За 55-річну історію існування Львівська обласна державна телерадіокомпанія стала колискою багатьох талантів. В ефірі ТРК «Львів» вперше заявили про себе: сестри Байко, Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Ігор та Оксана Білозір. Культові музичні проекти Львівського телебачення здобули шалену популярність не лише на західному регіоні, але й серед глядацької аудиторії Центрального та Всеукраїнського телебачення. Над створенням музичних програм львівської телерадіокомпанії працювали відомі режисери України. Завідувач відділу музичних програм, режисер Леся Рибінська одна з тих, хто творив історію ТРК «Львів». Вона і сьогодні повна енергії, прогресивних думок, яскравих ідей та творчих планів.
На Львівському телебаченні Леся Рибінська з журналіста стала режисером музичних програм, тут знайшла своє кохання та втілила в життя ряд знакових проектів. В інтерв'ю вона розповіла про те, що сьогодні заважає львівським виконавцям утвердитися на всеукраїнському рівні, чому в сучасному шоу-бізнесі кар'єризм перемагає над талантом і професіоналізмом та, які нові музичні проекти можна побачити на ТРК «Львів».
- Пані Лесю, розкажіть як ви потрапили на телебачення?
- Це було 37 років тому. Закінчивши школу, я вступила на факультет журналістики ЛНУ ім. Івана Франка. Перший журналістський досвід отримала в газеті «Прапор жовтня» у Буську. Під час навчання в університеті мені запропонували стажуватися на телебаченні. На ті часи телебачення - це було щось надзвичайне. Першим місцем моєї роботи стала редакція інформації. Потім - дитяча редакція. В музичну редакцію, де я працюю вже 20 років, мене запросив Мирослав Федорович Скочиляс. Це людина, котра причетна до відкриття таких талантів як Софія Ротару, Василь Зінкевич, Павло Дворський, Назарій Яремчук.
- Я взагалі працюю дуже багато і всюди, де є щось цікаве. У 1987-1988 рр. мені пощастило навчатися на вищих режисерських курсах в Москві. В той період Владислав Лістьєв створював масштабний проект «Телекомпанія ВИД» і мені пропонували стати співробітником тоді ще молодої телекомпанії. Під час курсів в Москві я почерпнула для себе багато з музичного мистецтва різних народів. Глибоко переконана, що народне мистецтво - це основа всієї музики. Хоча міжнародне спілкування дуже мене захопило, все ж за своїм рідним, своїм душевним я повернулася до Львова.
- Чи режисер музичних програм - це та мрія до якої ви йшли, чи вибір професії відбувся спонтанно?
- В глибокому дитинстві я і не сподівалася стати режисером. Для мами було найважливішим, щоб діти (у мене ще є молодший брат) мали хорошу вищу освіту. Моя мама за освітою - медик, тато - інженер. Вони дали мені старт у житті. Живучи в селі, я відвідувала драмгуртки, музичну школу по класу скрипки, вокал. При вступі в музичну школу викладачі високо оцінили мій музичний слух і наполягли на тому, щоб я вступила на клас скрипки. Музична освіта допомогла мені в подальшій роботі режисера.
- Розкажіть про найцікавіші проекти, які ви реалізовували за свою кар'єру режисера музичних програм.
- За свою кар'єру я багато писала концертних програм. Загалом працюю майже над усіма великими концертними програмами у Львові. Моєю режисерською роботою є альбом Піккардійської терції «Етюди». З директором музичної редакції ТРК «Львів» Олегом Климовичем за участі Полтавської обласної державної телерадіокомпанії «Лтва» ми організовували концерти Наталії Май (її відома пісня - «Сорочка мамина біла-біла») в Полтаві.
Також мені пощастило втілювати в життя цікавий проект під назвою «Дека» (1994-1995 рр), де акустичні концерти давали виконавці-початківці. Сьогодні матеріалами з цього проекту користуються багато різних телестудій, адже там вперше показали свою майстерність тепер уже відомі музиканти та колективи, такі як Тарас Чубай, «Океан Ельзи». На той період це був дуже душевний проект. Сьогодні звучать прохання повернути «Деку», але сучасна «Дека» мала би виглядати зовсім по-іншому.
