Чим ближче до виборів, тим частіше у телевізорі з'являються ті, хто планує зайняти крісла у Верховній Раді. Кожен переконує, що він - найкращий. Утiм обирати лише за обіцянку, що тисяча євро - це реальна зарплата, а її половина, не менше 5 тисяч гривень, - така ж реальна пенсія, - не варто. Постійна присутність лідерів партій і «незалежних» кандидатів у телеефірі виборця має насторожити...

Рекламна арифметика «по-білому»

Від ненависницьких текстів політичної реклами вже болить голова. Але, саме прокручуючи агітаційні ролики партій і об'єднань, телеканали заробляють гроші. Непосвячених у тонкощі роботи ТБ бідних пенсіонерів чи інших малоімущих людей вартість секунд ефірного часу для проведення передви­борчої агітації неабияк вражає. Найдорожче оцінюють час, офіційно відданий кандидатам у депутати майбутньої Верховної Ради для політичної реклами, на «Інтері». За 1 секунду прокручування промо-ролика у найрейтинговішовому проміжку з 21.00 до 22.00 будніх днів просили у серпні по 959 грн. 50 коп. (плюс 20% ПДВ). За 1 хвилину набігає 57 тисяч 570 гривень. З ПДВ - виходить трохи менше 70 тисяч гривень. Але у жовтні цю суму множать на коефіцієнт 1,2: уже за 1 хвилину політичної реклами за цими розцінками платять 69 тисяч 84 гривні каналу і плюс ПДВ - податковій. 20-21 жовтня підтягнеться до «Інтера» канал СТБ. З 20.00 до 21.00 у ці дні секунда рекламного часу коштуватиме на каналі талантів та екстрасенсів 1 тисячу 215 гривень 72 копійки, щоправда, з ПДВ.

Порівняно помірні офіційні ціни на політичну рекламу на «1+1»: найвища - 203 гривні за секунду (12 тисяч 180 гривень за 1 хвилину) без ПДВ та на ТРК «Україна» - відповідно 224 гривні 33 копійки (13 тисяч 459 гривень 80 копійок). Вартість 1 секунди ефіру (з урахуванням ПДВ) на державному Першому Національному у прайм-тайм, з 21.00 до 23.00, за раніше оприлюдненою інформацією, - 310 гривень.

За даними медіа-агентства ZenithOptimedia, політики вже витратили на рекламу близько 500 мільйонів гривень. На загальнонаціональних каналах нині крутиться реклама 8 політичних партій. Якщо згадати, правляча Партія регіонів та «Україна - вперед», яку експерти називають керованою нинішньою владою технологічною партією, запустили свої телеролики до початку виборчої кампанії - ще весною.

За оцінками експертів, загальні витрати на рекламу під час попередніх парламентських перегонів перевищили 800 мільйонів гривень. (Хоча, згідно з офіційними даними ЦВК, загальний обсяг виборчих фондів 20 партій і блоків у 2007-му становив 581 мільйон 400 тисяч гривень). Нинішня кампанія, за прогнозами, буде ще витратнішою.

Де тут «джинсові» вуха?

Агітація за кандидатів до ВР у телевізорі - це не лише чітко виокремлена політична реклама. Так звана «джинса» - прихована реклама бажаючих отаборитися на найближчі 4 роки у стінах Верховної Ради, дуже часто з'являється у новиннєвих випусках та суспільно-політичних шоу великих каналів. Звичайно, можна казати, що соціальний віце-прем'єр Сергій Тигіпко цікавий глядачеві як джерело важливої інформації. Але коли заступник голови Партії регіонів утретє і вдесяте не дає ніяких чітких відповідей і лише як мантру повторює: «Ідея економічного зростання і перехід від цього зростання до змін у соціальній сфері, щоб люди його відчули, - це найголовніше», - для чого такого спікера постійно запрошувати на ефіри?! Мета може бути одна - для агітації «красивих» ідей діючої влади, яка насправді не вирішує соціально-економічних проблем, але через свою політсилу хоче утримати владу.

Прикметно, що останнім часом «джинсові» вуха стирчать у раніше аполітичних проектах. Ви давно дивилися «Позаочі» з Юлією Литвиненко на «Інтері»? Ще з минулої осені під соусом «перші люди країни» там почали з'являтися політики. Герої останніх випусків «публічних сеансів психоаналізу», як називає свої програми Юлія Литвиненко, - Петро Симоненко, Наталка Королевська, Михайло Добкін. Є великі сумніви, що їх перед виборами випадково ставлять в ефір. Хоча треба віддати належне професійній ведучій - вона намагається формулюваннями питань і образним мовленням, темпоритмом діалогів «витягувати» гостей-політиків. Але це не допомогло ні Королевській, ні Добкіну.

Хто цікавий журналістам? За 80 тисяч гривень і 20 тисяч «зелених»

Довести, що телевізійники беруть гроші за запрошення у телестудію тих, хто хоче покрасуватися перед виборцями незадовго до голосування без незручних запитань і навіть небажаних сусідів-політиків поряд, практично неможливо. Бо, як каже Савік Шустер перед початком розмови зі своїм візаві у новому проекті «Один на один», що почав виходити на Першому Національному»: «Я обираю співрозмовника, який цікавий мені особисто у цій виборчій кампанії». Кожен журналіст і редакція дійсно на власний розсуд можуть обирати респондента чи коментатора. Утім якщо журналіст ставить лише лояльні запитання, - це насторожує.

До речі, «Савік Шустер студія» планувала робити для Першого Національного щоденну програму під назвою «Свобода вибору», за участь у якій кожен кандидат у депутати мав заплатити 80 тисяч гривень (без ПДВ) зі свого виборчого фонду. Згодом Савік Шустер розповів, що, анонсувавши цю інформацію, хотів перевірити, чи є бажаючі платити гроші за участь у телепроекті. Офіційно платити, виявилося, бажаючих не було. Чи не було бажання офіційно отримувати кошти? Напевно, це двосторонній рух. Те, що «Свободи вибору» не буде в ефірі державного каналу, стало відомо після опублікованої на сайті «Дуся» інтернет-ресурсу «Детектор медіа» телефонної розмови людини, яка хотіла б влаш­тувати свого кандидата у програму, і менеджера «Савік Шустер студія». Йшлося про 20 тисяч доларів, бажано готівкою, за участь у 45-хвилинній програмі без реклами у компанії лояльних експертів, які «оживляють» розмову. Гендиректор Національної телекомпанії Єгор Бенкендорф на усе це відреагував категорично: мов­ляв, «Свободи вибору» не буде. Зовсім скоро після цього в ефірі Першого Національного стартував уже згадуваний щотижневий проект «Один на один».

Заносити гроші пропонують кандидатам у депутати, щоб потрапити в телеефір і на регіональних каналах. Нещодавно кандидат у народні депутати по Франківському виборчому округу №117 Львова Валерій Бебик, проректор Університету «Україна», оприлюднив інформацію про те, що ведучий політичних програм львівського комерційного каналу ЗІК  Остап Дроздов у телефонній розмові на прохання про участь у телепроекті (розрекламованого як «об'єктивний і неупереджений») відповів, що в них усі ефіри платні, і до виборів уже все проплачено.

Що робити глядачеві? Критично оцінювати побачене і сказане.

Валентина Самченко, «Україна молода»

Фото - «Україна молода»