detector.media
Олена Коркодим
22.11.2011 12:00
Соня Сотник: «Мені де-юре і де-факто цікаво лише одне: щоб пісня була чесною і правильною»
Соня Сотник: «Мені де-юре і де-факто цікаво лише одне: щоб пісня була чесною і правильною»
Директор «Радіо Дача» – про радіо, ринок і музику

Стаж роботи Соні Сотник на ниві комерційного радіо та довкола неї сягнув 14 років. Протягом цього часу вона була діджеєм, менеджером на радіостанціях та в шоу-бізнесі, тренером курсів «Інтерньюз-Україна».

 

І також весь цей час Соня Сотник в ефірі. Програми за її участю відрізняє драйв, близький людям, які люблять книги і музику. Зокрема, ранкове шоу «Камтугеза» на Radio ROKS за участі Соні Сотник та Сергія Кузіна протягом двох років є одним із найпомітніших для слухачів FM-радіостанцій.

 

Осінь 2011-го прикметна для Соні Сотник тим, що в жовтні її призначили директором радіомережі «Дача», яку «ТАВР медіа» придбав у холдингу «Ера» та продовжує розвивати в регіонах. Також у жовтні Соня, екс-виконавчий продюсер гурту «ТІК» і директор гурту «Ляпіс Трубецкой» в Україні, дала власний сольний концерт «Сонник 1». Ці емоційні твори, в яких відчувається вплив російського року, Соня Сотник просувати за правилами шоу-бізнесу не планує.

 

На запитання «Детектор медіа» радіоведуча запропонувала відповісти письмово, а фото надала з власного архіву.

 

 

«"Радіо Дача" - цінна емоція»

 

- Якою була історія вашого призначення директором радіомережі «Дача»?

- Історія проста. Коли в управлінні «ТАВР медіа» з'явилося «Радіо Дача», Ігор Чернишов запропонував мені стати директором. Як відомо, у «ТАВР медіа» намагаються не купувати фахівців на стороні, а ефективно використовувати внутрішній ресурс.

 

Я працюю на радіо з 1997 року. 7 років ми працювали з Чернишовим разом в іншому проекті, так що у всіх моїх професійних та людських якостях він орієнтується.

 

- Якими є ваші обов'язки у межах холдингу «ТАВР медіа» і що входить до ваших обов'язків у секторі роботи на посаді директора «Радіо Дача»?

- «Радіо Дача» - це повноцінна мережа з достатньо цікавим продуктом, який ми адаптуємо для українського слухача. У сферу моєї відповідальності входить усе, що зробить «Радіо Дача» сильним та комерційно успішним брендом, а мої обов'язки є переважно управлінськими. Це загальне керівництво та координація всіх служб, створення достойного, конкурентоспроможного продукту і контроль якості.

 

- За словами Ігоря Чернишова, «Тавр» поки не змінюватиме концепції «Дачі»: «Поки що нас усе влаштовує, "Дача" себе непогано почуває». Чи вважаєте ви затребуваним саме такий формат і чому?

- Такий формат є успішним і свідченням цього є суха мова цифр. Якщо уважно поглянути на дослідження, ви побачити, що лише за 5 місяців мовлення в Україні «Радіо Дача» показала рекордне зростання тижневої аудиторій на 125%, а добової - на 120%. Аналогічні дані серед цільової аудиторії демонструють 140%. Тож наразі ми справді задоволені продуктом у тому вигляді, в якому з ним познайомився український слухач.

 

- Чи розширюватимете покриття? Яким чином - укладатимете партнерські угоди чи купуватимете регіональні радіостанції?

- Так, ми зацікавленні в розширенні карти мовлення, адже від цього залежать наші заробітки. А от яким чином ми це будемо робити - це запитання радше до керівника «ТАВР медіа» Ігоря Чернишова.

 

- На чому будуватимете конкуренцію з іншими радіостанціями?

- Роботу радіостанцій «ТАВРа» у конкурентному середовищі добре видно вже багато років, у випадку з «Радіо Дача» ми не змінюватимемо загальної тактики. Будувати будемо, як і завжди, на якісному обслуговуванні потреб (музичних, емоційних, інформаційних), на дослідженнях чітко визначеної цільової аудиторії і на професійному підході до кожного етапу розвитку такого продукту, як «Радіо Дача».

 

39940_422791129833_738064833_4570276_4060914_n.jpg

 

- Чи розвиватимете сайт?

- Так, безумовно, але рівно настільки, наскільки це буде потрібно аудиторії.

