Продовжуємо дискусію «Детектор медіа» щодо етичної складової показу більшістю телеканалів відео з камери Юлії Тимошенко. Нагадаємо, відео було знято представниками Державної пенітенціарної служби й розміщено на YouTube користувачем marrapetta, після чого це відео з'явилося в ефірі більшості українських телеканалів.
В опитуванні, яке зробила «Детектор медіа», не вистачає аналізу контексту, в якому це все з'явилося. Бо складається враження, що хтось несподівано з'ясував, що є подібна тема.
Є одночасно дві теми: тема так званого захворювання Тимошенко, в лапки поки що не беру, і тема утримання Тимошенко в Лук'янівському СІЗО. Захворювання Тимошенко не беру в лапки, бо 7 грудня Андрій Шкіль, який є лікарем за професією, а отже знає, що таке лікарська таємниця, назвав грижу хребта єдиним діагнозом, який їй поставили. Його за це з «Батьківщини» не виключили, крім того він не належить до органів влади, тому я вважаю, що це правда. Можу взяти в лапки в майбутньому, бо захворювання Тимошенко коментує лікар Микола Поліщук, який колись на відстані поставив Ющенку діагноз про отруєння ендотоксинами. Потім кілька разів міняв свою думку. Тому бачу певні паралелі між захворюванням Тимошенко й отруєнням Ющенка.
Я бачив, як починала накручуватися істерика. 12 грудня 2011 року Сергій Власенко оголошує про лікарів гестапо, які працюють у Лук'янівському СІЗО. Якщо точно, то він використовує вислів «лікарі гестапо» в контексті захворювання пані Тимошенко. Тобто прямо він не звинувачує, бо мав би у відповідь судовий позов. Ми не знаємо, що відбувається, але йдеться про сиру темницю, чуємо про криваві синці. Ще 29 листопада Власенко каже, що Тимошенко змушена весь час сидіти в одязі, і в неї німіє рука. Я так розумію, що все це не викликає великого задоволення в лікарів і керівництва Лук'янівського СІЗО. Думаю, що останньою краплею в зв'язку з цим було інтерв'ю в німецькому виданні Bild 12 грудня 2011 року, проілюстроване фотографіями. І з тексту цього інтерв'ю можна було зрозуміти, що фотографії було надано саме Євгенією Карр. На цих фотографіях зображення нагадує тюремний прогулянковий дворик, але в будь-якому випадку це не може бути камерою, де перебуває пані Тимошенко. Тому що там немає ані ліжка, ані жодної табуретки, ані, вибачте, параші, яка має бути в будь-якій камері.
І ці фотографії починають фігурувати на Заході, як фото камери, в якій перебуває пані Тимошенко. В цей момент ніхто в Україні, в тому числі й «Детектор медіа», не піднімає крику щодо друку цих фотографій без їх відносної правдивості. Не можна сказати, що про них ніхто не знав, бо їх було надруковано 12 грудня на «Українській правді». Тобто подібні публікації були і, відповідно, після цього з'являється відео, а потім коментар Державної пенітенціарної служби 16 грудня 2011 року, що «під час огляду, з метою об'єктивного інформування громадськості про умови перебування Юлії Тимошенко у СІЗО, з дозволу адміністрації закладу офіційно і відкрито проводилася відеозйомка, про що її заздалегідь було попереджено».
Тому сама по собі поява цієї зйомки зрозуміла. Я так розумію, що Тимошенко в даному випадку не повинні були й запитувати, а попередили, що така зйомка робиться. Ніхто й не наполягав, що в цій камері медчастини Тимошенко перебуває постійно. Наполягалося на тому, що ці всі умови, в яких вона перебувала, з точки зору фотографій, опублікованих у газеті Bild, не відповідали дійсності. Коли таке відео знято, то це тільки питання часу, коли воно з'явиться в ЗМІ. Бо таке гаряче відео не може довго триматися в якому-небудь окремому місці. Але у всякому випадку я не бачу тут жодного інтересу держави (ні пенітенціарної служби, ні когось іншого), бо в держави є свідок - Єврокомісар ЄС Штефан Фюле. Це свідок, який побачив, у яких умовах вона лежить: камера не сира, є ліжко, й інші умови теж є. Після того, як він побував там, і після відсутності заяв, що пані Тимошенко перебуває в нелюдських умовах, думаю, державі не потрібно було закидати це в ефір. Тобто це вже робили якісь люди, які таким чином просто приколюються.
З іншого боку, я вважаю, що є межі приватності, визначені ст. 8 Європейської конвенції з прав людини. В даному випадку некрасиво втручатися в особисте життя журналістам там, де цього не треба робити. Якщо це було потрібно, то пані Наталія Соколенко могла зателефонувати Штефану Фюле і запитати, в яких умовах перебуває Юлія Тимошенко. Одна справа дати його відповіді, або, наприклад, переповісти те відео, яке бачила, а інша - давати саме відео. В будь-якому випадку жодній людині це було б неприємно. А найголовніше, я не бачу жодної суспільної потреби. Мені дуже не подобається, що кожен із українських журналістів на свій страх і ризик тлумачить, чи є суспільна потреба, чи немає. Це все через те, що немає критеріїв суспільної потреби. Можна було розповісти про умови, в яких перебуває Тимошенко, а можна розкрутити істерику. Тут повторюється та сама технологія, що й стосовно Ющенка 2004 року.
Фото - izvestia.com.ua
