Цікаво, а якщо Віктора Медведчука знову посадити в крісло глави президентського офісу, чи почне він відроджувати цензуру? Головне враження від перших ста днів уряду Віктора Януковича - «Знову?!»
Можливо, комусь це «знову» подобається. Дешевий газ для населення. Повернення до податкових пільг для окремих підприємств. Більше грошей платників податків у вугільну промисловість. На засіданнях уряду порядок, усі слухають прем’єра. На зустрічах з росіянами посмішки. Ціни на залізничні перевезення обіцяють знизити.
Але чи це ключові проблеми країни?
Я згадую претензії до урядів Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова. Перегляд результатів приватизації. Адміністративне регулювання ринків цукру і бензину. Бутафорська дерегуляція малого бізнесу. Занадто повільне введення ринку в житлово-комунальне господарство. Не найвигідніші умови вступу у Світову Організацію Торгівлі. Нерішуче зниження податків на фонд заробітної плати. Корупція у фонді молодіжного будівництва. Виконання не в повному обсязі багаторічного плану перевиховання суддів.
Боюся, це незабаром буде здаватися успіхами. Моє особисте вражені від спілкування з представниками нового Кабінету: вони взагалі не думають про більшість тих проблем, за невдале або неефективне вирішення яких ми критикували помаранчевих . У країні розцвітає рейдерство. На його фоні реприватизаційні ініціативи Тимошенко здаються верхом справедливості. Але нинішній Кабмін взагалі не звертає уваги на погроми, які дійшли вже до ферм.
Адміністративне регулювання? Це погано, ми не такі. Але зерно вивозити не можна. Дерегуляція? А що це?СОТ? Будемо вступати, але треба з Росією радитися. Умови? Це таємниця. Зниження податків? Тільки у вигляді окремих пільг за окремими домовленостями. А взагалі ми збираємося у вас 20% вилучити з обороту шляхом введення ПДВ-рахунків. Фонд молодіжного будівництва? Ще не розібралися. Судді? Ми вже давно їх виховуємо.
Я згадую телефонну розмову з віце-прем’єром і міністром будівництва Володимиром Рибаком. Я сказав йому після серпневого стрибка цін на нерухомість, що добре було б викласти глядачам його план дій, «як зробити житло доступнішим». Тепер я посміхаюся, згадуючи його відповідь, а тоді ледь не кинув слухавку. «А я причому? Це не моя компетенція», - сказав Рибак.
Тепер я взагалі не впевнений, що він візьме трубку. Роботу уряду усе більше огортає завіса таємничості. Віктор Пинзеник, екс-міністр фінансів, поскаржився минулого тижня, що статистику про повернення ПДВ він змушений діставати через Секретаріат Президента. У Мінфіні йому її не дають. Гірше за це, за словами Пинзеника, його колишні підлеглі бояться з ним зустрічатися. Говорять, що в них тепер перевіряють, на які номери вони телефонують. Роздруківку беруть. Я от думаю: «А якщо і Секретаріату не давати, то тоді Пинзеник і ми точно нічого не довідаємося?».
Тема повернення ПДВ - окреме лихо. Я не думаю, що помаранчеві міністри не зловживали повноваженнями. Але нахабне, демонстративне перерахування в серпні 300% від плану бізнесу Донецькій області при 3% Волині - такого за останні півтора року ми не бачили.
Я намагався разом з одним львівським підприємцем взяти коментар на цю тему в нового керівника податкової Анатолія Брезвина. Те, як нас там зустріли і що нам сказали, оживило в моїй голові найнегативніші спогади. Я після зйомки пішов у кабінет генпродюсера і заявив: «Юра, це 2004 рік!» Тепер чекаю перевірки з податкової.
І загалом в мене недобре передчуття. Біда навіть не в тому, що цей уряд і правляча коаліція не виглядають здатними побудувати розумне оподатковування, сприятливе бізнес-середовище і справедливе правосуддя. Страшно інше: схоже, вони можуть зіпсувати існуючі досягнення. Відбувається те, про що ми встигли забути. Махінації з податками. Два зірваних «під своїх» приватизаційних конкурси. Спроби підкорити собі міліцію. «Відмазанний» від неї Олександр Мельник. Взятий на поруки Володимир Щербань. Це шлях туди, в епоху пізнього Леоніда Кучми. Яка змушувала нас стискати кулаки.
На сайті Детектор медіа нещодавно з гіркотою згадували, як журналісти мертвою хваткою вчепились в Андрія Ющенка, коли він їздив на машині, яка йому не по кишені. Це було правильно, і журналісти дотепер так вважають. Детектор медіа засмучувалася через те, що преса залишила без уваги інформацію про покупку Віктором Януковичем-молодшим якоїсь неймовірно дорогої яхти. Сайт не стверджував, що це правда. Він шкодував, що акули пера не кинулися перевіряти цю інформацію. Схоже, у нас знижуються вимоги.
Помаранчеві політики не реалізували ідеї Майдану, за що їм і відмовили в довірі. І це здорово. Але «синя» влада, яка прийшла на зміну схоже, взагалі схильна робити вигляд, що ніякого Майдану не було. Я впевнений, рано чи пізно люди змусять її змінити думку.
Єдине - хотілося б якнайшвидше.
Цю колонку опубліковано у журналі «Кореспондент» №44 від 11 листопада 2006 року.
