Одними из важнейших качеств профессиональной журналистики являются, как известно, простота и логичность изложения информации, доступность ее для среднего потребителя. Ну и, конечно же, полнота информации, то есть, как обозначал для мониторингов новостей «ТК» один из их авторов, признанный авторитет в отечественной новостной тележурналистике Игорь Куляс, – это «наскільки повно подано новину (тобто, чи вдалося журналісту відповісти своїм матеріалом на класичні запитання: «що? де? коли? ...як? чому?»). Чи зазначено всі необхідні контексти і супутні дані (бекграунди), чи подано у складних випадках не тільки думки учасників подій, а й незалежних експертів, які б визначали «+» та «-» кожної з позицій?

И вряд ли эти требования относятся только к новостям в их классическом формате. Скорее, они универсальны для всех аналитико-информационных жанров в журналистике.

А теперь – цитата из пока что неназываемого нами журналистского материала. Простите за ее длину, но оно того стоит, поверьте! И если кто-то из наших читателей захочет доказать мне, что этот материал соответствует вышеназванным стандартам профессиональной журналистики - мне будет любопытно услышать аргументы. Честно.

Итак. «Наступного тижня керівник самопроголошеної республіки буде в Києві. Ігоря Смирнова, очевидно, переконуватимуть повернутися на переговори з Молдовою, і він, вочевидь, домагатиметься, щоб уряд Януковича повернув Придністров’ю право на митне оформлення товарів. І деякі «регіонали» припускають, що це цілком можливо. Таке рішення може поповнити колекцію нестандартних і прогнозованих зовнішньополітичних кроків українського прем’єра, які він протягом останніх двох тижнів зробив у Брюсселі і Москві. Причому кроків, цікаво пов’язаних між собою. Скажімо, рішення щодо Придністров’я може стати одним із аргументів для збереження газової ціни у 95 доларів на останні три місяці року, а також ціни наступного року не вище 135. Російський колега Віктора Януковича Михайло Фрадков перелічив усі бажані поступки Києва: цікаво – газовий консорціум і ще деякі теми. Можливо, саме їх Янукович обговорював на зустрічі із Путіним, яку відзначили у пресі як розмову про економічну співпрацю. ЄЕП такою темою бути не може, оскільки український прем’єр привселюдно заявив, що на митний союз країна не піде – тільки на зону вільної торгівлі. Однозначно як поступку можна розцінити «натовську» заяву Януковича, яку підтримали парламент і Кабмін. Останні, правда, попри критику міністрів закордонних справ і оборони. Нагадаю, що у НАТО Віктор Янукович оголосив: Україна не готова приєднатися до плану дій щодо членства в Альянсі. В «Універсалі національної єдності», нагадаю, йдеться про взаємовигідну співпрацю із НАТО і обов’язковість референдуму для вступу до цієї організації, але про приєднання чи відмову від плану членства – ні слова. І тепер президент і прем’єр, які узгоджували текст, по-різному його трактують.

ТИТРОВАНО: «Взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності із Законом України «Про основи національної безпеки України» (у редакції, чинній на дату підписання цього Універсалу). Вирішення питання щодо вступу до НАТО за наслідками референдуму, який проводиться після виконання Україною усіх необхідних для цього процедур». Універсал національної єдності, Співпраця України з НАТО.

СТУДІЯ: Але крім ідеологічних розбіжностей і проблеми дотримання домовленостей, тема НАТО зробила публічною і боротьбу за повноваження між головними центрами влади. Конституція каже, що вони всі можуть: парламент – визначати засади зовнішньої політики, президент – здійснювати керівництво зовнішньою політикою, Кабмін – забезпечувати здійснення зовнішньої політики.

ТИТРОВАНО: «Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:

…5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

Стаття 105. Президент України:

…3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;»

Конституція України, Повноваження органів влади в сфері зовнішньої політики.

