Юлія Банкова та Андрій Сайчук - двоє з небагатьох багнетів, які залишилися на ТВі після рішучої «оптимізації» та переформатування на початку року. Обоє ще не так давно були обличчями інформаційно-розважальної програми «Ранок на ТВі». Коли її зліквідували (це, вочевидь, була перша спроба «оптимізації» каналу під егідою Миколи Княжицького), Юля та Андрій знайшли себе в прямоефірному ток-шоу «Революція на канапі». Далі, коли «Революцію...» спіткала та сама доля, що й «Ранок...», журналістів задіяли в передвиборних проектах. Нині ж, коли канал зробив ставку на програми власних журналістських розслідувань, а вибори давно скінчилися, для дуету Андрія Сайчука та Юлії Банкової вигадали такий собі іронічно-політичний формат (по черзі вони ведуть іще й недільний тижневик «Сьогодні. Дайджест», тож, як бачимо, «оптимізація» вилилася в максимальне завантаження тих, кого залишили на ТВі). У певному сенсі його можна назвати й дещо розважальним.

Ідеться про проект «Дорогі депутати», що його канал ТВі реалізує разом із мережею «Опора». Про те, що ця програма є не що інше, як продовження знаменитого передвиборного циклу «Про обранців», в інтерв'ю «Детектор медіа» говорили як автори та ведучі «Дорогих депутатів», так і Ольга Айвазовська, голова мережі «Опора». Уже з тієї розмови можна було збагнути, що новий проект ТВі - це спроба подивитися на депутатський корпус та все навколо нього оком незамуленим і навіть дещо насмішкуватим. Адже автори «Дорогих депутатів» збиралися по-чесному аж чотири хвилини конкурувати з шоу Савіка Шустера на Першому національному (програма починається о 21.00 і закінчується о 21.25, тобто на п'ять хвилин пізніше від початку «Шустер live»). Така самоіронія нічого, крім прихильності, викликати не могла.

Самоіронія Юлії та Андрія, як з'ясувалося вже з першої подачі, дуже органічно вписалася в загальну іронічну інтонацію, обрану для того, щоби показати електорату його обранців у дії. Почалося вже з першого сюжету - найяскравіші моменти першої сесії сьомого скликання в інтерпретації задерикуватих ведучих перетворилися на якісь «комічні куплети». Тобто перед очима вірного шанувальника ТВі постали депутати у всій своїй красі: від демонстративного спилювання паркану біля ВР та показового побиття тушок-Табалових - до зафільмованих фактів кнопкодавства.

Перша програма циклу, відчувалося, була дуже добре продумана й відтак структурована - на кожний крок народних обранців у новому скликанні вигадали власну рубрику. Приміром, кількість зареєстрованих та ухвалених законопроектів, а також коефіцієнт корисної дії парламенту завели в рубрику «Парламентська математика». З неї глядач також дізнався, хто з депутатів є лідером законотворчості, а хто пасе задніх. Або ж - хто з депутатів є автором найодіознішого законопроекту. Такі математичні викладки, якщо їх подавати у вигляді серйозних діаграм, навіть знавця вищої математики заженуть у стан тривалої летаргії. Але в «Дорогих депутатах» цю важку «арихметику» подано через веселу інфографіку в стилі мало не дитячих малюнків. Відтак зрозуміти, хто з депутатів чим переймається на робочому місці, а також хто з них на ньому взагалі не з'являється, дуже легко.

Особлива родзинка проекту, сказати би, його десерт, - рубрика «Мажоритари». Вона розповідає, як народні обранці виконують накази виборців. У першій програмі Юлія Банкова поїхала в приймальню Олександра Волкова на Сумщину. Кореспондентка з'ясувала, що нардеп нині десь у Німеччині, як сказав його помічник, вибиває нові ліжка для місцевої лікарні. Тим часом, переглянувши список обіцянок народного обранця й знайшовши позначку «виконано» навпроти дитячого майданчика, журналіст ТВі туди навідалася. Ну, й тут уже місцеві виказали їй усе, що думали про свого депутата - що майданчик вони робили власними силами, а пан Волков обіцяв за те все заплатити, але так нічого й не компенсував.

Цей сюжет, до речі, його героєві шалено не сподобався. Рівно за тиждень, коли в ефір вийшов другий випуск «Дорогих депутатів», Олександр Волков у кулуарах Верховної Ради оголосив Юлії Банковій справжню анафему. Нардеп звинуватив кореспондентку в підкупі своїх виборців, які за горілку звели на нього перед камерою справжнісінький наклеп. Синхрон депутата був дуже схвильованим: «Платити гроші та давати пляшку горілки, щоби вони обливали мене брудом, соромно для журналіста!»

