«ТК» звернулася до експертів із питанням:

Як ви оцінюєте висвітлення телеканалами двох мітингів коаліції та опозиції 31 березня, з’їзду НСНУ і заяв Ющенка, Тимошенко, Януковича, що пролунали в цей день? І що, на вашу думку, стоїть за таким висвітленням?

Відповідають: Денис Богуш, Сергій Телешун, Світлана Конончук, Лаврентій Малазонія, Ірина Бекешкіна, Галина Левицька, Ольга Федорченко, Юлія Тищенко

Денис Богуш, генеральный директор Агентства «Интерактив PR Групп»::

– Тут є кілька моментів, що мене здивували, і кілька моментів, що мене порадували. Порадував, насамперед, телеканал «Інтер», який дуже об’єктивно і якісно висвітлював ці події. Також об’єктивністю відзначилися 5 канал та Перший національний. Решта телеканалів не відрізнялась якимось викривленнями подій. Але це була не стовідсоткова об’єктивність, оскільки телеканали намагалась не показувати кількість людей на Майдані під час акції опозиції, а орієнтувалися на інформацію міністра МВД про те, що там було 15 тисяч людей, коли насправді їх було набагато більше, десь 50-100 тис. Тобто, цензура на більшості каналів «проявлялася» тільки в демонстрації кількості людей на Майдані.

Неприємно здивував телеканал ТОНІС, він зазвичай був об’єктивнішим у висвітленні подій, а тепер подавав ситуацію якось однобоко. Традиційно на боці правлячої коаліції була ТРК «Україна». Основна тенденція висвітлення подій телеканалами СТБ, НТН, «1+1» полягала в намаганнях зробити мітинги рівнозначними заходами – по кількості людей, по цілях, по значущості. Це щодо ситуацій із мітингами.

А щодо висвітлення різноманітних заяв, то у виграші – 5 канал, оскільки він щогодини транслював найсвіжіші новини. Завдяки такій програмній сітці можна було побачити оперативну і певною мірою об’єктивну точку зору. Хоча загалом висвітлення ситуації з заявами теж не особливо відрізнялося.

Дуже цікаво було бачити Раїсу Богатирьову, Тараса Чорновола у дебатах на 5 каналі. Трохи здивувала тема ток-шоу Савіка Шустера по рейдерству, коли тут такі події. Але я не впевнений, що було би краще, якби він зібрав усіх цих політиків і вони нагнітали би атмосферу. Як на мене, тему було вибрано стратегічно правильно, оскільки програма дуже сильна і вона має певний вплив.

Загалом, я думаю, що на висвітлення цих подій суттєво впливала політика телеканалу і його головний та випусковий редактор. Я думаю, що подача ситуації узгоджувалась з власниками каналів, бо події неоднозначні і не прості.

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, зав. кафедри політичного та аналітичного прогнозування НАДУ:

– Ви знаєте, з ким би я сьогодні не говорив – зі студентами, слухачами Академії державного управління, – з‘ясувалося, що 85% не дивилися ці сюжети. 80% навіть не хотіли слухати й не аналізували і не співставляли ці сюжети. Це є свідченням найбільш небезпечного явища – соціальної апатії суспільства. Навіть політики вже цього не сприймають – ані провладні, ані опозиційні.

На мою думку, висвітлення було би більш інформативним, якби були інформаційні сюжети з елементами «підколу» і політичною позицією журналіста. Хоча мені, як фахівцеві, хотілось би побачити:

1) зміст (що було на мітингу – емоції чи конкретні пропозиції. Тобто яку функцію виконували ці події);

2) як технологічно вони проводилися;

3) чисельність;

4) результативність (тобто, я розумію, що і мітинги Юлії Тимошенко, і опозиції, і мітинги влади проводилися для чогось. Їх результат?).

За цією схемою я й хотів би побачити всю ситуації – але цього не було. Після перегляду каналів, я подивився в Інтернеті, і дав своїм працівникам завдання проаналізувати пресу –то тепер складається більш-менш зрозуміла картина.