СТУДІЯ: Останніми днями головний зовнішній політик країни, судячи із кількості зустрічей і візитів, – Віктор Янукович. У випадку із ЄС все гладко: розробка нової угоди про співпрацю із наступного року і готовність пройти весь шлях аж до інтеграції. А у випадку із НАТО все нелогічно: партнерство з Альянсом ніби і визначене, але у його розвитку зроблено паузу, яка згодом може потягнути і на зміну курсу. Міністр закордонних справ переконує, що у президента є конституційні інструменти подолати небажання уряду дотримуватися раніше обраних напрямів зовнішньої політики. Але головне питання набагато ширше: як взагалі президент зараз може впливати на політику? Своїми урізаними повноваженнями, в принципі, може, призначенням силового блоку – також може. Правда, міністри усе ж підпорядковані уряду. Може також з допомогою двох інститутів: РНБО контролює діяльність влади у сфері безпеки і оборони, а Секретаріат президента, повноваження якого наразі до кінця не узаконені, потенційно може стати другим Кабміном. Але змусити ці механізми працювати ефективно здатні тільки ефективні кадри. Радикальне оновлення керівничого складу Секретаріату і Ради нацбезпеки і оборони, яке триває останніми днями, свідчить, що президент у змаганні за повноваження вирішив зробити ставку саме на ці дві структури. І, як наслідок, на зміну попередникам, відомим як «любі друзі», у президентську команду приходять з одного боку молоді і перспективні, як Арсеній Яценюк, та перевірені і загартовані у боях, як Віктор Балога. Нарешті канцелярії Ющенка знадобився менеджер з бійцівськими рисами. Колишній закарпатський господар і екс-міністр МНС Віктор Балога цілком може говорити з «донецькими» зрозумілою їм мовою. До пари йому шукають і секретаря РНБО. Прізвища Безсмертного і Єханурова вже заялозили у пресі. А чому ним не може стати, наприклад, Віталій Гайдук, один із тандему лідерів «Індустріального союзу Донбасу», разом із Сергієм Тарутою конкурентний парі «Янукович-Ахметов»? Такі люди цілком можуть бути не тільки захисниками президентських позицій, а й потужною атакувальною ланкою. Ми вирішили поцікавитися запасом міцності у кожного із центрів влади».

По специфическим обозначениям «Студия, Титровано» даже те, кто пока не знает, откуда эта цитата, поняли, что она из телевизионной программы.

И, в общем-то, будут правы те, кто скажет, что дальше вообще не о чем говорить, поскольку столь длинная беспрерывная студия с «говорящей головой» ведущего - это уже не профессиональное телевидение. Наверное, будут правы и те, кто скажет – что понять из данных «мантр» хотя бы что-то сможет лишь тот, кто глубочайшим образом погружен или, во всяком случае, прекрасно информирован о том множестве событий, намеки о которых содержатся в данном опусе. То есть – целевая аудитория этой телепрограммы, следовательно, должна состоять исключительно только из политиков или политических экспертов – не более того.

Но мы, не относя себя ни к тем, ни к другим – все же попытаемся понять, а о чем же в этом явно претендующем на АНАЛИТИКУ выступлении телеведущего шла речь? Какую важную информацию он хотел донести до нас, какими эксклюзивными выводами хотел с нами поделиться? Заметим попутно, что подходить к этому тексту с мерками аналитики нас заставляет только одно соображение: речь в нем идет о политике, политике украинской. В отечественном телеэфире на данный момент все программы, рассказывающие о политике, укладываются в три жанра: новости, ток-шоу, информационно-аналитические проекты. Ну, то, что это не новости – понятно, события в тексте представлены в основном лишь только намеками на них, зато в наличии, и в большом количестве, оценочные суждения. Вряд ли это и мнение эксперта или гостя ток-шоу – иначе оно имело бы четкую авторизацию. А вот для так называемых «аналитических» программ отечественного разлива как раз и характерно стремление подать некие субъективные впечатления их авторов как ИСТИНУ в последней инстанции, как само собой разумеющееся и не имеющее никакой альтернативы объяснение мира, как практически ОБЪЕКТИВИРОВАННУЮ информацию, реальная СУБЪЕКТИВНОСТЬ которой стыдливо прячется лишь под многочисленные «можна розцінити». Может, потому, что сказать прямо – «я так думаю», «по моему мнению», как делают признанные аналитики - это значит взять на себя ответственность за сказанное?..

