Давайте з певною часткою скепсису поставимося до інформації по те, що колону антимайданівців в Обухові в день довиборів, 15 грудня, очолив особисто Вадим Тітушко. Хоча б тому, що поширив її лідер Радикальної партії Олег Ляшко, а за свої слова він здебільшого відповідати не навчився. Проте заголовок «Тітушко очолив тітушок», під яким новина пройшла, сам по собі вартий окремої уваги. Не лише через зручність та максимальну медійність. Насправді його суть таїть у собі ледь помітну поки що небезпеку. І якщо поганий прогноз, про який піде мова далі, почне втілюватися, відповідальність за наслідки ляже на засоби масової інформації.

Діяльність цих ландскнехтів, котрі оцінюють себе від 300 до 1 тисяч гривень щодобово, пов'язують винятково з Партією регіонів або бізнес-структурами, котрі перебувають в орбіті української влади. Поки що достеменно невідомо, хто, де й коли публічно вжив термін «тітушки» як загальне визначення молодих людей спортивної, кримінальної або просто «характерної» зовнішності, котрі наймаються різними крупними та дрібними структурами для провокацій. Проте невеличке розслідування на основі відкритих джерел провести можна.

Отже, 18 травня 2013 року невідомий «молодик характерної зовнішності» напав на Михайлівській площі на журналістів Ольгу Сніцарчук та Влада Соделя. Йому, як і решті подібних, вільно дала відступити міліція, що явно підтверджувало договорняк та замовний характер провокації. Вже під вечір того дня Вадима Тітушка на прізвисько Румун було ідентифіковано.

За два місяці, наприкінці липня, термін «тітушки» почувався в інформаційному просторі України настільки вільно та впевнено, що потрапив до... словника сучасної української мови. Приблизно в той самий час термін отримав прописку у «Вікіпедії». Причому стаття інтенсивно розширюється та доповнюється. Значення слова пояснюється вже кількома мовами світу. І апогей: від 1 грудня 2013 року газети, телевізійні сюжети та інтернет-видання почали дедалі частіше вживати це слово без лапок.

Не знаю, як у вас, а в мене подібна граматика викликає прямі асоціації з іншими назвами організацій вуличних бійців, провокаторів та погромників, котрі з'явилися в ХХ столітті, які теж пишуться без лапок та вживаються телевізійниками без словосполучення «так звані». Згадайте гітлерюгенд, хунвейбінів, червоних кхмерів, люберів.

Справедливості ради слід визнати: Комуністична партія вуличних бійців не використовувала, для її влади цілком вистачало зусиль ВЧК-НКВД-МГБ-КГБ. Хоча окремі випадки провокацій мали місце. Учасники правозахисного руху дуже добре це пам'ятають. А перший «тітушка» з'явився на великому екрані радянського кіно в популярному фільмі пізніх 1980-х «Асса». Пам'ятаєте маргінального типчика, котрий спровокував у тюремній камері неформала Бананана фразою: «А может, ты пидор?», після чого почав бійку, в хід якої міліція не втручалася.

Українські вуличні бійці, котрих наймає для провокацій влада та прикриває міліція - це члени спортивних клубів, кандидати й навіть майстри спорту зі східних єдиноборств, котрим треба вихлюпнути агресію та продати свої набуті навички за 250 гривень мінімально. Коли Юрій Луценко та інші опозиціонери називають бойовими загонами Партії регіонів «Беркут», внутрішні війська та міліцію, вони до певної міри помиляються. Адже останніми роками успіх будь-якої насильницької акції - від рейдерської атаки до зачистки виборчої дільниці - визначається не бездіяльністю правоохоронців, а надмірно активною діяльністю молодиків характерної зовнішності. Про це вже відкрито говорять по телевізору, причому не на каналах із опозиційним статусом. Відразу кілька сюжетів про тітушок та провокаторів показали в рамках програми «Гроші» в ефірі «1+1».

Як вони виглядають - ви знаєте не лише завдяки телебаченню. Люди вже впізнають тітушку на вулицях. Та обходять десятою дорогою: в спортивках вони чи без, у кросівках чи берцах, тверезі чи п'яні, стоять мовчки чи голосно матюкаються - не має значення. Бо за свавілля міліції чи того ж «Беркуту» рано чи пізно доводиться або відповідати, або формально виправдовуватися, або - вибачатися для галочки. Тоді як від так званих тітушок відхреститися дуже легко.

Зокрема, на виборах мера у Мукачевому 2004 року, котрі тоді назвали найбруднішими в Україні, виборчі дільниці контролювали бритоголові бійці в спортивках та шкірянках. Ними керував народний депутат Нестор Шуфрич, він же назвав цих «характерників» депутатами всіх рівнів. На парламентських виборах`2012-го вони вже представлялися журналістами, маючи при собі саморобні мандати. А зовсім недавно, на довиборах у п'яти округах, депутат від ПР Ельбрус Тадеєв чітко завив: це громадські активісти, котрі стежать за порядком.

