30 березня у приміщенні Національного театру української драми імені І. Франка відбулася четверта церемонія вручення премії «Гордість країни-2006», якою нагороджують людей, чій вчинок чи життєва історія є прикладом для загалу.

Вже за півгодини до початку зала театру була майже наповнена. У холі можна було зустріти як відому особистість, так і звичайну, здавалося б, людину. Як виявилось потім, саме ці, начебто звичайні, а насправді - неймовірні, люди стали винуватцями сьогоднішнього дійства.

Зі сцени ведучі Маша Єфросініна та DJ Паша називають киянина Ігора Ненька переможцем у номінації «Рекорд року». За 10 годин і 29 хвилин він переплив Ла-Манш і став першим представником країн колишнього Союзу, який на таке спромігся. Нагороджували його спортсменка Яна Клочкова та посол Великобританії Тімоті Барроу, який вручив спеціальний приз – альбом з краєвидами берегів Сполученого Королівства. Щодо мотиву свого рекорду, Ігор сказав: «Это неосознанное желание получить от жизни все. И я это получил».

Сергій та Віталій Стрільці – лауреати в номінації «Видатні приклади відваги» – батько і син, голими руками задавили скаженого вовка, що тероризував усе їхнє селище. Для вручення вийшли Народний депутат України Ольга Герасим’юк та виконавець головної ролі у фільмі «Вовкодав» Олександр Бухаров, який вклонився героям і сказав, що в кіно сильним бути легко, а бути таким у житті – справжній подвиг. А Олександр Пономарьов, улюблений співак родини Стрільців, подарував їм пісню «А ти просто кохай».

У номінації «Видатні приклади відваги» були ще два переможці: Неоніла Гага, яка врятувала десятьох дітей з палаючого будинку, куди потрапила кульова блискавка. Віктор Гунько, 16-ти річний хлопець, що врятував шестирічну дівчинку, яка ледь не потонула. Подарунком для Неоніли став виступ Володимира Гришка з Наталією Бущинською, а для Віктора – зустріч з кумиром – Тіною Кароль.

«Рідкісний талант» присудили Ігореві Бойку, лікарю з Дніпропетровська, який один з небагатьох практикує метод нарощування кісток і допомагає майже безнадійним дітям стати на ноги. Вручити премії вийшли Інна Богословська та Мирослав Попович. А від футболіста Андрія Шевченка Ігор отримав спеціальний приз – м’яч з автографом.

Рівіль Кофман, хоч і страждає на розсіяний склероз, проте знайшла в собі сили дієво допомагати хворим дітям. Вона організувала для них ляльковий театр, творчість в якому допомагає малечі протистояти хворобам. Киянка отримала нагороду «Почуття обов’язку» і специальный подарунок від газети «Факты и комментарии» – музичний центр.

Киянин Ян Крюков став «Найкращим сусідом», врятувавши трирічного хлопчика, що зірвався з балкону. Малюк «приземлився» прямо у руки Яна. Нагороджували «сусіда» письменниця Оксана Забужко та режисер Алан Бадоєв, який з легкої руки пані Забужко пообіцяв, що тепер буде знімати кіно саме про таких чоловіків.

Лауреатом у номінації «Лікар року» визначили Михайла Макаренка, головного лікаря київського пологового будинку № 5. До Михайла приходять ті, кому відмовляють інші медики. Саме одна з його пацієнток – Марина Перебиковська (вона також лауреат минулорічної премії «Гордість країни») прийшла разом із дитиною привітати свого рятівника. Гарний спіч на адресу доктора мовив і режисер Роман Віктюк.

Один з провідних українських модельєрів Сергій Єрмаков отримав премію «Сила духу». Відомий дизайнер практично нічого не бачить, однак продовжує творити нові фантастичні колекції одягу. Нагороджували Сергія президент модельного агентства «Карін» Влада Литовченко та богатир Василь Вірастюк. Теплі слова дизайнер почув і від одного зі своїх кумирів – російської актриси Інни Чурікової. Хоч вона і не змогла приїхати на церемонію, проте запис з привітанням транслювали в залі. У музичній паузі – пісня «Напополам» від Ірини Білик та Василя Бондарчука.

