Інститут медіа права продовжує інформаційну просвітницьку кампанію, спрямовану на інформування широкого кола осіб про нову редакцію Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, яка була прийнята Верховною Радою України 12 січня 2006 року та набрала чинності з 1 березня 2006 року після опублікування в „Офіційному віснику України”.
Випуск 4. ПРОЗОРІСТЬ ВЛАСНОСТІ
Нова редакція Закону України „Про телебачення і радіомовлення” встановлює деякі нові правила щодо прозорості медіа власності. Серед новел, зокрема, є визначення власника телерадіоорганізації, яке подається у статті 1 Закону. За Законом власник телерадіоорганізації – це „фізична або юридична особа, яка набула права власності на телерадіоорганізацію або на частку її статутного фонду шляхом заснування чи в інший передбачений законодавством спосіб”. Фактично, власник прирівнюється до засновника або іншого учасника. Таке визначення лише дозволяє стверджувати, що власник визначений, але воно ніяк не вказує на людину, яка реально контролює телерадіоорганізацію.
Серед позитивних моментів нової редакції Закону можна з упевненістю назвати наявність положень щодо прозорості діяльності телерадіоорганізацій. Так, відомості про телерадіоорганізації, які отримали ліцензії на мовлення або зареєструвалися як суб’єкти інформаційної діяльності, вносяться до Державного реєстру телерадіоорганізацій України, який веде Національна рада. Доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України є вільним. Порядок користування зазначеним реєстром і розмір плати за надання письмової інформації щодо даних з нього встановлюються Національною радою.
Національна рада, відповідно до Закону, розміщує відомості Державного реєстру телерадіоорганізацій України на веб-сайті та двічі на рік публікує їх в офіційному бюлетені Національної ради. Серед відомостей, що вносяться до Державного реєстру, є відомості про засновника (засновників) та власника (власників) телерадіоорганізації (для юридичних осіб - назва, юридична адреса, банківські реквізити, а для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса) і відомості про розподіл часток статутного фонду (для акціонерного товариства - повний список акціонерів, які володіють пакетами акцій розміром більш як 5 відсотків). Новелою є поява серед відомостей, що оприлюднюються, даних про особовий склад керівних і наглядових органів телерадіоорганізації: керівника організації, складу ради директорів, складу наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса).
Таким чином, за Законом інформація про телерадіоорганізації стала доступнішою. Однак на практиці мало що змінилося. По-перше, Національна рада офіційно відмовляє в наданні відкритої інформації, мотивуючи це тим, що вона ще не встановила порядок її надання. По-друге, розміщення на веб-сайті відомостей Державного реєстру телерадіоорганізацій України всупереч закону не здійснене, так само як і не було зроблено їх публікації. А по-третє, частиною інформації Національна рада просто не володіє (наприклад, про особовий склад керівних і наглядових органів), оскільки старий закон не вимагав від телерадіоорганізацій її надавати.
Інститут медіа права здійснює інформаційну просвітницьку кампанію, спрямовану на інформування широкого кола осіб про нову редакцію Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, яка була прийнята Верховною Радою України 12 січня 2006 року та набрала чинності з 1 березня 2006 року після опублікування в „Офіційному віснику України”.
