ГРОМАДСЬКА РАДА З ПИТАНЬ СВОБОДИ СЛОВА ТА ІНФОРМАЦІЇ

Рекомендація щодо законопроекту

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення неупередженого ставлення засобів масової інформації до свободи політичних дебатів» (№3002, внесений народним депутатом України Г.М.Герман)

Громадська рада пропонує Комітету з питань свободи слова та інформації відхилити законопроект №3002 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення неупередженого ставлення засобів масової інформації до свободи політичних дебатів». Ми стурбовані намаганням встановити обов’язок всіх ЗМІ транслювати та друкувати виступи вищих посадових осіб держави. Вважаємо такі положення неприйнятним втручанням у творчу діяльність засобів масової інформації.

Міжнародні стандарти вказують, що навіть щодо державних/суспільних мовників правила щодо обов’язкових повідомлень мають бути дуже вузькими і конкретними, інакше вони порушуватимуть принципи свободи слова. Для приватних засобів масової інформації такі правила є, в принципі, неприпустимими.

Громадська рада вважає, що з точки зору політичних дебатів право особи забезпечується через інститут права на відповідь. Тобто особа може отримати доступ до засобу масової інформації, якщо її права були порушені у повідомленні ЗМІ. Однак право з власної ініціативи розпоряджатися площею газет та ефіром телерадіокомпанії є нічим іншим як намаганням забезпечити собі безкоштовний піар прикриваючись інтересами суспільства.

У додатку декілька цитат з міжнародних документів стосовно трансляції обов’язкових повідомлень організаціями громадського мовлення, в яких більш детально аргументується, чому прийняття подібних законів є неприйнятним.

Секретар Громадської ради

з питань свободи слова та інформації Тарас Шевченко

Додаток до рекомендації Громадської ради з питань свободи слова та інформації

1) З Меморандуму щодо проекту Закону України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України", Артикль 19, серпень 2005:

„І нарешті, наше занепокоєння викликає також формулювання статті 16, яке звучить так:

"Організації Суспільного телерадіомовлення зобов’язані надавати безкоштовно ефірний час Президенту України, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністру України, Голові Верховного суду України та Голові Конституційного суду України для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя. Президенту України надається час для новорічного привітання."

Ми припускаємо, що ці положення були спрямовані на те, щоб громадськість отримала важливу інформацію про державні справи, а також про надзвичайні ситуації. Однак, ми вважаємо, що обидва положення є необов’язковими. З іншого боку, ними легко зловживати. Вони не обов’язкові, тому що кожна відповідальна телерадіоорганізація буде інформувати суспільно про важливі події без жодного закріпленого у законі обов’язку це робити. Досвід багатьох країн з різних куточків світу показує, що під час надзвичайних подій і суспільні, і приватні телекомпанії завжди присвячують цим подіям значний обсяг ефірного часу, навіть за відсутності такого формального обов’язку. Ми вважаємо, що цими положеннями легко зловживати, тому що політики зможуть посилатися на них не в тих випадках, для яких вони були передбачені, а тоді, коли забажають скористатися безкоштовним ресурсом для пропагування своїх власних поглядів. Важливо щоб громадськість отримувала інформацію, яку вона потребує, а не щоб вона чула заяви, які роблять органи державної влади. Через це, Рада Європи у Рекомендації № (1996) 10 відзначила, що подібні обов’язки „мають бути обмежені надзвичайними випадками”, застосовуватися в крайніх випадках, коли публічне звернення є дійсно „необхідним”. Обов’язок суспільних мовників надавати час для новорічного звернення є типовим випадком, коли положення не можна оцінити як „справді необхідне”. Якщо звернення буде дійсно цікавим для громадськості, зажди знайдеться телерадіокомпанія зацікавлена у трансляції. У Сполучених Штатах телеканали передають послання Президента тому, що це приваблює глядачів, а не тому, що зобов’язані це робити.”

2) З рекомендації № R (96) 10 „Про гарантії незалежності громадського телерадіомовлення” Комітету міністрів Ради Європи:

„Випадки, за яких організації громадського телерадіомовлення можна примусити поширювати офіційні послання, заяви або повідомлення, інформувати про дії або рішення органів державної влади чи гарантувати цим органам прямий ефір, мають бути обмежені винятковими обставинами, чітко викладеними в законодавстві або нормативних актах.”