Апогеєм церемонії стало уславлення дівчинки Наталі Ніколенко. Хвора на артогрипоз бідолашна навіть не може довго сидіти – змушена пересуватися на невеличкій каталці з коліщатами. Проте найдивовижнішим є те, що попри хворобу Наталка володіє мистецтвом Петриківського розпису, створює дивовижні орнаменти, а також вчиться вишивати. І все це – лише з допомогою зубів.

Наталя Ніколенко – гордість країни – і дружина Президента Катерина Ющенко

Перша леді України Катерина Ющенко нагородила дівчинку премією у номінації «Сила духу» і подарувала спеціальне крісло-каталку, що рухається за допомогою голови, а також – надію на обстеження в клініці Маямі і можливе протезування. Вже на цей момент багато жінок у залі плакали, а Наталці вся зала аплодувала стоячи.

Після офіційної програми лауреати премії та журналісти мали змогу під час фуршету поспілкуватись та сфотографуватись з гостями. Катерина Ющенко, Віктор Пінчук та його дружина Олена Франчук були тут у центрі уваги. Вони люб’язно і привітно розмовляли з усіма хто до них підходив, нікому не відмовляли у фото.

Олена Франчук зізналася «ТК», що під час церемонії тричі плакала: «Первый момент, когда у меня полились сльозы – это когда кран поднимал детей-инвалидов к своему другу. Я плакала, когда мальчик спас девочку, которая утонула бы, если бы не его решительные и правильные действия. И третий – девочка, которая рассказала, что в жизни главное, и как нужно ценить то, что тебе дано».

Оксана Забужко так прокоментувала свою появу на цьому заході: «Я, хоч і людина, яка не ходить на жодні нагороди року – взагалі не сильно любить такого роду світські тусовки, але погодилася сьогодні з’явитися на сцені, тому що це якраз живе життя, люди, історії. Це те, що насправді собою являє український народ, який, на превеликий жаль, не так часто показують по телебаченню. Там ми зовсім не конче бачимо ані найцікавіше, що є в цій країні, ані найдостойніше. Такі от імпрези – це такі нечисленні у нашому інформаційному просторі острівці, які дають можливість якось трохи прочищатись від того потоку політико-економічного багна, яке безперестанно ллється.»

Що ж до вражень пані Забужко, то найбільш сильними вони були від спостережень за Наталкою Ніколенко. При цьому письменниця спостерігає за психологічним підтекстом премії: «Це люди, впевнені в своєму житті. Аби не були – не зробили б того, що зробили. Але вони настільки, в кращому сенсі цього слова, нормальні! Просто нормальні красиві люди, які живуть своїм життям. Їх з їхнього життя висмикнули на сцену – вони стоять і споглядають, що тут відбувається. Вони знають, що знову повернуться у своє життя і не мають жодного тремору перед тим, що відбувається. І ця спокійна твердь, завдяки якій ця країна ще тримається.»

Катерина Ющенко (праворуч) уважно слухає Оксану Забужко

«Гордість країни-2006» - це десять приголомшуючих життєвих історій боротьби волі та духу. Одинадцять лауреатів – і кожен з них заслуговує на шану та низький уклін. Вони – звичайні люди – є справжніми героями нашої країни. І, виходячи з театру, якось по-новому дивишся на довколишнє. З надією. З гордістю.

Довідка «ТК»:

Засновниками премії «Гордість країни» є Новий канал та газета «Факты и комментарии», а фінансову підтримку забезпечив Фонд Віктора Пінчука. Як писала «ТК», процедура відбору учасників доволі проста: з матеріалів газети «Факты» та репортажів Нового каналу відбираються сюжети і персонажі, що найбільше вразили Громадську Раду премії. До складу Ради входять: співачка Ніна Матвієнко, головний редактор газети  «Факты» Олександр Швець, бізнесмен та меценат Віктор Пінчук, актор театру і кіно Богдан Ступка, психіатр та правозахисник Семен Глузман, спортсмен Сергій Бубка, голова правління Нового каналу Ірина Лисенко, голова комітету Державної Думи Росії з питань культури, народний артист Росії та України Йосип Кобзон, письменник Андрій Курков, філософ та історик Мирослав Попович.