Зверніть увагу на один дуже суттєвий момент, який ще досі не сплив. З'явився анекдот про Вадима Тітушка, який помер від гикавки. Але означений персонаж ще жодного (!!!) разу не заявив про свою незгоду з тим, як щогодини засоби масової інформації (крім Першого національного каналу та, наприклад, газети «Урядовий кур'єр») паскудять його прізвище.

Зробити це Вадим Сергійович Тітушко може досить легко. Згадайте його досить потужну юридичну підтримку під час судового процесу, який, втім, завершився для нього та інших учасників бійки 18 травня поразкою. Отже, ніхто не здивується, якщо сам Тітушко з армією правників почне кампанію проти ЗМІ, захищаючи власну честь та гідність. І виграш процесу не виключений, після чого будь-яке вживання слова «тітушка» в засобах масової інформації передбачатиме покарання та відшкодування Румуну з Білої Церкви моральних збитків.

Натомість він, якщо справді вірити поширеній інформації, очолив найманців-провокаторів в Обухові. Це може означати, що автентичному Вадимові Тітушку надзвичайно подобається, що він дав назву цілому соціальному явищу. І воно, це явище, лякає людей. Сама поява десь групи «молодиків спортивної зовнішності, яких називають тітушками» стає топ-інформацією, миттю облітає всі інформаційні агенції, біжить стрічкою у випусках новин. Словом, навіть якщо вони вийшли попити пивця, це вже викликає трепет у мирних громадян.

У сухому залишку маємо зграю, котра так чи інакше має вплив на суспільство завдяки старанням ЗМІ. Проте вуличні бійці зі статусом провокаторів та відморозків мають заробіток, прикриття міліції, спецзагонів та, мабуть, і Служби безпеки - й зовсім позбавлені ідеології. Ось що насправді відрізняє їх від гітлерюгенду, хунвейбінів, люберів чи скінхедів. Ті не просто виконували команду «фас» - вони здатні були ретранслювати певні доктрини. Одні зачищали суспільство від шкідливих книжок в ім'я процвітання великого рейху. Інші втілювали політику «культурної революції», озброївшись «Цитатником» Мао. Треті звільняли та досі звільняють свої країни від «інакших»: за одягом, зачіскою, національністю, кольором шкіри тощо.

Всі, чий спосіб життя та заробітку походить від прізвища Тітушко, поки ще лише безкарно лякають, пресують, провокують. Але може статися, що Вадим Тітушко зробить наступну заяву: «Я гордий, що дав назву цілому прошарку своїх ровесників, котрі займаються спортом. Ведуть активний та здоровий спосіб життя. І завжди готові з'явитися там, де треба навести порядок». Бо якщо слово звучить у випусках звичайних новин та кримінальної хроніки, поширюється в друкованих ЗМІ та інтернет-виданнях щодня та, головне, звучить зі сцени майдану, ваш автор передбачає наближення того дня, коли так звані тітушки почнуть капіталізувати бренд.

Якщо цей прогноз виправдається, тітушки, тепер уже без лапок, сформуються в офіційну, легальну громадську організацію. Хоча б на зразок Femen, котрі теж починали з дрібного хуліганства під виглядом протестів, а завершили все спилянням хреста на Майдані. Очолить цю організацію сам Вадим Сергійович Тітушко. В них буде офіс та обов'язково осередки й штаби у кожному (!) населеному пункті України.

Записатися в тітушки стане честю, бо сюди йдуть - цитата з одного телесюжету - «честные правильне спортивные пацаны, которым надоел этот бардак в стране».

Як на це реагуватимуть засоби масової інформації, котрі нині активно досліджують соціальний феномен тітушок? Поза сумнівом, далі транслюватимуть меседжі «чётких пацанчиков» про те, що в країні потрібен порядок. Спершу - звичайний. Потім - залізний. Не почавши масову дегероїзацію та маргіналізацію тітушок уже зараз, причому широким фронтом ЗМІ, ми з вами рано чи пізно будемо з подивом писати тексти й робити сюжети про те, як громадський рух тітушок висуває своїх кандидатів на парламентських виборах. Тим самим остаточно легалізувавшись та навіть набувши статусності.

Замість пошуку відповіді, хто ж вони такі, тітушки, колегам варто було б широким фронтом почати на них наступ. Водночас говорячи про неприпустимість використання цих вуличних бійців та закликаючи їх не боятися. Інакше будь-які вибори виграють вони, збери народ хоч сто народних віче...

Фото - Тиждень.ua