Зайці, як відомо, навесні міняють хутро. Поступово скидають старе і якийсь час ходять облізлі та гидкі, щоб до осені вбратись у гарне та пухнасте. Заодно від’їдаються та стають привабливими для мисливців. До чого це я? Харківські ЗМІ цієї весни живуть за принципом русаків. Але перед тим, як означити особливості виживання журналістів у медіа-хащах окремо взятого міста Харкова, варто згадати політично-кліматичні умови, які склались після парламентських та місцевих виборів.

Більшість мандатів у міській та обласній радах отримала Партія Регіонів – відповідно 54 депутатських мандати (39,76%) і 83 мандати (55,3 %). Зміна міського голови з помаранчевого В.Шумілкіна на біло-блакитного М.Добкіна, вибори головою облради В.Салигіна при помаранчевому губернаторі А.Авакові, чия влада в області та вплив у місті залишається значним, створює цікаву коньюктуру та широке поле для діяльності ЗМІ. Але чисто теоретично. Насправді ж ситуація на медіа ринку виглядає повоєнною – розруха, безробіття і невизначеність. Харківські ЗМІ – жоден з них були і залишаються для власників тільки засобом політичного впливу, а не бізнесом, тому така ситуація не є надзвичайною чи дивною. Як і не варто було дивуватись, коли новий мер Добкін запросив менеджерів ЗМІ на розмову, аби ближче познайомитись. А вийшло, за свідченням запрошених, не надто чемна гостина. Дует з нібито простого і гарного хлопця Добкіна та керівника його кампанії - місцевого ексцентричного олігарха тепер секретаря міськради Геннадія Кернеса, співвласника місцевого 7-го каналу, дисгармоніював і викликав роздратованість. Достатньо того, що деяких головних редакторів, наприклад, керівника медіа-холдингу у складі Радіо «Нова Хвиля», каналу А/ТВК та газети «П’ятниця» І.Піддубного (ЗМІ, підконтрольні губернатору Авакову) та газети міськради «Слобода» О.Маслова Кернес відчитував, як хлопчаків. Чи може це була демократія по-новому, по-регіональному? «Я так і не зрозуміла, навіщо вони нас запросили», - резюмувала у розмові головний редактор інформагенції «SQ» Олена Конопля.

Повернемось до наших баранів чи пак зайців. Після виборів деякі зі них почали ніби зайці скидати спонсорську шкурку, або ж вона злізла сама. І кидати її обіч чи намагатись продати. Якщо куплять. Почнемо з найдзвінкішої події місяця. Серед тих, хто «не збирається продаватись» (цитата екс-директора МГ «Об’єктив» З.Аласанії про найближчі плани його команди) - Медіа-група «Об’єктив», яка закінчила своє 5-тирічне продукування новин на каналі „Симон”. Вірніше колектив групи, славний своєю ущипливістю та «здатністю заганяти в куток» (як колись сказав Є.Кушнарьов про О.Львову, тепер уже екс-головреда газети «Об’єктив-но»), пішов від свого власника і спонсора О.Давтяна через незгоду останнього підписувати угоду про невтручання у редакційну політику. Справа в тому, що О.Давтян, як багато його колег-бізнесменів, з деякого часу почав симпатизувати ПР і після виборів увійшов до виконкому Харківської міськради. Хоча напередодні О.Давтян заявляв у ефірі радіо «Нова хвиля», що його медіа-група піде у опозицію, коли нова влада зробить щось політ-некоректне. І справді, вони таки пішли в опозицію, але до Давтяна, який почав представляти ту саму нову владу. 28-го квітня під брендом «Об’єктив-новин» (та сама студія, заставка і т.д.) вийшли зовсім нові новини, зроблені іншими журналістами, у іншому, більш м’якому і толерантному тоні, порівняно з тими, що робили журналісти команди Зураба. Нова команда – це журналісти каналу „Симон”, який контролюється Давтяном. Керівником нової новинної студії стала сама директорка „Симону” – колишня журналістка МГ«Об’єктив» Наталія Дрозд. Щоправда, якість новин – по картинці, способу подачі матеріалу залишилась на колишньому рівні. Разом з тим, колишній партнер З.Аласанії по бізнесу почав активну негативну кампанію проти Зураба, розсилаючи по ЗМІ звинувачувальні тексти. Колеги підтримують прагнення екс-журналістів «Об’єктиву” до цивілізованих відносин зі спонсорами, але є й ті, котрі говорять, що причина конфлікту криється у іншому – у зіткненні особистих інтересів власника Давтяна і фактичного керівника Аласанії. Розібратись у подібній ситуації дуже складно, оскільки правду знають тільки учасники конфлікту, і необов’язково вони будуть її виносити на загал. Ми приречені спостерігати за піарходами, і по тому.

