Політичний цинізм, до якого вдалась парламентська більшість, засвідчив: рубіж, перед яким ще можна було сподіватись, що 5 скликання, на відміну від попередніх, почуватиме хоч якусь відповідальність перед виборцями, остаточно перейдений. Не знати, чи від страху за свої мандати та омріяні портфелі, чи через надмірну самовпевненість і запаморочення від успіхів, але у „регіоналів” раптом прорізалось почуття гумору. Володимир Рибак, представляючи проект постанови, і його колеги, висловлюючись із місць, відверто блазнювали. Олександр Мороз, якого його соратник Бокий напередодні назвав „одним із моральних авторитетів нації”, не ховав очей, закликаючи „задовольнити прохання Президента і виправити помилку попереднього скликання”. Якась дитяча жорстокість була в тому „обговоренні”, яке влаштувала більшість, видається, лише для того, щоб познущатись із „нашоукраїнців”. Адже постанову, за яку проголосували 239 депутатів, можна було прийняти й без тривалих дебатів.
Коаліціанти не приховували справжніх мотивів раптового повернення до подій семимісячної давнини. У своєму зверненні на Першому каналі Мороз заявив, що у разі, якщо Указ Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради побачить світ, парламентська більшість не підкориться волі глави держави. Разом із тим, убезпечитись від розпуску Верховної Ради спробували за допомогою юридичної казуїстики. Мовляв, за відсутності Конституційного Суду Верховна Рада має право сама тлумачити норми Конституції (тим часом юристи Секретаріату Президента вважають, що таке право є виключно у Президента України, принаймні, у частині основного закону, що стосується його власних повноважень). Невідомо, в чиїй „антикризовій” голові зродився план нейтралізації права Президента на розпуск Верховної Ради, що дозволить більшості принаймні перед своїми прибічниками виправдатись за невиконання Конституції. Отже, виник наступний софізм: Конституція дозволяє Президентові розпустити ВР у разі, якщо за 60 днів після відставки уряду вона не сформувала новий – якщо ж скасувати відставку, то й шістдесятиденний термін починається невідомо коли. На думку парламентських правознавців, „піти у відставку” і „скласти повноваження” – різні речі. Їхні опоненти називають це правовим нігілізмом, однак історія української політики доводить: ті, хто має 226 голосів для прийняття рішень, не дуже переймаються питаннями законності й моральності. Згадати хоча б „дворучне” голосування за політреформу або використання есдеками картки померлого напередодні Плужнікова. Що абсурдніше вчинить Верховна Рада, то краще: народ посміється і покрутить пальцем біля скроні, а тим часом процес собі пішов…
Судячи з того, як стрімко поширились українським Інтернетом жартівливі рекомендації щодо скасування всіх „помилкових” законів і угод, включно з „Березневими статтями” Хмельницького, народ аж надривається від сміху. Попри це, демарш парламентарів став непоганим тестом для телевізійних новинарів на почуття гумору, незаангажованість і здоровий глузд.
Перший канал був лаконічний і категоричний. У тексті сюжету вже містилась однозначна оцінка мотивів дій більшості: „Щоб убезпечити себе від втрати мандатів, депутати антикризової коаліції проголосували за скасування постанови Верховної Ради 4-го скликання від 10 січня про відставку уряду Єханурова. Але формально нинішній Кабмін був у відставці двічі. На початку року його відправив на відпочинок парламент, а 61 день тому міністри склали повноваження перед новою Радою.” Таким чином, парламентський репортер Першого Ольга Скотникова взяла на себе відповідальність тлумачити ті норми Конституції, що стали каменем спотикання між більшістю і опозицією. Прокоментувати цю постанову журналістка дала лише представнику „помаранчевих” Юрію Ключковському; у повідомленні, що йшло наступним після цього сюжету, відображено думку екс-голови ВР Володимира Литвина, який назвав скасування постанови від 10 січня „виявом політичного цинізму”. Позиція парламентської більшості так і не була розкрита.