Канали не дають достатньо інформації з однієї причини: журналісти поспішають подати подію, навіть не зрозумівши її. Я зіткнувся з таким явищем – і в мене зникло бажання брати участь у різноманітних шоу. Бо коли журналіст шукає події, – ти йому хоч 50 хвилин розповідаєш, а він вирізає маленький шматочок, а все інше каже своїми словами. Тобто, немає сегментації пошуку ідеї, коли виокремлюються, по-перше, зірка-продукт, по-друге – зірка-учасник і по-третє – зірка-ведучий.

Сьогодні, як на мене, на першому місці стоїть або факт інформації, або зірка-ведучий, або зірка-учасник. Але, на жаль, немає головного – результату, що саме я від цього продукту отримав? Відсутня конкретна наслідкова складова цих речей.

Світлана Конончук, керівник політичних програм УНЦПД:

– Мітинг Форуму національної єдності та акція «Геть зРаду!», як на мене, розглядалися журналістами і суспільством у контексті політичних подій, що їм передували упродовж двох років. Тобто, сюжети суботнього і недільного дня бралися не самі по собі, а подавалися як проміжний етап у доволі серйозному політичному конфлікті, який мав ще раз публічно висвітлити позиції таборів стосовно питання найближчого політичного майбутнього, спроектованого на подальший вибір Україною як державою способів і шляху розвитку Тому ті з глядачів, хто взагалі на щось чекали, чекали позиціонування лідерів. А лідери прагнули продемонструвати потужності своїх сил і прихильників одному глядачеві, аби переконати його або попередити. Якщо говорити про роботу журналістів, то з баченого мною (а це УТ-1, «Студія «1+1», «Інтер») подача матеріалу була загалом збалансованою, а кількість його залежала від змісту і тривалості акцій.

Телеканали в цілому представили зміст подій, показали сторони «в особах», передали їх ключові заяви, дали оцінки подіям вустами учасників та організаторів. Трансляції, на мій погляд, підтвердили, що суспільство (і журналісти в тому числі) дещо відходить від гострого запалу і пристрастей, перестаючи в силу різних причин тотально ототожнювати свої (різні) інтереси з інтересами (різними) політичного класу – принаймні, на цьому етапі, коли ступінь задіяності суспільства в політичному процесі порівняно неглибокий, адже ті проблеми, з якими зіткнулися політики, навряд чи можна вирішити вуличними методами. Тому й акції, і їх висвітлення мали стриманий, рівний характер, і глядач мав змогу робити висновки, не будучи підданим нав’язливим коментарям і оцінкам.

Лаврентій Малазонія, телепродюсер:

– Все это у меня ассоциируется с нетленками Джорджа Оруэлла «1984» (коалицианты на Европейской площади) и «Скотный двор» (некоалицианты на Майдане и ДК КПИ). И все, увиденное мной по «ящику», только укрепило мои ассоциации. Хотя я честно старался смотреть на происходящее в пятницу-субботу, как на индийское кино. Можно смело сказать, что «ящик» не соврал и не исказил НИЧЕГО.

НИЧЕГО не произошло, потому нет ответа на то, ЧТО стоит за заявлениями тех персонажей, которыми интересуется «ТК». А вот действительно интересно узнать, ЧТО думают о пятнице-субботе два персонажа – Ринат Ахметов и Анатолий Гриценко. Какие сценарии развития событий мелькали в их головах? Есть ли у них план? Увы, они не делают заявлений, потому можно только влезть в их шкуру, голову и додумать их сценарий. Получается очень интересная картина. Но это ИХ картина.

В ДК КПИ тоже НИЧЕГО не произошло – по лицам было понятно, о чем партийный пипл думает на самом деле. А о чем им даже лень думать. Почему-то возникла уверенность, что в не так уж и далеком будущем многие пожалеют, что не встали и не ушли вслед за Петром Порошенко. Оруэлловский сценарий «Скотного двора» имеет свои каноны, и они не меняются. Даже с учетом такого персонажа, как бабка Параска.

Ден Яневский закончил свой сценарий словами из Библии. Да простит меня Господь, но я позволю себе процитировать АДАПТИРОВАННОЕ послание апостола Павла к коринфянам. Он служит эпиграфом к «Да будет фикус» того же Оруэлла.

«Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а денег не имею, то я – медь звенящая, или кимвал бренчащий. Если имею дар пророчества и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею денег – то я ничто. И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а денег не имею – нет мне в том никакой пользы. Деньги терпеливы и милосердны, деньги не завидуют, деньги не превозносятся, не гордятся; не бесчинствуют, не ищут своего, не мыслят зла; не радуются неправде, а сорадуются истине; все покрывают, всему верят, на все надеются, все переносят /.../ А теперь пребывают сии три: вера, надежда, деньги. Но деньги из них больше».

Св. апостол Павел. Первое послание к коринфянам, гл.13.

Неплохая заставка для пипла-участника таких пятниц-суббот.

Ірина Бекешкіна, соціолог, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи»:

– Перший національний дуже добре зробив, що провів пряму трансляцію двох мітингів – коаліції та опозиції. Це було дуже важливо і дуже потрібно. Мені не сподобалось, що телеканали, які я дивилася (це «1+1» та «Інтер»), не намагалися представити позицію громадянського суспільства. Дуже багато коментували політики і дуже мало –громадяни, бо обговорення велося довкола таких питань, як кількість учасників акції, хто матиме зиск від перевиборів, що таке імперативний мандат і чи буде триста голосів більшості. Тобто, це питання суто політичної тусовки, а що це дасть для суспільства? Тут проявляється сама порочність виборів, які відбуваються не як свідомий вибір громадян. Хоча основне питання – чи запропонували правляча коаліція й опозиція програми розвитку суспільства, з яких можна було би вибирати? Ні! Програму не представив ані Кабмін, ані опозиція. Наразі здебільшого лунають обіцянки всього хорошого або заклики типу «Хто в мене вірить – за мною!». Таким чином у нас проводяться вибори. Тому й перевибори, хто б не переміг, ні до чого хорошого не приведуть.

Галина Левицька, кореспондент газети «За вільну Україну» у Києві:

– Якщо не брати до уваги пряму трансляцію (на 5 каналі), де можна було побачити, що відбувалося на з’їзді НСНУ, на мітингах опозиції та коаліції, а проаналізувати безпосередньо інформацію телеканалів, то можна сказати наступне. Я бачила трансляції Першого національного та «1+1». Цими каналами подавалася більш-менш об’єктивна інформація. Принаймні, з показаного можна було зрозуміти, що і як відбувається. Зокрема, щодо кількості учасників мітингів журналісти наводили цифри, отримані від правоохоронних органів. А потім давали свої оцінки, або оцінки самих учасників. Із порівнянь виходило, що міліція дещо перебільшила дані про учасників мітингу коаліції та применшила кількість опозиційного заходу.

Як на мій погляд, дуже суб’єктивним був матеріал, що передавався ТРК «Україна». Тут транслювався переважно мітинг на Європейській площі, про нього говорилося, як про масовий захід, який перевищив очікування прихильників проурядової парламентської коаліції. В основному давалася картинка з учасниками, які стояли біля екрану, де завжди найбільше скупчення людей. Вони там стоять, бо хочуть себе побачити на екрані. А на віддалі була зовсім інша картина. Натомість, майдан Незалежності показували, починаючи з години 17-ї і наголошували, що опозиція не змогла зібрати велику кількість прихильників. І коли інформація про події подавалася о 21-й годині в «Событиях» – картинка була та ж сама. Новина починалася з того, що людей на майдані немає, було лише сказано, що «підтягнулися учасники мітингу», але кількість не була вказана, передали лише офіційні цифри.

У неділю інтерівські «Подробиці тижня» показали загальну картину. Ті, хто дивився, могли самі оцінити, як виглядали майдан і площа. Було наведено не тільки офіційні дані про учасників мітингів (правоохоронні органи повідомляли про кілька десятків тисяч, учасники опозиційного мітингу називають цифру 100 тисяч).

Я була присутня на з’їзді НСНУ, тому бачила тільки нічні новини на «1+1». На мій погляд, інформація була подана об’єктивно. Наступного дня на інших каналах чомусь переважно давали в ефір останню фразу Президента про те, що він розпустить парламент, але мотивацію не наводили. Це я побачила і в «Підсумках тижня» на «1+1». У недільних підсумках тижня на НТН (о 19-й годині) з об’єктивністю були перекоси, бо картинки були старі (як на «Україні»). Вони обмежувалися оцінками правоохоронних органів, не включали майдан, аби представити іншу точку зору, зі з’їзду НСНУ також транслювали лише останню фразу президента, вириваючи її з контексту і не подаючи його аргументації. Хто не був присутній на самому з’їзді, не міг зрозуміти, чому президент має намір розпустити парламент.