Оскільки медіа в Харкові – це не бізнес, а спосіб вирішення питань конкуренції, в тому числі політичної, то не дивно, що багато які ЗМІ після виборів опинився на межі розвалу. Ходили чутки про припинення фінансування газети «П’ятниця», втім, вона поки що виходить. Не секрет, що виставлена на продаж газета «Новий день», значно скоротила об’єм віщання студія Р1. Нещодавно у розмові з одним із відомих у Харкові медійних топ-менеджерів (ім’я називати з певних причин не буду) почула приблизно таке: «Коли я зробив радіоканал прибутковим, виявилось, що власнику це не потрібно. Багатьом менеджерам каналів не цікаво, щоб їхні організації були прибутковими, вони кожного місяця отримують маленьку валізку із справжньою зарплатнею за те, що їхній медіаресурс робить те, що треба. На собі це випробував».

Наразі основні медіа-гравці поділені за принципом партійності, хоча деякі з них претендують на самостійність. Повернулась у свій звичний формат газета «Время», значно скоротивши об’єм джинси у стилі і про леді Ю. Власник газети - відомий харківський бізнесмен О. Фельдман, який пройшов до парламенту за списками БЮТ. У передвиборчий період виходив безкоштовний додаток до газети, який нагадував партійну листівку. Тож, гадаю, газеті «Время» - одній з найтиражніших у місті, буде нелегко виправити імідж, якщо вони того бажають, звичайно. Менш нетерпимою до помаранчевого губернатора стала газета «Вечірній Харків», до якої прямий стосунок має зять Є.Кушнарьова відомий бізнесмен О.Кагановський. До виборів газета запросто передруковувала брудні чутки з Інтернету, наприклад, про те, як Катерина Ющенко приревнувала чоловіка до Юлії Тимошенко. Мета, як то кажуть, виправдовує засоби. Місцеві теленовини випускає аж 5 студій – Медіа-групи «Об’єктив», АТН, Харківські новини, новини ОТБ (усі більш-менш лояльні до губернатора А.Авакова), новини каналу Р-1 (лояльні до мера М.Добкіна). Усі вони не були у квітні цього помічені у різкій критиці влади, не залежно від груп впливу. Політична „джинса” змінилась на економічну. Громадсько-політичні програми та нечисленні ток-шоу, які у період виборів майже всі були заангажовані політикою та заздалегідь проплачені тими чи іншими політичними силами, знову повернулись до тем соціальних, жилкомхозу та подекуди навіть говорять про культуру. Говорять мажорно, і по-містечковому нудно.

Деякий сплеск глядацького інтересу до місцевих каналів простежувався опісля Пасхи, коли народ чекав відповіді, хто ж вчинив вибухи у супермаркетах Юсі та Сільпо. Але почувши звіт міліції про банальну конкуренцію та про те, що «уже когось піймали і йде слідство» народ повернувся до тем першотравневих – город, картопля, шашлик, тощо.

Сам інцидент у супермаркетах Харкова засвідчив, що влада досі не розуміє, що вона відповідає за тих, кого приручила. Коли місто сповнили чутки про вибухи (а у страху очі великі) єдине «телодвиженіє» згори була зустріч секретаря міськради Г.Кернеса з постраждалими. Новини цього дня не виходили, бо субота, тож жителі міста були приречені самостійно формувати думку про те, що насправді сталось. Єдиним джерелом офіційної інформації було скупе повідомлення 5-го каналу. Ані губернатор, ані мер не сподобились хоча б на коротенький виступ по телебаченню, аби заспокоїти городян перед святом, сказавши, що вибухи не значні, і, вочевидь, стались через конкуренцію. Бо городяни на усіх ринках, маршрутних таксі та зупинках говорили про те, що з Добкіним «прішлі донєцкі» і вже діють своїми улюбленими способами. Інформаційна боротьба владою програна, жоден не показав себе захисником громадян. Виникає питання, чи знають керівники області та міста, що влада – поняття цілодобове? Як то кажуть, взявся за гуж… Жоден місцевий канал також не спромігся на те, щоб відреагувати на таку подію ані спецвипусків, ані спец репортажів з коментарями міліції чи керівників міста не було. Все було як завжди, лише МГ «Об’єктив» у суботньому короткому огляді згадала про вибухи і показала картинку зі знищеними камерами схову після вибуху. Потім були і прес-конференції, релізи і міліція показала повну інформаційну відкритість, – але, як то кажуть, у свинячий голос.