Кілька думок із приводу статті Лесі Ганжі «Дмитро Табачник: Необхідно повернути під юрисдикцію Держкомтелерадіо реєстрацію преси» на «Детектор медіа» від 01.02.2007.

Аби пояснити інтерес до цієї теми, хочу одразу представитися: тут буде висловлено колективну думку управління інформації та зв’язків із громадськістю Запорізької облдержадміністрації. Тобто, структури, яка безпосередньо виконувала функції реєстрації друкованих ЗМІ та інформаційних агентств до їх передачі під юрисдикцію органів юстиції. Нам здається, що авторка статті дещо закритично оцінила намір віце-прем’єра повернути реєстрацію преси у Держкомтелерадіо – вважаючи, що це лише розширить повноваження, а відтак і фінансування останнього. Враховуючи власну майже річну практику, ми хочемо виловити іншу думку.

Коли вийшов Указ Президента, а потім постанова Кабміну – про передачу реєстрації ЗМІ органам юстиції, ми, як у прислів’ї, щиро зраділи: баба з воза... Адже, з одного боку, вивільнялася людина, котра займалася реєстрацією, а з другого – управління позбавлялося головного болю: починаючи від необхідності зберігати протягом 5-ти років примірники всієї друкованої медіапродукції, перетворюючи кабінети на склади макулатури і пилюки, і завершуючи тривалими «посиденьками» у судах – у разі виявлення порушень у ЗМІ. Але радість виявилася скороминучою.

З 1 березня 2006-го (бо саме з цього дня, а не з вересня 2005-го, відбулася передача реєстрації) ми почали стикатися з новими проблемами. Скажімо, така «дрібничка», як припинення дії нормативного акту «Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів» відносно управління інформації. Іншими словами, з цього дня друкарні звільнялися від обов’язку надсилати нам всю свою продукцію. Звичайно, сама норма не зникла, змінився лише адресат розсилки – управління юстиції. Таким чином ми втратили можливість оперативного і повного моніторингу інформаційного простору області. Особливо це стосується видань із районів, які тепер управлінню доводиться відшукувати власними силами.

Крім того, втративши функцію реєстрації, ми перестали отримувати інформацію про заснування нових видань чи про зміни, які відбуваються в уже існуючих. Тепер ми дізнаємося про них постфактум і можемо хіба припускати, хто і що стоїть за тим чи іншим явищем. Ми не знаємо точно, чи всі новозареєстровані видання виходять, а якщо й виходять – то що вони собою являють, які мають наклади. А відтак нам складно оперативно відстежувати тенденції розвитку медіапростору, відтворювати його цілісну картину. Не кажучи вже про можливість якось впливати на нього.

Утім, найбільша проблема в тому, що управління юстиції, перейнявши цей функціональний обов’язок (без особливого ентузіазму), виконує його суто формально. Це в жодному разі не камінь у їхній город: ми чудово розуміємо, що інформаційна сфера не належить до компетенції органів юстиції і нав’язана функція, природно, сприймається ними, як п’яте колесо до воза. Тому вони й не можуть зробити більше, ніж просто виконувати формальну роботу з реєстрації. Але в учасників процесу реєстрації, особливо новачків, зазвичай виникає чимало питань, відповіді на які потребують фаховості, знання стану інформаційної галузі. Тому за «духом» – консультаціями, порадами – як ходили до нас, так і ходять, при цьому, м’яко кажучи, дивуючись, нащо людям створювати зайві незручності.

Можливо, у когось складеться враження, що ми обстоюємо повернення реєстрації через матеріальний інтерес. На жаль, управлінням на місцях не залишається ні копійки від коштів, отриманих за реєстрацію. Ми свідомі того, що у разі повернення функції реєстрації на управління ляже додаткова ноша, знову доведеться перерозподіляти обов’язки. Але ми готові її нести, бо загалом робота значно спроститься і ми зможемо ефективніше виконувати службові обов’язки. А стосовно фінансового аспекту – хотілося б, аби на місцях все-таки залишалася хоч частина коштів від реєстрації – як це було раніше.

Ольга Здендяк, заступник начальника управління інформації та зв’язків із громадськістю Запорізької ОДА