Купівля формату та його відтворення згідно з інструкціями, викладеними в біблії, або у зміненому вигляді, якщо правовласник не заперечує проти змін, - цивілізована практика, що стала нормою для українського ринку. Однак не є рідкістю й запозичення ідей для своїх шоу в конкурентів без дозволу. Мовникам дедалі частіше доводиться стикатись із цією проблемою на етапі виробництва: не встиг телеканал заявити про новий проект, як аналогічний виходить в ефірі конкурентів. Тому телеменеджери не поспішають розповідати про нові проекти або ділитися найближчими планами. Адже довести своє право на ідею, концепцію або формат телевізійного шоу в межах українського законодавства практично неможливо. Навіть попри те, що деякі компанії, які сподіваються продати власні формати, реєструють їх сценарії.

На світовому ринку проблема захисту форматів не менш актуальна. «Формат - це річ досить непроста й неоднозначна, адже на телебаченні немає нічого нового. Одні й ті самі ідеї можуть спасти на думку багатьом людям у різних куточках світу», - каже Джонатан Коад, партнер лондонської компанії Lewis Silkin, яка спеціалізується на медійному брендингу й технологіях. Пан Коад уже не один рік консультує розробників форматів і захищає їх у суді. Він також заснував Міжнародну асоціацію юристів з питань форматів (International Format Lawyers Association). Серед його клієнтів - Granada Media Group / ITV.com, BSKYB, Channel 4, MTV / The Comedy Channel і Virgin Media, Fremantle Media, Sony BMG, Syco та інші.

Форматне право, за словами пана Коада, не врегульоване законодавчими нормами. Одначе світовим виробникам форматів удається вдало відстоювати свої інтереси в судах. Здебільшого доводиться вдаватися до прецедентного права та розглядати формат як бренд компанії.

Етап розробки

За словами Джонатана Коада, великі американські та британські канали консультуються з юристами ще на етапі розробки власного формату. Їм радять, перш за все, оформити ідею в письмовому вигляді, вигадати назву, оформити ілюстрації і вказати дату створення. Все це слід забрендувати (© / ® або ^TM) та зареєструвати.

Не зайвими будуть і протоколи зустрічей та переговорів щодо формату з потенційними покупцями, а також угоди про нерозголошення інформації між виробниками та потенційними покупцями. Зокрема, пан Коад радить створити каталог, у якому зберігатимуться всі ідеї щодо формату та архівуватимуться електронні листи. Також варто вести облік внутрішньої документації з відповідними датами - протоколи зустрічей, автори ідей, копії пропозицій щодо змін формату тощо.

Головне - мати змогу довести, що ви займалися розробкою цього формату. Його біблія повинна містити максимальну кількість деталей щодо кожного аспекту програми (назви, прикладів сценарію, головних героїв, декорацій, ролі ведучих та учасників, слогану, картингів тощо).

Як попередити звинувачення у плагіаті?

Ринок перенасичений форматами, тож, вигадавши новий проект, виробникові часом важко довести, що він є оригінальним. «Еволюція телешоу... це безперервний процес, що включає вільне запозичення того, що вже було раніше», - цитує Джонатан Коад суддю Лоррета Прескеля, який розглядав позов CBS проти ABC щодо форматів I'm A Celebrity та Get Me Out of Here! Самих лише форматів талант-шоу, в основі яких лежить приблизно одна й та сама ідея, десятки: Opportunity Knocks (1949-1990), New Faces (1978-88), Pop Stars (1999-2001), Pop Idol (з 2001-го), Pop Stars - the Rivals (з 2002-го), Fame Academy (2002-2003), X Factor (з 2004-го), Got Talent (з 2007-го), The Voice (з 2010-го) тощо.

Щоб ідею можна було захистити, вона має бути оригінальною, чіткою та має відрізнятися від інших структурою та формою. За словами пана Коада, позаяк не існує авторського права на ідею, закон захищає лише певну форму її вираження. «Повторне використання ідеї - це натхнення, а повторне використання форми втілення ідеї - плагіат», - пояснює він. Тож слід зважати на те, що авторське право захищає лише матеріальну основу ідеї.