Здивувала ТК „Ера”, яка останнім часом виявляє фанатичну відданість „антикризовим” ідеям. Тональність сюжету, - вірніше, частини великого сюжету, присвяченого подіям у ВР, - була порівняно безсторонньою; автор, журналіст Сергій Захарченко, назвав справжню мету дивного рішення, озвучивши його вустами соціаліста Василя Волги: „Підтекст цієї постанови насправді дуже простий. 115 стаття Конституції дуже чітко розрізняє відставку Кабінету Міністрів і складання повноважень перед новообраною Верховною Радою. Стаття 90 Конституції говорить, що розпуск Верховної Ради можливий тільки в тому випадку, якщо в разі відставки Кабінету міністрів за 60 днів не було сформовано уряд. Тобто зараз Верховна Рада ліквідувала підстави розпуску Верховної Ради у президента України.” Це найвідвертіший коментар з приводу цієї постанови, отриманий від учасника коаліції. Завершено сюжет із нотками сарказму: „Депутати ж розійшлися вкотре вивчати Конституцію. Там ще чимало цікавих статей, які можна різнобічно тлумачити, принаймні до 2 серпня.”
Приблизно однакову кількість синхронів „нашоукраїнців” і коаліціантів дав „1+1” у сюжеті, половина якого була присвячена знаковому рішенню. „Нові "більшовики" вирішили про всяк випадок реанімувати повноцінний статус уряду Єханурова. Кажуть: пішли назустріч президентові України. Але насправді перестрахувалися на випадок ймовірного розпуску. "Наша Україна" назвала те, що відбувається у залі, дурістю” - такий стислий виклад події дав Єгор Чечеринда. Збалансованим був і сюжет каналу „Інтер”, що вийшов у прайм-таймових „Подробностях”. Тут інцидент із скасуванням постанови став топ-темою. Журналісти „Інтера” навели нехай не синхрон, але, принаймні, переказ реакції Єханурова на звістку про своє поновлення: „Виновника торжества во время голосования в зале не было. Узнав о решении, Юрий Ехануров воскликнул: "Автора, автора! Видать, очень умный человек". Шутки шутками, но в реинкарнацию своего Кабмина он не верит.” „Інтер”, як і Перший канал, присвятив стисле повідомлення заяві Литвина з цієї теми.
Адекватно і не без іронії відреагували на події у Верховній Раді „Вікна” СТБ. „Сенсація дня – Юрій Єхануров став прем’єром. До того ж, за рішенням антикризової коаліції. Здається такого сюрпризу не очікував навіть він сам. Відбулося це за оригінальною та неочікуваною схемою. Депутати скасували ухвалу своїх попередників – парламентарів минулого скликання – про відставку Кабміну Єханурова, яку затвердили ще в січні. Тож юридично той уряд залишився чиним,” – такою підводкою-„тізером” розпочала програму ведуча Наталія Гаврилова. Нехай формально це не зовсім відповідає дійсності, адже Єхануров уже склав повноваження повторно і залишається виконувачем обов'язків, але, принаймні, привертає увагу глядачів до події, значущість якої багато хто схильний применшувати. Сюжет Ольги Червакової був, вочевидь, найдокладнішою з усіх репортерських робіт на цю тему. Журналістка дібрала, поміж іншими, синхрон Кушнарьова, в якому той погоджується з „політичним” характером постанови і визнає її справжню мету: „думаю певний політичний момент тут присутній. Якщо таким чином знімається ще одна теоретична, на мій погляд, підстава, яка декому дозволяла провокувати неминучу акцію розпуску парламенту, то я вважаю, що це на краще”.
У стислому сюжеті Нового каналу з'явився синхрон Єханурова із реакцією на подію: „Я вже Висоцького тут згадував, ето самоє: "Расстреливать два раза уставы не велят". А ось сюжет Віктора Сороки у „Фактах” ICTV дав навдивовижу неповну картину події. Ось, власне, що було сказано з приводу горезвісної постанови:
„Під завісу дня "антикризовики" покаялися за давні гріхи парламенту і визнали неконституційною постанову від 10 січня про відставку Юрія Єханурова. "Нашоукраїнці" наголошують: тоді Верховна Рада порушила Конституцію, сьогодні над нею поглумилися.