Якщо чесно, після тижневого блокування Ради «УДАРом», коли сесію так і не було відкрито, мені було цікаво, як саме впораються з цією нештатною ситуацією «Дорогі депутати». Бо ж тут готувалися пильно стежити за всіма порухами обраних тіл саме на сесії та в комітетах, аж тут - такий облом! Але Юлія та Андрій поєднують у собі такі, на перший погляд, несумісні речі, як нахабна молодість і вже великий телевізійний досвід. Відтак другий випуск проекту вийшов не менш, а місцями й більш, динамічний, ніж прем'єрний.

Додалося й веселощів. Приміром, цілком серйозний сюжет про сумнозвісний «сенсорний палець Яценюка», випробуваний Андрієм Сайчуком у лабораторії його розробників, остаточно знахабнілі ведучі приправили наочною демонстрацією, як усе-таки можна обдурити сенсорну клавішу в системі «Рада-3». Для цього до студії занесли імітацію пульту для голосування й журналіст показав, яку розтяжку треба мати народному депутатові, аби пальцем ноги затиснути сенсорну клавішу, а носом - дотягтися до кнопки голосування, щоб, утримуючи її 10 секунд, таки проголосувати за найближчого сусіда. Але не більше, ніж за одного - за п'ятьох, як це можна за «Ради-2», не вийде. Отож, дійшов висновку Андрій, парламенту будуть потрібні не борці чи боксери, як досі, а йоги.

Градус іронії в другому випуску «Дорогих депутатів» підвищила й поява рубрики «Анжеліка і депутати». Ця манірна білявка в парламентських кулуарах займалася тим, що нещадно бентежила обранців викличним декольте й «наївними» запитаннями від гарячої пергідрольної білявки на кшталт: «А ви за сенсорну кнопку?» Або ж «Куди треба поцілувати дитину, щоби вона стала народним депутатом?» Виявилося, що в депутатів усе гаразд і з базовим інстинктом (на декольте реагували буквально всі!), і з гумором.

Рубрика «Мажоритари» цього разу представила «труди й дні» нардепа від ОО «Батьківщина» Олега Медуниці. Познущатися з опозиціонера, показавши його відсутність на роботі в окрузі, не вдалося: депутат тут працює щодня, коли немає сесій. А позаяк наразі парламент заблоковано, Олег Медуниця з ранку до ночі розв'язує поточні проблеми своїх виборців. Останні в своїх проханнях бувають аж надто екзотичними, як розповів депутат. Приміром, якась жіночка зажадала змінити прапор «Батьківщини» на синє полотнище з сонцем. Проте пан Медуниця пояснив, що такий стяг уже є, й він являє собою державний прапор Казахстану. За два дні прохачка прийшла знову з тією ж вимогою, хоча й погодилася з тим, що прапор її мрії вже десь існує.

Конкурувати з Савіком Шустером чи Андрієм Куликовим, або ж з Анною Безулик «Дорогі депутати» не можуть ані за форматом, ані через компактний хронометраж, ані з огляду на мінімальні капіталовкладення в проект. Не можуть, бо в цьому негласному змаганні за політично заангажованого глядача новий проект ТВі просто поза конкуренцією. Таких депутатів - без тупої ретрансляції завчених у партійних штабах гасел, без пієтету ведучих до високого становища гостей, без спровокованих бійок у студії et cetera - глядач досі не бачив. Ось вони, наші обранці, незалежно від статків, віку, політичних уподобань чи статі - як на долоні. Чи, радше, на предметному скельці під мікроскопом. Голі цифри й факти, зібрані й проаналізовані мережею «Опора», дозволяють кожному зробити власні висновки щодо ефективності Верховної Ради та проникнути в справжню мотивацію «тяжкої праці» депутатів. Ну, а просунута інфографіка, через яку подається статистика, діє на виборця переконливіше, ніж будь-які популістські гасла з будь-яких політичних таборів. Не кажучи вже про суто коміксові ілюстрації до рубрик.

Отож, «Дорогі депутати» на ТВі показали, що й малими силами можна робити справді затребуваний глядачем проект. При цьому не запобігаючи ласки ні в його героїв, ні в багатих спонсорів. І таке буває...

Фото - www.facebook.com