«Не є порушенням нове трактування старої ідеї або випадкова та неминуча подібність. Адже подібність конкурентних форматів може видатися плагіатом лише на перший погляд. Насправді вона плагіатом не є, якщо можна продемонструвати, що вона є результатом оригінального творчого процесу і, відповідно, сама підпадає під захист авторського права», - наголосив Джонатан Коад у своїй презентації на Kiev media week. Тож, якщо в процесі роботи над форматом ви з'ясували, що його хтось уже вигадав до вас, не опускайте рук - модифікуйте свій креатив, доповнивши його елементами інших проектів.

Захист формату в суді

«Приблизно половина справ щодо захисту формату є успішними. Однак усе залежить від наполегливості правовласників. Для захисту формату необхідно вжити чітких і наполегливих заходів у рамках чинного законодавства про інтелектуальну власність», - пояснює юрист. Він радить керуватися посібником «Як захистити свій формат» компанії IFLA / Lewis Silkin.

Відстоювати своє право на формат можна через права на музику, графічний дизайн та сценарій. Тож здебільшого позови щодо захисту формату стосуються не відвертого копіювання всього шоу, а запозичення цих елементів. У Великій Британії авторське право охороняє літературні роботи (сценарії), драматичні твори (хід дії, хореографію), музику та художні твори (графічний дизайн).

Джонатан Коад розповів, що бельгійський суд відхилив позов правовласників формату Super Champs щодо аналогічного шоу Eternal Glory лише через те, що початковий сценарій був прописаний не досить детально. Зокрема, не було зрозумілим, скільки випусків вийде протягом сезону, яким буде хронометраж і структура кожного випуску, порядок конкурсів та процедура обрання переможця. «Суд постановив, що документ є лише розпливчастим описом кількох ідей, які можуть бути використані як основа для багатьох телепрограм», - розповідає юрист.

У справі Castaway Productions проти Endemol щодо порушення авторських прав позивач уважав, що формат Big Brother («Великий брат») є сплагійованим Survive («Останній герой»). Обидва шоу розглядалися до найменших деталей, і зрештою суд став на бік Endemol, не визнавши Big Brothers плагіатом.

Зважаючи на свою практику, Джонатан Коад радить під час захисту формату в міжнародних судах послуговуватися положеннями закону про підміну товару. Цей закон захищає продавців від збитків у випадку, коли інший продавець пропонує купити свій товар, представляючи товар від їхнього імені. Компанія може отримати правовий захист у разі, коли інший формат настільки схожий на її власний, що провокує плутанину серед учасників ринку та глядачів. Компанія, яка обирає таку тактику захисту, перш за все повинна мати репутацію на тій території, де подається позов, а також довести, що їй завдано збитків. Прикладом такої справи є спір між A & E Television та Channel 4 щодо прав на назву Intervention. Переміг у цій суперечці Channel 4.

Ще одним законодавчим актом, який дозволяє захистити формат у Британії, є закон про конфіденційність, який дозволяє творцеві формату захистити його від несанкціонованого використання на етапі, коли програма ще не вийшла в ефір. Судовим прецедентом подібної справи є позов Fraser проти Thames Television 1982 року. В цій справі учасники вокальної групи подали телекомпанії ідею свого проекту, підписавши з нею угоду про нерозголошення інформації. Згодом музиканти посварились із каналом, і він утілив проект без їхньої участі. Група подала позов, у якому наголошувала, що ідея була подана каналові конфіденційно, і виграла процес.

За словами Джонатана Коада, у світі є низка організацій, покликаних надавати правову допомогу в питаннях захисту формату. Зокрема, 2000 року індустрія заснувала міжнародний реєстр форматів FRAPA, а 2005 року - міжнародну асоціацію юристів із форматів International Format Lawyers Association (IFLA).

Фото - kievmediaweek.com