- Коли, на вашу думку, був пік творчої активності на Львівському телебаченні?
- Кожен період в суспільному житті відображається на телебаченні. На мою думку, 80-ті роки - це пік найбільшої активність у музичній сфері на Львівському телебаченні. Цьому сприяла народна творчість таких виконавців, як гурт «Ватра», Ігор Білозір, Володимир Івасюк. Завдяки Львівському телебаченню світ дізнався про цих людей.
Також знаковим у той період був проект Тетяни Магар «Ватра», який знімали в Карпатах. Його транслювали і на Центральному телебаченні. Масштабні проекти на ТРК «Львів» реалізовували такі режисери: Галина Ярема, Ростислав Саєнко, Збігнєв Хшановський. Збігнєв Хшановський неймовірно професійно працював з балетними постановками, ідеально знав матеріал і вмів це втілити на екрані так, щоб глядач побачив специфіку балету. Зараз він є постановником театральних вистав.
Я можу сказати, що період «Ватри» був знаковим, але не можу стверджувати, що і теперішній період не є знаковим. Навіть зміна бренду нашого каналу чого варта! Сьогодні ми стаємо стильніші, європейськіші, ближчі до аудиторії. І проекти стали набагато динамічніші, жвавіші: молодь в програмі «Доброго ранку, Львове!», вечірні прямоефірні програми «Вечір у Львові». Є багато руху, додається драйв. Проте має пройти певний період, щоб втілити все задумане в життя. Загалом на ТРК «Львів» простежується рух догори.
- Стіни телестудії ТРК «Львів» прикрашають портрети працівників телебачення. Які люди, на вашу думку, є серцем і душею ТРК «Львів»?
- Душа - це режисер Павло Федорович Тищук. Про нього не забувають і постійно згадують колеги, друзі, знайомі. Знаковою особою для музикантів був Мирослав Федорович Скочиляс. Також серцем ТРК «Львів» можна назвати Галину Миколаївну Ярему, Любов Олексіївну Козак, Валентина Григоровича Зуєвського. Операторська група Львівського телебачення теж була дуже професійною. Наших операторів запрошували працювати на проекти Центрального телебачення, на Олімпійські ігри 1980 року до Москви. Я хочу також нагадати також про одного з перших звукорежисерів студії Анатолія Миколайовича Іванцова. Він був дуже відповідальним працівником. Вловлював усі дрібниці. Зараз нам таких відповідальних професіоналів не вистачає. Саме через високий рівень професіоналізму працівників Львівського телебачення, колись навіть йшла розмова про створення західно-регіональної телестудії.
- Які проекти Львівського телебачення ви вважаєте знаковими?
- Це проект, куди сходилися усі знакові люди Львова - «Вечори на Високому Замку». Знаковою можна назвати і програму про Володимира Івасюка «Мереживо його доріг», яку ми робили з редактором Любою Козак. Проект неодноразово транслювали на Центральному телебаченні. З Любою Козак ми втілювали в життя і проект «Варіації на італійську тему». В межах програми ми проїхалися по Італії шляхами Соломії Крушельницької.
У 2004 році я, Люба Козак та Ярослав Фейло були нагороджені Обласною журналістською премією імені В'ячеслава Чорновола за проект про Миколу Філаретовича Колессу «Лицар надії». В межах проекту, ми з Миколою Філаретовичем були в Польщі, і в Чехії.
Окрім створення телепрограм, я також багато працюю з українськими артистами: Піккардійською терцію, ансамблем «Ватра», ансамблем «Соколи», балетом «Життя» Ірини Мазур.
А зараз на ТРК «Львів» ми розпочали серйозну програму з несерйозною назвою «Тинди-Ринди» - це розмова з українськими зірками про сучасний стан музики в України. Автор ідеї - Олег Климович. У нас в студії вже були такі зіркові гості: Піккардійська терція, Павло Табаков, Руслана, гурт «Патриція», Лєна Корнєєва. В ефір вийшло буквально декілька програм, але вона набуває рейтингу прямо на очах.
