співпрацювати зі слідством, а також що МВС має претензії до потерпілого за те, що останній викликав чомусь не міліцію, а друзів, коли дійшов до хати, ретранслювали всі великі канали.

 

Відомо: кожний бачить і чує лише те, що сам хоче побачити й почути. І велике щастя, що українське телебачення надає для цього надзвичайно широке поле. Байдуже, що це все подеколи скидається на банальну шизофренію.

 

Відтак іще один приклад гострої душевної хвороби в головах політиків, а через них - у глядачів, оприлюднений 2 лютого, спершу під час інформаційного мітингу на Майдані Незалежності, а згодом - в ефірі каналу «112», загнав у глухий кут когнітивного дисонансу хіба що стерильних ботанів. Але аж ніяк не загартованих у боях із телевізором шизофреніків зі стажем.

 

Ідеться про виступ на сцені Майдану такого собі Віталія Грушевського. Євген Ніщук оголосив його як народного депутата ВР України. Говорив чоловік нібито по суті, закликаючи до позачергових виборів президента та Верховної Ради, а також до виборів мера Києва та Київради.

 

Єдине, що насторожувало: дивні слова оратора, що тому, хто зрадив один раз, віри вже не буде, і хай його тоді навіть виключають із фракції Партії регіонів, але він своєї думки не змінить. До речі, ці слова, ефектно набрані білим на червоному, процитували того ж вечора в програмі «ТСН. Тиждень».

 

Коли ж Євген Ніщук під час прямої трансляції, що її вели вже за традицією 5-й, «24», інтернет-телеканали та канал «112», на весь майдан оголосив, що цей шановний пан вийшов із Партії регіонів, учасники зібрання щиро аплодували.

 

Проте не минуло й року, себто - пари годин, як пан Грушевський у прямому ефірі «Культурної революції» на каналі «112» почав присягатися, що з рідної партії він не виходив і виходити не збирається. І що Євген Ніщук зробив таке оголошення через підступи клятої опозиції, яка за лаштунками нашептала «голосу Майдану», щоб він таке сказав.

 

Тетяна Гончарова, треба віддати їй належне, дотримуючись декларованої каналом об'єктивності, оперативно зв'язалася телефоном із тим самим Євгеном Ніщуком, аби добитися все-таки правди. І тут виявилося: прагнучи будь-що потрапити на сцену Майдану, пан депутат спеціально попросив ведучого оголосити його просто як народного депутата, не називаючи партійної приналежності. «І що я міг подумати? - риторично запитав "голос Майдану". - Тільки те, про що й сказав».

 

Тетяна Гончарова, вислухавши обидві сторони, звернулася до свого візаві в студії, мовляв, прохання депутата, щоб його оголосили, не називаючи сили, до якої він належить, це все одно, якби вона сама представлялася ведучою просто телевізійного каналу, не уточнюючи, якого саме. Всі виправдання «героя дня», який щось белькотів, буцімто це було єдиною можливістю виступити на сцені, не викликавши негативу в свій бік, мали вигляд досить жалюгідний.

 

Як, зрештою, й усі спроби примирити непримиренне в шизофренічній дійсності українського телевізійного простору. Втім, можливо, хтось назве це плюралізмом і матиме при цьому рацію?

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY