У сімферопольської телерадіокомпанії «Чорноморка» на якийсь момент невістка змінилась. Я маю на увазі ту саму невістку, з приказки: «Хто вср…сь? Невістка!».
Але все по порядку. Я зараз відпочиваю у Форосі – тому самому кримському селищі, де Михайло Горбачов у своїй резиденції під час путчу 1991 року чи то переховувався, чи то його там в ув’язненні тримали. Дивлюся я тут телебачення, в тому числі й місцеве. На відміну від часів путчу, зараз показують не лише «Лебедине озеро».
І помітив я таку показову тенденцію: ТРК «Чорноморська» вибрала собі за невістку Київ. Із надзвичайною легкістю тутешні журналісти звинувачують столицю, а заразом і всяких там бандерівців із націоналістами-фашистами, в усіх смертних гріхах.
А того разу я вухам власним не повірив. Критика пролунала на адресу телеканалів такої любої серцю багатьох кримчан Москви. Називався не конкретний канал, а абстрактно – «деякі канали». Та все одно, факт настільки неймовірний, що сам Шерлок Холмс захотів би застосувати свій дедуктивний метод і в усьому розібратись. А що вже казати про мене, який за телебачення всією душею і всім серцем переживає!
Звинувачення на адресу москвичів пролунали у репортажі кримських журналістів з російського міста Оренбурга, куди їздила з візитом делегація кримських політиків. Як і годиться, вони там думками обмінювалися, досвідом, а також усілякі угоди про співпрацю підписували. А ще депутати кримського парламенту займались однією дуже важливою для орієнтованої на туризм економіки півострова справою: переконували своїх візаві, а разом із ними, певно, й мешканців Оренбурга і області в тому, що в Криму – повна спокуха, що ніхто тут ні з ким не свариться, не б’ється, ніхто нікому не погрожує. Курорти функціонують, як завжди, і нічого не змінилося.
Відтак, можна зробити припущення, що частина туристів із братньої Росії, які роками відпочивали в Криму, раптом перестали туди їздити. А це не може не позначитись на прибутках півострова і ставить під сумнів належні темпи його розвитку. Відповідно, громадян сусідньої держави треба заспокоїти і розвіяти їхні страхи. Ось тут і трапились під руку московські телеканали, які, мовляв, спотворюють благодатні кримські реалії.
Взагалі, московські телеканали ніколи не пропускають нагоди щось страшненьке розповісти про Україну. То Донбас помаранчеві відгороджувати колючим дротом збираються, а скоро взагалі з москалів шкуру спускатимуть. Тут кримські журналісти не лише не заперечуватимуть, але й додадуть куті меду.
А ось коли про Крим ідеться, тут москвичі, за логікою кримських журналістів, явно прибріхують. Напевно, це саме вони вигадали несамовиту Наталію Вітренко, яка разом із своїми непохитними прихильниками-пенсіонерами цілий місяць театрально боролася проти проведення спільних українсько-американських військових навчань… які до того вже кілька років спокійно відбувались на півострові. Саме москвичі місяці три тому нафантазували конфлікт між кримськими татарами та групою якихось молодиків, який міг закінчитись великим побоїщем. Коротше, в усьому простежується рука Москви. Й жодні кримські та київські політики стосунку до цього всього не мають. Коли ж вони галасують або організовують чергове протистояння, то це винятково для блага кримчан і спокою на півострові.
Подивився я отой репортаж і подумав собі: якщо кримські журналісти так розставляють акценти, то, може, їм варто цілими днями «Лебедине озеро» крутити? Їй-богу, користі буде більше!
