П’єса українця Дмитра Тернового «Деталізація» перемогла на австрійському конкурсі «Говорити про кордони: життя в добу змін». В інтерв’ю DW драматург розповів, як «прорубуватиме» театральне вікно в Європу.
Харків'янин Дмитро Терновий - один із засновників харківського Театру на Жуках, продюсер, актор і драматург. П’єсу-переможницю «Деталізація» у середині березня презентують у Лейпцигу й на читаннях у Відні. Роботу перекладуть німецькою, а театр Карлсруе зробить постановку за п’єсою українського драматурга. У творі йдеться про Помаранчеву революцію, за подіями якої крізь вікно своєї квартири спостерігає київський музикант і його гості. На переконання журі драматургічного конкурсу, до складу якого увійшли німецькі, австрійські й українські фахівці, саме ця п’єса може найбільше зацікавити західних театральних глядачів.
Deutsche Welle: Чому Ви вирішили взяти участь в австрійському конкурсі?
Дмитро Терновий: У мене вже давно була ідея написати нову п’єсу, і так вийшло, що вона співпала з тематикою конкурсу. Плюс привабливі умови й неможливість жодних підтасовок. Тобто ніхто з учасників конкурсу не знав складу журі, а ті працювали лише з текстами, не знаючи імен авторів. Крім того, добра мотивація. Маю на увазі не лиш гонорар (переможець отримує премію 3500 євро. - Ред.), а насамперед постановку в німецькому театрі, друк великим накладом, частина якого розійдеться в театри і бібліотеки німецькомовних країн. Це відкриває нові можливості. Я переконаний, що австрійський режисер Кристіан Папке, який ініціював проведення цього конкурсу у Східній Європі, робить велику справу. Тут і пошук нових імен та свіжих ідей, і зближення людей. Адже через театр західні європейці зможуть краще зрозуміти своїх східних сусідів.
Це вже не перша Ваша п’єса?
Відчув у собі драматургічну силу ще у студентські роки, коли займався у молодіжному театрі. Першу спробу зробив, коли мені було 22 роки. Але можливості реалізуватися тоді не було, займався журналістикою. Недавно повернувся до драматургії. Ми з дружиною п’ять років тому створили Театр на Жуках. За останній час написав низку п’єс та інсценувань. Частина з них - у репертуарі нашого театру: вистави « We care a lot» за моєю п’єсою «Блазні» , «Пластилін світу» за філософською казкою сучасного російського письменника Євгена Клюєва та «Доротея» за повістю болгарського письменника Павла Вежинова.
Назва конкурсу - «Говорити про кордони: життя в добу змін» . Про які кордони йдеться у вашій п'єсі?
«Деталізація» - п’єса про наш час. Її герої живуть в атмосфері міста, охопленого масовими акціями протесту часів Помаранчевої революції. Ця атмосфера загострює конфлікти. А кордони… Вони постійно присутні в нашому житті: між людьми, поколіннями, країнами. Можна сказати, що кожен з нас живе на кордоні рішучого вчинку. Як це було в той час, на фоні якого розвиваються події у моїй п'єсі.
Як гадаєте, як Вашу п'єсу сприймуть німецькі й австрійські читачі та театрали?
Сподіваюся, що вони зрозуміють, як ми живемо, що відчуваємо. Усвідомлять, що нині залізна завіса збудована зовсім з іншого боку, ніж раніше, і що з цим слід щось робити.
Ви ініціатор міжнародного проекту «Театральне вікно в Європу» , в рамках якого запрошуєте для обміну досвідом закордонні театри. На якій стадії нині цей проект?
Проект «Театральне вікно в Європу» два роки вели з поляками, а в цьому сезоні продовжуємо з французами. На наше запрошення приїдуть актори, які проведуть майстер-класи з комедії « дельарте» . Французи проведуть тренінги в театральних вишах Харкова, Києва та Миколаєва. Суть проекту в тому, щоб відкрити нові обрії насамперед для студентів-театралів. Ми домовляємося, аби кілька занять проходили безпосередньо на базі вищих навчальних закладів. Так у студентів з’являється можливість на практиці доторкнутися до інших театральних культур. Гадаю, це корисна справа.