- В ефірі програми «Тинди-Ринди» на що найбільше нарікають українські зірки?
- Нарікають на те, що їхні концерти мало відвідують. Моя думка - не варто очікувати аншлагу в залі, якщо ви не достатньо відомий виконавець. На концертах відомих та знакових гуртів - зали завжди повні. Живий приклад - «Океан Ельзи» нещодавно зібрав 30 тисяч прихильників на стадіоні. Ну хто з українських зірок може зібрати таку кількість аудиторії? Мабуть ніхто. До речі, у вже згаданий мною проект «Дека» «Океан Ельзи» були запрошені одні з перших. Тому тим, хто нарікає на публіку потрібно пошукати причину в собі. Артист сам повинен зробити так, щоб аудиторія захотіла відвідати його концерт. Ось нещодавно закінчився фестиваль «Альфа джаз». Дивакувато було слухати від деяких представників львівської музичної сфери критичні вислови у бік світової зірки Боббі МакФеррена. Такий львівський снобізм та пафос не виправданий. Один мій знайомий колись казав: «Дорогі львів'яни, «понти» вас погублять». Є така властивість львівського шоу-бізнесу як фальш, лицемірство. Коли тобі в очі говорять одне, а позаочі зовсім інше. І на телебаченні ці нюанси дуже помітні. Крупний план може сказати дуже багато. Представникам львівського шоу-бізнесу потрібно бути відкритішими до нових поглядів та бачень. Більше працювати і менше говорити.
Зараз в музичній сфері бачимо ще одну негативну тенденцію, коли банальний кар'єризм перемагає над талантом і професіоналізмом. Сьогодні народним артистом може стати людина, яка не те, що стадіон не збере, навіть зал філармонії. Проте, не можу категорично стверджувати, що в музичній сфері немає самородків. Вони є. І у них є всі можливості, щоб проявити свій талант.
- Де сучасний глядач може побачити ваші давні проекти?
- Сьогодні ми серйозно працюємо над матеріалами з архівів і скоро їх можна буде побачити на нашому сайті www.lodtrk.org.ua. Це все відновлюється. Ми шукаємо технічні засоби, щоб ті проекти повернути до життя. Але будьмо реалістами - те, що було стильно колись, сьогодні вже може бути не актуальним.
- Розкажіть про Вашу сім'ю, чи є в ній, окрім Вас, ще телевізійники, або ж представники інших творчих професій?
- Є. Мій чоловік - головний режисер ТРК «Львів» Мирослав Мединський. З ним я познайомилася тут на Львівському телебаченні. Тоді і уявити не могла, що він буде моїм майбутнім чоловіком. Син Ярема Мединський - оператор. Дочка Ксенія Мединська деякий час працювала телеведучою, а зараз піар-менеджер. Мої діти з дитинства проводять час на телебаченні. Навіть Новий рік вони частенько святкували на студії.
- Чи є у Вас проект-мрія, який би ви хотіли втілити в життя?
- Записати пісні моєї молодості в сучасному аранжуванні. Я думаю це буде музика 60-их та 70-их рр. в виконанні молодих музикантів. Головне завдання - знайти кошти і це стане одним із майбутніх проектів.
- З якими труднощами сьогодні стикається режисер ТРК «Львів»?
- Серед телепроектів є маса грандіозних, а є так звані «одноденки». Важливо, щоб ці «одноденки» не взяли верх над фаховістю. Такі «одноденки» породжують і спеціалістів «одноденок».
Є проблеми також з фінансовим та технічним забезпеченням на державному телебаченні. Нам важко втримати надовго хороших операторів. Також обмежене фінансування не дозволяє студії розкритися повністю. Буває так, що програма за авторським матеріалом дуже цікава, але технічних засобів не достатньо для повноцінної реалізації задуманого.
Крістіна Сафанюк, «Високий замок»
