Новина про те, що канал «Україна» разом із російськими партнерами знімає детективний трилер «Механік», стала для мене, шанувальника пригодницького жанру від національного виробника, цікавою несподіванкою. Та навіть якби канал не позиціонував цю стрічку як проект власного виробництва, я однаково перемкнувся б на «Україну» 15 вересня о 21.10, у час прем'єрного показу. Річ у назві. Або, якщо хочете, у брендові.

Вперше назва «Механік» зазвучала сорок років тому - так називався фільм американського режисера Майкла Віннера з Чарлзом Бронсоном у головній ролі. Потім був рімейк Саймона Веста 2011 року, в якому головну роль виконав Джейсон Стетхем. Звісно, Бронсона він не переграв хоча б тому, що Стетхем - самодостатній і не має потреби когось копіювати.

Власне, постановник українсько-російського «Механіка» Ігор Копилов алюзій і не приховує. В одному з епізодів фільму прямо згадується класична стрічка з Бронсоном - саме за аналогією з нею отримав своє прізвисько невловимий кілер, якого ніхто ніколи не бачив в обличчя.

На цьому подібності вичерпуються. Якщо стрічки з Бронсоном та Стетхемом заточені на відомих широкому загалу акторах, то автори українського фільму, в якому до самого фіналу збережено таємницю того, хто називає себе Механіком, вправно морочать глядача завдяки тому, що виконавці головних ролей іще не приїлися широкому загалу. Ставку зроблено не на зірок, а на видовище.

Автори запропонували не версію відомого голлівудського сюжету, а звичний для таких історій цитатник із різних джерел, знайомих постійним глядачам бойовиків і трилерів. Так, прийом, коли для успішного полювання на невловимого злочинця випускають із тюрми колишнього співробітника правоохоронних органів, знайомий за стрічками «Скеля» (там це був Шон Коннері) та Шакал (герой Річарда Гіра). Думка, що злочинця здатен вирахувати лише той, хто перебуває на його хвилі, повертає нас до героя «Мовчання ягнят» Ганнібала Лектера. Хоча споріднені душі не конче вороги - у старій французькій авантюрній комедії «Невдахи» герой П'єра Рішара, хронічний лузер, інтуїтивно вираховує слід такої ж самої нездалої доньки мільйонера, що зникла в невідомому напрямку.

У нашому «Механіку» колишній оперативник Борис Горячев (Платон Дубравін) діє максимально жорстко, демонструючи всі якості супермена. З огляду на «подвиги» Механіка він справді виглядає єдиним, хто здатен його зловити. Бійцівські якості цього персонажа настільки гіперболізовані, що він дуже швидко починає нагадувати фольклорного «доброго молодця». Враховуючи, що витоки всіх сюжетів, які стали інструментарієм масової культури, перекочували туди з казок, пропоную прийняти факт: історія, яку нам розказали в цьому фільмі, не має нічого спільного з реальним життям. І це дуже добре. Адже реаліті-шоу в основі своїй виглядають штучнішими та загалом нуднішими за вигадану історію з погонями та засідками.

Хоча критична складова саме в цьому «Механіку», на відміну від його американських зведених братів, таки проглядається. В якийсь момент пролунала фраза: «Вас цікавить не Механік. Вас хвилює безпека його цілі». Гірка правда. Якщо у тих-таки американських фільмах поліція починає ловити найманого вбивцю лише за те, що він такий є і не має права ходити по землі, то це відображає ставлення влади та суспільства до безпеки простих громадян. У нас же будь-яка людина з рушницею чи маніяк із ножем може запросто ходити вулицями, навіть не надто й ховаючись. Якщо він когось заріже чи пристрелить, міліція видасть це за самогубство, або виб'є зізнання з першого-ліпшого наркомана та закриє справу. Такий злочинець починає цікавити правоохоронні органи лиш тоді, коли його діяльність загрожує життю високопосадовця: депутата, міністра, навіть президента. Отак подивишся звичайний ніби трилер, і все одно мимоволі задумаєшся про власну безпеку...

Нарешті чи не головна відмінність сюжету українсько-російського «Механіка» від американських першоджерел. Полювання на невловимого Механіка очолює жінка, майор Наталя Темнова (Тетяна Колганова) - її чоловік загинув кілька років тому від кулі цього кілера. На щастя, жінка хоч і витягає часом зброю та навіть в одному з епізодів женеться за вбивцею, на амазонку так і не перетворюється.

Принагідно хочеться поставити досить просте запитання: чи справді в Україні рейтингові показники ростуть від того, що головні ролі навіть у детективних трилерах, де стріляють та б'ються, зовсім забувши про любов, пишуться для жінок? Сутичка двох чоловіків тут справді виглядала б логічною. І на якість фільму - до речі, як на мене, досить пристойну! - відсутність у сюжеті озброєної жінки зовсім не вплинула б. Хоча саме майор Темнова, відімкнувши емоції та ввімкнувши логіку й холодний розум, вирахувала в Борисі Горячеві того самого Механіка, як водиться, на останніх хвилинах фільму. До речі, ось цей хід, коли головний злочинець сидить за ґратами, не викритий ніким, і саме його підряджають на лови самого себе, зовсім не розтиражований. Та має досить великі перспективи для подальшого втілення.