Итак, обратившись на всякий случай к словарям, и напомнив себе, что «анализ, -как утверждает словарь Даля, - это разбор, разложение целого на составные части его; общий вывод из частных заключений». А «аналитика – это разбор, способ решения вопросов от следствий к началам, от действий или явлений – к причинам», попробуем все же пробиться через частокол «частных заключений» - чтобы понять, к какому же Общему выводу подвигал нас их автор. Попробуем вычленить и перечислить все посылы процитированного текста буквально по пальцам: Янукович может пойти на определенные уступки России во имя сохранения цены на газ на уровне 95 долларов за кубометр сейчас и 135 долларов – в дальнейшем. Какими точно будут эти уступки – неизвестно, но однозначно как такую уступку уже можно расценить «натовское» заявление Януковича. Президент и премьер по-разному трактуют положения Универсала, касающиеся НАТО. Кроме этого, тема НАТО сделала публичной и борьбу за полномочия между главными центрами власти. По Конституции – определяет внешнюю политику парламент, руководит внешней политикой – президент, реализует - премьер. Между тем - говорится далее - на самом деле пока что именно премьер дни является «главным внешним политиком страны». Далее – внимание – говорится, что «у випадку з ЄС все гладко: розробка нової угоди про співпрацю із наступного року і готовність пройти весь шлях аж до інтеграції. А у випадку із НАТО все нелогічно: партнерство з Альянсом ніби і визначене, але у його розвитку зроблено паузу, яка згодом може потягнути і на зміну курсу.

И – далее: «Міністр закордонних справ переконує, що у президента є конституційні інструменти подолати небажання уряду дотримуватися раніше обраних напрямів зовнішньої політики. Але головне питання набагато ширше: як взагалі президент зараз може впливати на політику?».

Вау, ура! Вашему автору представляется, что, наконец-то, мы и добрались до момента истины: оказывается, все частные заключения данного текста сводились к одному общему выводу: все эти безобразия и с НАТО, и с моветоном премьера во внешней политике, и с уступками России, и прочие происходят из-за непроясненности вопроса о том, а есть ли у Президента (очевидно, в связи с вступившей в действие политреформой – приходится додумывать зрителю за авторов текста) нынче возможности влиять на политику!

Подтвердил эту догадку и тот сюжет, который шел вслед за данной студией в программе – откроем нашим читателям, наконец-то, ее название – «ТСН. Підсумки», общенациональный канал «1+1», аудиторию которого сложно отнести к экспертной, 24 вересня 2006 року (полную расшифровку передачи смотрите в конце этого материала «ТК»).

Сюжет этот был непростым, с двумя параллельными линиями. С одной стороны, корреспондент «ТСН» Юрий Сидоренко поехал в село Баранинцы, под Ужгородом, к сатирику Павлу Чучке, которого односельчане избрали главой сельсовета. Однако из-за конфликта с депутатами сельской рады свои обязанности глава сельсовета практически исполнять не может – отсылая посему по всем вопросам односельчан в суды… С другой стороны - по ходу всего сюжета проводятся аналогии событий в Баранинцах с ситуацией в высших эшелонах государственной власти страны. При этом, хотя сюжет ведущий программы Олесь Терещенко предварил словами «Ми вирішили поцікавитися запасом міцності у кожного із центрів влади», реально он посвящен именно урезанным полномочиям Президента. Вот, например, какова финальная нота у сюжета: «У президента є ще два варіанти спробувати вплинути на політику в країні: фантастичний – зараз же створити парламентську більшість під себе, і реалістичний – всі акти Кабміну та парламенту, які йому не подобаються, оскаржувати у Конституційному суді. Лояльної до себе більшості у сільраді Баранинців Павлові Чучці також не створити, а без неї він як англійська королева – гонор є, влади немає. Тож слідом за своїми односельцями і, можливо, президентом до суду звертатиметься і він сам.

СИНХРОН: Павло ЧУЧКА, сільський голова Баранинців: «У мене є таке бажання – за шість місяців подати як громадянин… член територіальної громади Павло Чучка на голову села Павло Чучку у суд за бездіяльність і сам… самого звинуватити, і самому відбитися, і виправдати себе перед позивачем».

РЕПОРТАЖ: Тепер справа президента – віднайти свій нестандартний хід».

Ну что ж, на этом пока что остановим знакомство с содержанием программы «ТСН» и попробуем ответить на вопрос: а являлся ли единственно возможным тот общий вывод (о пагубности для страны урезанных полномочий Президента) из тех частных посылов, которыми оперировали ведущий Олесь Терещенко и автор сюжета из Баранинцев Юрий Сидоренко? Вряд ли кто-то будет не согласен с тем, что - нет, не являлся. На самом деле, из микста событий и их оценок, собранных телевизионщиками ТСН в немыслимо-запутанный клубок, мог быть сделан и совершенно иной вывод – ведь правильных логических, причинно-следственных связей в программе проведено не было! Более того, в некоторых случаях информация, общедоступная еще до выхода ТСН 24 сентября, прямо противоречила тезисам Олеся Терещенко.