Юрій Ключковський: "Я закликаю Верховну Раду: не плодімо дурниць і не перетворюймо пленарні засідання дійсно в клоунаду".
РЕПОРТАЖ: Це пов’язано з одним: коаліціянти налякалися можливого розпуску парламенту, – кажуть "нашоукраїнці". Більшість виправдовується, що це було прохання президента, щоправда воно стосувалося старого парламенту і було ще 12 січня. Як за таких умов можна досягти порозуміння, наші обранці не знають. Але протирати штани на "круглих столах" для них звична справа.”
По-перше, як свідчать сюжети інших парламентських журналістів, справжніх причин ухвалення постанови не приховує і більшість. Варто було трохи пополювати за коментарем від Ківалова чи Кушнарьова, що охоче визнавали, що просто намагались убезпечитись від розпуску ВР. По-друге, на синхрон Ключковського і два речення про позицію „Нашої України” – нечисленної, невпливової і непереконливої на сьогодні опозиції! – маємо лише одну фразу, що так-сяк відображає позицію більшості.
5 канал запросив до студії одного з лідерів Партії Регіонів Євгена Кушнарьова, який дав відповідь на багато актуальних запитань, що переважно стосувались майбутніх дій більшості та „Нашої України” як її ймовірного суб'єкта. Зокрема, Наталія Мосейчук запитала про причини ухвалення постанови. Кушнарьов висловився розгорнуто, хоч і не без притаманної політичним лідерам демагогії та уникання конкретики:
Кушнарьов: „Я не брав участі в підготовці цієї постанови, почув про неї в залі, але я переконаний, що депутати таким чином дали відповідь тим радикалам, які намагаються підштовхнути Президента до розпуску парламенту, спираючись саме на те, що начебто минулий парламент відправив у відставку уряд, отже, 60 днів можна відраховувати від тієї дати. Хоча сьогодні навіть Зварич і Ключковський говорили, що це нісенітниця, тому що той парламент і цей – це два різні суб'єкти правовідносин. Але я думаю, що про всяк випадок, аби вибити підґрунтя в таких радикалів, які штовхають Президента, парламент і проголосував сьогодні за цю постанову.”
Н.Мосейчук: „Ви вчора ввечері вже знали, що така постанова буде винесена на голосування?”
Є.Кушнарьов: „Ні, я дізнався про це десь в середині дня…”
Н.Мосейчук. „Ви дуже добре розбираєтесь у праві… Ви вважаєте, що ця постанова прийнята у правовому полі?”
Є.Кушнарьов: „Я вважаю, що з точки зору права вона абсолютно вірна, хоча політики її можуть коментувати абсолютно по-різному. Вона, так би мовити, зняла теоретичну точку відліку 10 січня. Але з точки зору юридичного статусу сьогоднішнього уряду нічого не змінилось, бо цей уряд склав свої повноваження перед новообраною Верховною Радою і залишається виконуючим обов'язки, і буде їх виконувати до того часу, поки не буде сформований новий уряд.”
Тут би пана Кушнарьова трохи дотиснути, аби він ще раз сказав на камеру, що, на його думку, скласти повноваження не означає бути у відставці, але ведуча, вочевидь, уже не мала на це часу. В усякому разі, завдяки 5 каналу глядачі отримали аргументовану позицію більшості. Вона, щоправда, не була зовсім урівноважена позицією Президента і опозиції, оскільки з другим гостем студії – Юрієм Оробцем із „НУ” – Наталія Мосейчук говорила здебільшого про наміри та подальші дії „Нашої України”.