Ольга Федорченко, УНІАН:

– З того, що бачила, більш-менш об’єктивно висвітлювали телеканали «Інтер» та «1+1». До 5 каналу є претензії, оскільки все-таки переваги віддавалися мітингу опозиції, хоча мітинг коаліції також висвітлювався, але простежувалася особиста позиція журналістів – прихильників певних політичних сил, зокрема опозиційних (Святослав Цеголко і Христина Бондаренко). Що стосується адекватності виступів лідерів, то мені здається, що їх давали порівну. І виступи Віктора Ющенка, В’ячеслава Кириленка, Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, і досить об’єктивно в повному обсязі транслювали виступ Віктора Януковича.

Юлія Тищенко, Український незалежний центр політичних досліджень, керівник проектів, аналітик:

– Звичайно, не всі канали приділили достатньо уваги подіям, які відбулися 31 березня. Що стосується з’їзду НСНУ або коментарів Ющенка, то, принаймні, синхрон різних політичних подій не давав повної картини самого з’їзду і виступів Президента

Якщо виходити з того, що мені довелося побачити, лише 5 канал надавав більш повну інформацію. Бо пропозиції щодо врегулювання ситуації, висловлені Ющенком, не були достатньо висвітлені на українських телеканалах. Також у коментарях представників владної коаліції пропозиції щодо виправлення ситуації були здебільшого пропущені. Показ перебігу подій на самих мітингах не дає повної картини, повного уявлення про зміст цього процесу. А зрозуміти позиції сторін можна було, лише уважно прочитавши ці коментарі. Принаймні, я особисто не змогла побачити з боку тієї ж антиурядової коаліції якихось кроків до порозуміння.

А взагалі, крім риторики про порозуміння і єднання сторін, у нас дуже складно побачити якісь конкретні публічні речі на кшталт, «такі-от вимоги ми задовольняємо, щодо таких-от речей маємо компроміс, а це – взагалі для нас неприйнятне». І то не стільки провина ЗМІ, скільки стан української політики – неартикульованої, непублічної. І тут опозиція (котра має більший досвід) виглядає, як на мене, чіткішою, виразнішою.

Звісно, зараз дуже складно передбачити, чим все це завершиться – які дійсно можуть бути ризики розпуску Верховної Ради, чим може завершитися питання надзвичайного чи не надзвичайного стану тощо. Тому засоби масової інформації, висвітлюючи наявну картинку, глибокого аналізу подій не подавали. Мабуть, це обумовлено форматом «гарячих новин», але глядачам за цією картинкою дуже важко зрозуміти, що відбувається і що може відбутися. А ті елементи аналізу, що таки прозвучали (наприклад, у підсумковій програмі на «Інтері» в неділю) – то радше тенденційні інтерпретації. Таким чином, ЗМІ залишилися вірними самим собі і власному формату.

Я вбачаю тут кілька причин. По-перше, це позиція зручності. Зручно просто продемонструвати картинку, показати різних, далеко не основних гравців цієї політичної ситуації (хоча на 5 каналі були намагання показати вдень лідерів фракцій). По-друге, тут, мабуть, є питання очікування: хто переможе. Подавати якісь чіткі коментарі в теперішньому безладі, коли й політики не можуть відповісти, – дуже складно. І спроби спрогнозувати подальший розвиток подій – справа невдячна. Тобто, це стан є «природнім» – в тому сенсі, що його можна пояснити, але ненормальним для ЗМІ. Тут просто спрацьовує інстинкт самозбереження у цій, достатньо складній ситуації. Може, варто провести паралель із подіями 1993 року в Російській Федерації. Там був конфлікт Єльцина з Хазбулатовим, тобто з Думою, але тим не менш вирішували все не засоби масової інформації, не публічна думка, а екіпаж кількох танкових машин. Я не хочу говорити, наскільки така ситуація є реальною на цьому етапі в Україні, але можливо, що ЗМІ просто бояться роздмухати громадську думку…