Скажем, осталось загадкой, какая связь между визитом приднестровского президента Игоря Смирнова и если не антинатовским, то «непронатовским» поведением Виктора Януковича. По версии Терещенко, вот какая: Если «наступного тижня керівник самопроголошеної республіки буде в Києві… він, вочевидь, домагатиметься, щоб уряд Януковича повернув Придністров’ю право на митне оформлення товарів, а деякі «регіонали» припускають, що це цілком можливо». А, значит, по Терещенко, «таке рішення може поповнити колекцію нестандартних і прогнозованих зовнішньополітичних кроків українського прем’єра.., цікаво пов’язаних між собою. Скажімо, рішення щодо Придністров’я може стати одним із аргументів для збереження газової ціни у 95 доларів на останні три місяці року…».

То есть, если некоторые «регионалы» считают, что уступки Приднестровью со стороны Кабмина «можливі», то это означает, что аргумент Приднестровья может стать одним из козырей В.Януковича на переговорах с Москвой? А если не станет? Тогда получается – «может, станет, а, может, не станет»? Нет, на самом деле не получается, ибо еще 14 сентября В. Янукович (заявил, что, цитируем «УП», «Ми будемо проводити політику не протистояння, а політику об'єднання інтересів. Є багато спільних інтересів у енергетиці. Україна не повинна бути глухим кутом у стосунках ЄС і Росії. Ми будемо будувати міст. Як з одного, так і з іншого боку», - сказав Янукович після зустрічі з комісаром ЕС у міжнародних стосунках Бенітою Ферреро-Вальднер…. Янукович також сказав, що Україна «підтримує позицію ЄС» у питанні референдуму в Придністров’ї». То есть, официально В.Янукович дал ясно понять, что не хочет противопоставлять себя Западу и готов следовать западной позиции по Приднестровью. Причем, заявил он это еще за десять дней до выхода программы О.Терещенко в эфир. А поскольку каких-бы то ни было действий, противоречащих этому заявлению премьера, с его стороны замечено не было, то не логичнее ли было уж сделать вывод, что карту Приднестровья В.Янукович разыграл, скорее, в отношениях с Евросоюзом, чем с Россией?

Однако резюмировать все наши скучные выкладки выводом о банальном непрофессионализме авторов этой программы ТСН мешает одно важное обстоятельство. А именно: откровенно-манипулятивный характер подбора и интерпретации фактов. Доказательства? Вот они.

На протяжении всей программы мы имели дело с:

1. Безаппеляционностью утверждений ведущего, которые при этом точно не являются образцом непредубежденности. О наличии или хотя бы возможности наличия иных версий, иных трактовок происходящего – не говорится ни слова. …

- «Однозначно як поступку можна розцінити «натовську» заяву Януковича, яку підтримали парламент і Кабмін».

- «…у випадку з ЄС все гладко: розробка нової угоди про співпрацю із наступного року і готовність пройти весь шлях аж до інтеграції. А у випадку із НАТО все нелогічно: партнерство з Альянсом ніби і визначене, але у його розвитку зроблено паузу, яка згодом може потягнути і на зміну курсу».

Для кого – гладко? Для кого - нелогично? Для Януковича, скажем, как раз логично – если вспомнить лозунги избирательной кампании его партии. Если Олесь Терещенко занимает позицию оппонентов Януковича, то есть пропрезидентских сил и лично Президента – окей, нет проблем, это вполне допустимо в авторской программе. При двух условиях: во-первых, все равно факты должны быть отделены от комментариев и оценок, во-вторых, программа должна быть четко заявлена как авторская, аналитико-ПУБЛИЦИСТИЧЕСКАЯ. Но в данном случае этого не делается – в названии программы присутствует «Телевизионная служба НОВОСТЕЙ», ведущий не обозначает того, что все звучащее в передаче - это лишь личная точка зрения самого Олеся Терещенко.

Но, может, Олесь Терещенко дает оценки «гладко» и «нелогично» с точки зрения курса во внешней политике Украины, которого придерживалась страна в течение последних полутора лет? Но, во-первых, ведь он сам сказал, что на данный момент мы имеем дело с разной трактовкой Януковичем и Ющенко положений Универсала, в котором стороны подтвердили курс на сотрудничество с НАТО, а о присоединении к плану членства не сказали ни слова. Во-вторых, Партия регионов контролирует сейчас и парламентское большинство, и правительство – которые также являются, наравне с Президентом, полноправными участниками определения основ и реализации внешнеполитического курса страны. Исходя из этого, наверное, если не манипулировать – то можно говорить о противоречиях в подходах разных веток власти к проблеме НАТО, о непроясненности полномочий ВР-Президента-Премьера etс. – но давать однозначно-негативные оценки действиям Януковича вряд ли профессионально.