Сюжет Тетяни Кухоцької у програмі „Вчасно” НТН має, сказати б, епічний характер: розповідь про дії депутатів у хронікальній формі зі зворотами на зразок „депутати змінюють гнів на милість” і чудовим формулюванням самої суті події: „В січні, коли ще працювала Рада попереднього скликання, "регіонали" разом з БЮТом, комуністами та іншими фракціями відправили у відставку уряд Юрія Єханурова. Тоді вони казали, що він не впорався з проблемою газопостачання країни. Сьогодні про газ всі забули і Єханурова вирішили реабілітувати. Згадали про січневе прохання президента переглянути своє рішення. Чому депутати думали півроку перед тим, як ухвалити це рішення, ніхто не пояснює. Натомість завтра обіцяють подумати, що робити з тими міністрами, яких двічі відправляли у відставку”.
Видавалось, що журналістка й собі підсміюється над лузерами-„нашоукраїнцями, що не змогли захистити свого Президента від кмітливих парламентарів. Однак усе ж таки підтекст події у сюжеті прозирнув: „Не на камеру обидві сторони кажуть, що це рішення не юридичне, а політичне. На думку творців постанови, Ющенко тепер не матиме підстав розпустити парламент, адже він посилається на відповідну статтю Конституції. У ній йдеться: якщо уряд не сформовано протягом 60 днів, то президент має право розпустити Верховну Раду. А так уряд у відставку ніби й не відправляли. Натомість Єхануров перед новообраними депутатами лише склав повноваження, а це інше – не відставка. Проте поки що пропрезидентська фракція з цими аргументами не погоджується.”
І лише ТРК „Україна” було не до жартів. Тут прекрасно знають, що Партії Регіонів зовсім не потрібен розголос цього цинічного і не зовсім адекватного навіть на перший погляд учинку. Що подумає пересічний виборець ПР, коли дізнається, що „антикризова” коаліція скасувала рішення, яке ще півроку тому всі так гаряче вітали? Тому в „Событиях”, як тепер знову називається інформаційна програма ТРК „Україна”, про постанову було сказано наступне:
На вечернем заседании депутаты отменили январское постановление об отставке правительства Еханурова. По мнению "регионалов", такое решение лишает президента права распустить парламент, если правительство не сформировано в отведенный Конституцией срок.
Є.Кушнарьов: "Деякі радикально налаштовані політики підштовхують президента на розпуск парламенту, посилаючись саме на те, що уряд Єханурова був відправлений у відставку ще в січні минулого року, а відтак 60 днів давно вже минули, і президент начебто має право відправляти уряд. Я вважаю, і до речі, про це говорили сьогодні і Зварич, і Ключковський, що у президента нема такого права, тому що це відставка була в парламенті попередньої каденції, а ми не є відповідальними за дії того парламенту".
В.Янукович: "У цій ситуації ми з вами, шановні колеги, повинні проявити велику держану мудрість. Ми повинні забути все, що нас розділяє, і знайти те, що нас об’єднує. Ми повинні в цей відповідальний момент розпочати нашу взаємну співпрацю з чистого аркушу".
І все. Ніякої тобі позиції „Нашої України”, ніякого аналізу причин і можливих наслідків події. Натомість, конкретне роз'яснення з вуст „регіональних” авторитетів: не хвилюйтесь, мовляв, у нас усе продумано.
Підбиваючи підсумки, доводиться констатувати, що в більшості випадків журналісти не розпізнали у витівці Верховної Ради першу ластівку свавілля та готовності до протистояння, що може виникнути у разі, коли Президент таки скористається своїм правом розпустити Верховну Раду. Хихотіння „регіоналів” – це поведінка людини, цілком свідомої неправедності своїх дій, яка готова йти до кінця, тримаючись за дорогою ціною завойовану владу. Минулі рази, коли Президент і Верховна Рада входили у клінч, відрізнялись від поточної ситуації, по-перше, наявністю у глави держави значно потужніших важелів упливу на політичні еліти, по-друге, відсутністю в опозиційної парламентської більшості реальної влади на місцях. Стара добра традиція ставитись до парламенту як до цирку, а до парламентарів - як до клоунів, не зовсім доречна у разі, коли політична сила, що взяла у Верховній Раді верх, може взяти в заручники половину України. Тоді нам усім стане не до сміху…
Отар Довженко, "Детектор медіа"
