Не наважуся сказати, що передчасно завершене пісенне шоу «Зірковий ринг» на каналі СТБ - це продукт (дайте ковтнути водички, щоб легше було вимовити це слово) вторинний. Ні, проекту, що постав лише з міркувань високого гуманізму та бажання підмести хату перед Великодніми святами, не личить такий епітет. Вторинність - це ознака інших «головних шоу країни», а в «Зірковому ринзі» все було по-скромному, як у бетономішалці.
Кожне екологічно шкідливе виробництво рано чи пізно постає перед проблемою утилізації відходів. На перших порах, звісно, можна це все скидати в річку чи вивозити на звалище, але якщо реалізація такого талановитого ноу-хау триває чотири сезони, а ще ж відриваються філіали, позначені секретною буквою «Х», й голосисті конкуренти в сусідніх селах також не пасуть задніх, тоді вже доводиться головним інженерам і технологам замислюватися над удосконаленням самого виробництва.
Сценічне життя армії неймовірних талантів, виявлених експертами програм «Україна має талант» та «Х-фактор», завершується так само стрімко й непомітно, як і починалося. Для багатьох із них це перетворюється на особисту катастрофу. «Када ти вєріш во что-то, а твоя вєра нє оправдиваєцца, твої крилья за спиною - раз, і обламуюцца», - каже одна з фіналісток «Х-фактора», Марія, котрій канал СТБ подарував ще один шанс набутися на сцені завдяки «Зірковому рингу».
Загальновідомо, що технології з утилізації - витратне й іноді економічно недоцільне задоволення. Канал СТБ зрозумів це, коли вже запустив плавильно-полірувальний цех «Зіркового рингу», тож і щедроти повторного поп-сяйва перепали тільки половині учасників, запрошених до участі. Завдяки ведучому шоу, реперу й судді «Х-фактора» Сергію Пархоменку глядачі й не відчули, як від цього потяга під час руху відвалюються колеса. Завдяки ведучому публіка вже з першого випуску збагнула, що ніяких особливих пристрастей, інтриги й драматичного заламування рук не буде - щовівторка Сєрьога з діловитістю і спокоєм криголама монотонно засівав ефір морозними жартами, постійно затинався і моторошно імпровізував. У режимі глибокої заморозки навколишнього простору Сєрьога відверто спантеличував більшість учасників, цих ніжних і романтичних створінь, позбавлених найменшої пасіонарності, яких він так зворушливо закликав до нещадності й нестримності в жаданні пісенно віддубасити одне одного. Надзвичайна відірваність концепції шоу (ну, це ж наче ринг, двобій, протистояння, в якому має залишиться тільки один переможець) од самих артистів, нездатних розігрувати сцени спортивної ненависті, регулярно спричиняли яскраві комічні ефекти.
Наприклад, виходять на сцену два зайчики у грайливих халатиках, усміхаються мармеладом, сочаться лагідністю, аж тут вікінг Сєрьога рече: «Вони не відчувають один до одного ні краплі жалю». А за кадром похоронний голос додає: «Тут руйнуються мрії. І тільки найкращі шаленіють від щастя». Тож усмішки сповзають із вуст зайчиків і вони, як можуть, цідять із себе нектар дурнуватої та фальшивої агресії. По-перше, всіх різностатевих учасників програми навчили одній-єдиній обов'язковій фразі: «Ето удар ніже пояса!». Ще один спосіб нагадати собі й глядачам про ринг, протистояння, спорт, - пощипати суперника за щічку. Це мало би символізувати, напевно, зневагу до опонента, але у виконанні зайчиків таке лагідне пощипування нагадувало жарт Сєрьоги на адресу зоряних гостей - британського бойз-бенду Blue: «Ви грусниє ілі свєтло-сініє? На грусних ви нє похожи».
Важко сказати, навіщо утилізаторам на СТБ взагалі треба було возитися з ідеєю «Музичного рингу» (сучасним тінейджерам алюзія на цю культову програму радянського телебачення недоступна). Не врахувавши фактора однорідної якості талантів, просіяних через попередні шоу, що унеможливлює справжню драматургію протистояння, творці «Зіркового рингу» все ж таки прибрали декоративний ринг зі сцени, якщо не помиляюся, вже після першого ефіру, але чомусь залишили недоладну ринганонсерську патетику, з котрою так намучився Сергій Пархоменко. Єдиною особою, яка за всі шість програм виявила особисті бійцівські якості, була Лариса Доліна: ковтнувши ненароком одважений Сєрьогою натяк на її непідлітковий вік, російська зірка загнала в кут весь зірковоринговий загал - і учасників шоу, і ведучого, і навіть музичного редактора.
Можна, звісно, погодитись із максимою Пархоменка: «Харашо поющіє і ізрядно сложениє парні в ефірє - ето уже собитіє». Але чи є подією повтор події? - ось єзуїтське запитання, на яке канал СТБ шукав і знайшов відповідь.
Найцінніша якість «народних зірок» - те, як вони стрімко горять і кришаться від зіткнення з байдужою машиною телевізійного виробництва; такі емоції непідробні й затребувані глядачем, але, на жаль, позбавлені «другої свіжості». Ключове слово в будь-якому талант-шоу - «наступний!», і що ексцентричніша, яскравіша персона (на кшталт Артема «Урсули» Семенова) з'являється на екрані повторно - то гірше і для неї, і для самого шоу. У таких випадках невдала імпровізація Сєрьоги - «Ступай вніз по дорогє слави...» - стає для багатьох учасників надзвичайно вдалою метафорою перспектив їхньої «зірковості».
Фото - tochka.net