- Отметим также, что в эфире программы не было подано ни одного мнения экспертов с оценкой внешнеполитических действий Януковича. В сюжете из Баранинцев герой Павло Чучка – который напрямую связывается с Виктором Ющенко – однозначно прав, при этом мнений его оппонентов – депутатов сельской рады - не приводится! Все синхроны ньюзмейкеров и экспертов касались исключительно одного: объективных механизмов разделения полномочий Президента и премьера. При этом большинство тезисов журналистов и ведущего программы касались идеологии, ценностной интерпретации взаимоотношений разных ветвей власти. А это уже манипуляция в квадрате!

2. Большим количеством предположений, которые, увы, не подкрепляются аргументами:

- Наступного тижня керівник самопроголошеної республіки буде в Києві. Ігоря Смирнова, очевидно, переконуватимуть повернутися на переговори з Молдовою, і він, вочевидь, домагатиметься, щоб уряд Януковича повернув Придністров’ю право на митне оформлення товарів. І деякі «регіонали» (например?) припускають, що це цілком можливо. Таке рішення може поповнити колекцію нестандартних і прогнозованих зовнішньополітичних кроків українського прем’єра, які він протягом останніх двох тижнів зробив у Брюсселі і Москві. Причому кроків, цікаво пов’язаних (объективно связанных или все-таки по предположению Олеся Терещенко?) між собою. Скажімо, рішення щодо Придністров’я може стати одним із аргументів для збереження газової ціни у 95 доларів на останні три місяці року, а також ціни наступного року не вище 135. Російський колега Віктора Януковича Михайло Фрадков перелічив усі бажані поступки Києва: цікаво – газовий консорціум і ще деякі теми. Можливо, саме їх Янукович обговорював на зустрічі із Путіним, яку відзначили у пресі як розмову про економічну співпрацю. ЄЕП такою темою бути не може, оскільки український прем’єр привселюдно заявив, що на митний союз країна не піде – тільки на зону вільної торгівлі.

- Или, скажем, это про какой такой «второй Кабмин» в лице Секретариата (всего лишь патронажной службы Президента!) нам говорят («а Секретаріат президента, повноваження якого наразі до кінця не узаконені, потенційно може стати другим Кабміном»)?! Как, для такого легкого, впроброс, утверждения ведущего, которое в случае действительной реализации вызовет колоссальную реакцию в обществе и политикуме – уже есть реальные основания?! Может, смена команды Секретариата преследует именно эту цель – что вполне вероятно де-факто?! Но разве антиконституционность таких планов де-юре не требует большего внимания «сторожевых псов демократии», чем замечание о том, что заработать эффективно в руках Президента СНБО и Секретариат-тире–Второй Кабмин – могут заставить только эффективные кадры?!

3. С наполнением и версткой программы, направленной на обхождение тем, демонстрирующих неэффективность центральной власти, которая до августа 2006 была целиком в руках «оранжевых»:

Среди украинских событий, удостоившихся вниманию итоговых «ТСН» 24 сентября, помимо разобранного нами сюжета, проблеме разделения полномочий Президента и премьера было посвящено еще два студийных включения :

1.

СТУДІЯ: І президент, і прем`єр цього тижня в один голос говорили про необхідність чіткого розпреділення повноважень, чого політреформа так зробити і не змогла. Однак чітка межа означатиме, що хтось обов’язково утратить, а хтось набуде. Потрібне вдосконалення конституційних змін, – каже Янукович. Тільки без узурпації влади, – наголошує Ющенко. Важлива роль у розподілі належатиме суду, насамперед Конституційному. Саме тому увагу «третій владі» на цьому тижні приділяли обидва керівники із побажаннями позаполітичності і співпраці.

2.

СТУДІЯ: Тим часом на розгляд у Конституційний суд вже надійшло подання «нашоукраїнців» про неконституційність закону, що забороняє цьому органу переглядати політреформу. Наступного тижня остаточно з`ясується, чи зможе президент хоч якось впливати на діяльність парламенту і через нього на уряд…

Далее шли развернутые подводка ведущего и сюжет относительно проекта бюджета на 2007 год. Больше событий и проблем, по мнению авторов, волновавших украинцев на той неделе, не было. («Интер», скажем, дал развернутый сюжет по причинам очередной аварии на шахте им. Засядько. «1+1» удостоил это событие лишь двумя скупыми словами, упрятанными глубоко внутрь программы).

