«В Европу хотите? В какую - увиденную в автобусном окне тура выходного дня, где все чисто и вкусно, или к арабам и туркам с их плодовитостью и ленью?»

Нечасто в українській пресі читаєш пасажі, від яких так відгонить расизмом, як від цього речення в публікації видання «Комсомольская правда в Украине» (київський випуск) 23 листопада. Тобто, бувають такі щодо українців і росіян (рідше - євреїв). А от щодо інших народів - не пригадаю коли читав таке востаннє.

Авторка публікації «Лицемерие зашкаливает» у рубриці «Личный взгляд» Ольга Гдуля наводить низку знайомих аргументів типу «припиніть платити даїшнику за власне ж порушення» або «напишіть заяву на лікаря, який пропонує "нормальні" умови для родича, який помирає». Це - для тих, кого вона запитує, чи хочуть вони до Європи.

Ольга Гдуля заявляє, що 2004 рік її «дуже» навчив. Я не пригадую уроків расизму 2004 року. Натомість свіжі в пам'яті цьогорічні зусилля, скеровані на те, щоби навчити нас - що таке фашизм. Запам'яталося, що прихильників фашизму характеризує, зокрема, вороже, зневажливе ставлення до людей інших рас, етносів, націоналізм; так само запам'яталися і розповіді про несприйняття цієї ідеології в Європі.

Під кінець публікаціі Ольга Гдуля пише: «Тому і не піду на Майдан - я розумію, що мені в Європу досі не світить». Невже навчилася від вітчизняних антифашистів і усвідомлює, що з расистськими поглядами справді не місце в Європі? Хоч би де та Європа не була.

Фото - http://focus.ua