У Львові на базі Українського католицького університету (УКУ) відкрили Школу репортажу, повідомляє Zaxid.Net. Співорганізаторами проекту стали Польський інститут в Києві та українсько-польський журналістський клуб «Без упереджень».

 

Перший майстер-клас напередодні, 26 листопада, провів польський репортер і письменник, працівник відділу «Великий формат» варшавської Gazeta Wyborcza, співзасновник Польської школи репортажу Маріуш Щиґел.

 

За словами учасниці клубу «Без упереджень» Ольги Шалайської, Школа «має амбітну мету – відродити в Україні жанр репортажу». Навчатися у ній зможуть студенти-журналісти з УКУ, Української академії друкарства та Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Як розповів директор Польського інституту в Києві, радник Посольства Республіки Польща в Україні Ярослав Ґодун, школа репортажу та література факту у Польщі популярна не лише через напрацювання Ришарда Капусцінського, а й тому, що багато молодих письменників підтримують таку літературу. Відтак у нього виникла ідея розвивати таку школу і в Україні. Львів став першим містом, у якому стартував цей пілотний проект.

 

Як повідомили «Детектор медіа» організатори Школи, Маріуш Щиґел під час першого майстер-класу назвав три головні засади репортажу: «Перша - не нудити, знову перша - не кривдити і знову перша - писати коротко».

 

На думку пана Щиґела, репортаж дає можливість зблизитись із людиною. І репортер у жодному випадку не повинен осуджувати чи вихваляти свого героя, він має його зрозуміти. Слухати і чути свого героя - це те, що повинен навчитись журналіст, перед тим як писати репортаж.

 

«Репортаж - це історія про те, що є і про щось іще...», - сказав репортер і пояснив, що правдива історія, покладена в основу репортажу повинна спонукати читача до роздумів.

 

«Жанр репортажу в Польщі розвинула комуністична цензура», - розповів пан Щиґел. Саме існування цензури змусило польських журналістів і письменників писати «між рядками» і таким естетичним способом, щоб цензор думав, що репортаж про одне, а читачі знали, що про протилежне.

 

«Репортаж не описує море, а лише краплину», - пояснив журналіст. Саме деталь, дрібниця - є особливістю репортажу як жанру. Тому автор повинен знаходити особливі цитати своїх героїв, навіть може використовувати специфічну лексику, якщо це потрібно для кращого розуміння читачем його героя.

 

«Не існує об'єктивного репортажу, - вважає пан Щиґел, - але репортаж має бути написаний правдиво». Якщо репортер займає позицію однієї сторони конфлікту, він про це повинен попередити читача.

 

Як відзначають самі українські журналісти, зокрема, заступник головного редактора «Дзеркала тижня. Україна» Сергій Рахманін, жанр репортажу в Україні перебуває у стані занепаду: «Репортажів вистачає, але вони надто спрощені. Бракує висновків».