В сюжете же про проекту бюджета-2007 тема преломлялась через проблему тарифов на коммунальные услуги: а именно несоответствия тарифов качеству услуг. (При этом еще один «ляп» в наш «банк» ошибок «ТСН»: по заявлению одной из главных героинь сюжета – юриста Татьяны Монтян – телевизионщики передернули ее позицию). Неэффективность власти была продемонстрирована, таким образом, в «ТСН» на уровне ЖЕКов. Представитель власти центральной – первый зам. министра строительства, архитектуры и ЖКХ Григорий СЕМЧУК… советовал зрителям, как бороться с ЖЕКами!

А как бороться с центральной властью – нам никто не хотел рассказать? С властью, которая, скажем, не способна справиться с масштабными теневыми схемами в ЖКХ, которая не смогла добиться того, чтобы добываемый в Украине дешевый газ поставлялся населению, а не продавался на аукционах по колоссально завышенным ценам, причем руками де-юре контролируемых государством компаниями «Укрнафта» и прочими…

Об этом и многих других проблемах, которые так и не смогла разрешить «оранжевая» центральная власть в течение полутора лет - в наших так называемых аналитических программах услышать до сей поры было сложно. Может, это начнут делать их авторы теперь – когда к браздам правления вновь добрались бывшие представители «антинародного» режима? Впрочем, пока что и их «скубут» исключительно на уровне разборов того, а кто что сказал, не вникая совершенно в то, а что же и кто конкретно делает…

И все же, может, программа «ТСН» за 24 сентября была просто какой-то неудачной? Всякое бывает, в конце концов. Поэтому для того, чтобы иметь более весомые основания для окончательных выводов – ваш автор внимательно проанализировала и следующий выход Олеся Терещенко в эфир – 1 октября. Правда, чтобы не утомлять наших читателей, я не буду столь же подробно извещать вас обо всех результатах своих наблюдений – но на некоторых моментах то ли манипуляций, то ли непрофессионализма – остановлюсь.

Отмечу сразу, что, как и предущая передача, «ТСН» за 1 октября (смотрите полную расшифровку в конце статьи) началась с развернутого сюжета на международную тему. «ТЕРЕЩЕНКО. Шпигунських скандалів історія знає багато. Але шпигунський скандал між Росією і Грузією може змінити історію відносин цих країн. Не сам по собі, а як сірник, що піднесли до діжки кавказької суміші. Цього тижня перед викликом постала Росія. Країна, що обіцяла дбати про безпеку кожного свого громадянина закордоном, має нагоду довести це на ділі. Адже четверо росіян, заарештованих у Грузії за звинуваченням у шпигунстві, це не просто громадяни. Вони офіцери елітного військового підрозділу – Головного розвідувального управління. Таких просто так не залишають». Чем, кроме нежелания начинать итоговые ТСН с событий внутренней политики – можно объяснить столь выдающееся внимание к очередному скандалу в отношениях Грузии и России – трудно представить. Впрочем, ваш автор готова выслушать аргументы в ответ.

Далее, как и в предыдущей программе, вновь шел переход к событиям в Украине, претендующий на «элегантность слона»: «…Президент відданий стратегічному партнерству з Грузією, всім спільним та альтернативним Росії проектам. А у уряду Януковича пріоритет вимальовується інший – ціна на російський газ – 95 доларів до кінця року, 130 – наступного, – ніщо не повинно заважати».

И дальше противопоставление политики В.Ющенко и В.Януковича нарастает: «поки президент думає про конституційні можливості отримати курс, Віктор Янукович інтригує розглядом, а фактично переглядом засад зовнішньої політики у парламенті, які, тут увага, прем’єр виконує, а президент – реалізує. В чому різниця двох функцій, – Янукович не пояснив. І поки всі сторони посилено пояснюють, що ніякої «холодної» війни між центрами влади немає, – вона об’єктивно триває одразу на кількох фронтах… От без таких неузгодженостей не минає жоден політичний тиждень на законодавчому фронті, й далі ділять повноваження. Точніше, уряд їх штурмує, а президент намагається захистити. Ідея про чинність президентських указів тільки з прем’єрським підписом отримала статус положення у проекті закону про Кабмін. А ще цей документ робить уряд головним у виконавчій владі підконтрольним парламенту, і тільки відповідальним перед президентом.». Заангажированность журналиста – даже на уровне слов: Президент «думает», «намагається захистити», премьер – «інтригує», правительство «штурмує».