Угоди про редакційну політику покликанні захистити права журналістів і права власників, допомогти обом сторонам знайти порозуміння та працювати за публічними прозорими правилами, які влаштовують усіх. Створюючи такі документи в своїх редакціях, журналісти та менеджери українських ЗМІ часто беруть за основу вже існуючі угоди. Але, як відомо, договір, який був підписаний, наприклад, на 5 каналі має більш декларативний характер. Як сьогодні можуть вирішити цю проблему підписанти нових угод про редакційну політику -розповідають медіа-юристи.

Тарас Шевченко, директор Інституту Медіа Права:

- По-перше, слід відзначити, що новий Закон про телебачення та радіомовлення достатньо чітко регулює питання редакційних статутів. В цьому законі вказано, що кожна телерадіокомпанія протягом року має розробити свій власний статут, який затверджується засновником чи власником ТРК. І, на мою думку, єдине, чого тут не вистачає, і щоб я радив робити власникам ТРК, то це все-таки залучати журналістів та інших творчих працівників до розробки та обговорення цього статуту. Звичайно, що останнє слово буде за засновниками чи, якщо вони уповноваженні на це, менеджментом, але думку журналістів їм варто хоча б почути.

В цілому, що стосується друкованих ЗМІ (оскільки для них це питання є менш врегульованим), то, на мою думку, формою документу, в якому мають бути відображенні редакційні правила, є колективна угода. Колективний договір – це той документ, який достатньо чітко регламентується законодавством, має юридичну силу, розробляється спільно власником чи уповноваженим органом і трудовим колективом. І в цьому документі можуть бути врегульовані не тільки соціальні чи майнові питання, як це звично уявляти людям, але і всі професійні питання щодо роботи журналістів, редакції та творчих працівників.

Я не бачу жодної різниці, будуть ці питання частиною колективного договору чи будуть виписані в окремому документі, на який буде посилання в колдоговорі. Але й не бачу потреби виносити це в додаток до колективної угоди.

Тетяна Котюжинська, медіа-юрист IREX-U Media:

- Я б безумовно запропонувала підписувати угоду про редакційну політику як додаток до колективного договору. По-перше, колективна угода укладається на кожному підприємстві обов’язково. Крім того, встановлюється відповідальність за невиконання умов колективної угоди. Також в Законі про колективні угоди чітко прописано процедуру укладання цієї угоди і її обов’язкові пункти. Але все інше – за домовленістю сторін.

В цьому випадку є, принаймні, дві сторони - це представники власника і представники трудового колективу (профспілка), які укладають та обговорюють цей договір. Тобто, тут є реальна можливість врахувати інтереси журналістського колективу та розробити такий редакційний статут, який би влаштовував обидві сторони. І головне, що в законі прописаний реальний механізм контролю за виконанням цієї угоди. Це дуже важливо.

Якщо такий документ вже існує в редакції, то до нього можна внести зміни, зокрема пункт про редакційну політику. Колективний договір переукладається кожного року. Тобто, можна зазначити, що в наступному році діє такий самий договір, який був у минулому році, або можна розпочати якісь нові переговори. Але головне, що це обов’язково переговорний процес. Редакційний статут не робиться одними розпорядженнями чи рішеннями власника, редактора чи когось іншого.

В’ячеслав Якубенко, медіа-юрист:

- На мою думку, для того, щоб власники та журналістські колективи більш-менш серйозно ставилися до таких документів, очевидно їх потрібно робити частиною колективного договору. З одного боку, трудове законодавство не передбачає цього, але з іншого боку і не заперечує. Тому, враховуючи специфіку саме журналістських колективів, щоб угоди про редакційну політику мали офіційний статус, потрібно включати їх до колективних договорів.

Не так давно було прийнято новий Закон України про телебачення та радіомовлення, і тепер на законодавчому рівні з’явилося поняття «редакційні статути», та певні вимоги до таких документів. Але, я думаю, ще рано робити якісь висновки щодо дії угод про редакційну політику, вже прийнятих на підставі цього законодавства. На мою думку, потрібно все-таки почекати, і подивитись, чи буде від них якась користь.

Але все ж таки апріорі, на майбутнє, мені здається, що дія угод про редакційну політику буде ефективнішою у випадку включення їх до колективного договору.

Лілія Ніколова, юрист Української асоціації видавців періодичної преси:

- Юристи, присутні на круглому столі «Юридичні аспекти редакційних угод», дійшли згоди, що таку угоду найкраще укладати у формі колективного договору, згідно відповідного закону. Це потрібно робити для того, щоб вона мала відповідні юридичні наслідки і не носила суто декларативний характер. Зараз важко, враховуючи наше законодавство, придумати щось інше, тому що йдеться не про цивільно-правову угоду, а про документ, пов’язаний з трудовими відносинами. Саме через це такі обмеженні варіанти її прийняття.

Віталій Кордон, юрист газети «День»:

- На мою думку, редакційні правила потрібно виписувати окремою частиною колективної угоди. Бо окрема угода про редакційну політику формально може існувати, але нормативного обґрунтування не має. А такі документи, як колективний договір, навіть реєструються.

Усі матеріали рубрики „Редакційна політика” публікуються  за підтримки Посольства Великобританії в Україні.