 

- Як оцінюєте нинішній музичний контент «Радіо Дачі?». Взагалі, страшно навіть уявити, як ви з ним можете працювати, маючи вподобання від Lhasa de Sela і до Леонарда Коена. :)

- Приблизно так само, як, захоплюючись поезією Ліни Костенко, працювати на «Детектор медіа» (виділення С.С.) і запитувати рядових менеджерів про розвиток мережі. :)

 

Мої музичні вподобання набагато ширші. А щодо музичного контенту «Радіо Дача», то оцінюю я його виключно з позиції цільової аудиторії, музичних тестів і досліджень. Я вже давно розділяю музику на те, що слухаю вдома, і те, з чим працюю. Якщо би хтось із моїх колег зробив радіо зі своїх власних музичних уподобань, повірте: особисто вам воно б точно не «зайшло». «Радіо Дача» - це не тільки музика, це емоція, котра дуже цінна для величезної кількості людей. Тому з продуктом працювати цікаво, і правильно відтворити цю емоцію дуже важливо.

 

- Поки що слоган «Хорошо там, где есть радио "Дача"» актуальний переважно для поціновувачів російської естради. Розкажіть, будь ласка, яку аудиторію вважаєте перспективною і чому.

- Слоган «Хорошо там, где есть "Радио Дача"» актуальний для тих людей, котрим «хорошо там, где есть "Радио Дача"». Не більше й не менше. Щодо перспективності аудиторії, то ми плануємо якісно обслуговувати аудиторію віком 40 плюс.

 

- Які обсяги інвестицій плануєте вкласти у розвиток радіостанції? Чи залучатимете до команди нових людей? Яких саме фахівців?

- Щодо першого запитання, то це сфера засновників і топ-менеджерів «ТАВР медіа». Щодо мого завдання, то це створення сильного творчого відділу для забезпечення якісного контенту.

 

 

«Жодної стратегії»

 

- Ви були однією з піонерів професії діджея в Україні. Адже в 1997-му, коли ви дебютували в ефірі «Мюзік радіо», ця сфера лише почала формуватися. В той період діджеями себе називали всі - від школярів до випускників Інституту іноземних мов. Тим не менше, запам'яталося таких радійників небагато - ви, Андрій Доманський, діджей Паша... Чи була у вас якась стратегія - позиціонування, паблісіті тощо? Як узагалі все вдалося?

- Все це випадковість. Мені просто пощастило опинитися в потрібний час у потрібному місці, щире захоплення тим, що ти робиш, постійна жага чогось навчитися, як би це пафосно не звучало, але так і є. Я прийшла на радіо в 1997 році і лише через рік почала щось говорити в мікрофон. Мені пощастило, в мене були супервчителі. З одного боку, американський менеджмент, із досвідом у 60 років, з другого - найкращий дубляжний цех країни з оксамитовими голосами, подачею і суворою редактурою, додайте до цього шлюзи музичної інформації, які відкрилися на початку 90-х. Жодної стратегії. Як і в багатьох медійних персон, що стартували тоді, моя формула складалася приблизно з таких даних - юнацький максималізм, помножений на відсутність грошей, а потім професійний інтерес до всіх процесів, які пов'язані з радіомовленням.

 

 0F3M4788.jpg

 

- Які діджеї нині затребувані в Україні? Яких фахівців із радіосфери бракує на українському ринку?

- Різних, а всі однакові. Хороший діджей сьогодні - це не тільки набір невід'ємних професійних якостей (знання музики, техніки, тембр, дикція, відчуття часу), це особистість, думка якої важлива для аудиторії. Співпадати за настроєм і плином часу - це важливо. Широкоформатні станції за 20 років мовлення в Україні виховали вже нове покоління ведучих, рівень яких достатньо високий, це не студенти, які підробляють веденням ефіру, це фахівці, які часто-густо, не маючи змоги рости вгору (як-от ведення ефіру в драйв-тайм або власне шоу), ростуть вшир, стають програмними директорами, продюсерами і так далі. Але на радіо у стані ведучого ефіру залишаються одиниці - фанати. Радіо сьогодні важко конкурувати з телебаченням щодо зарплат і популярності. В умовах стрімкого зростання інтернет-мовлення та чіткішого форматного нішування станцій потреба у ведучих-експертах буде стрімко рости, і дай нам Бог знайти нових Сєву Новгородцева, Петра Вайля, Олексія Когана....

 

- В сучасному радіоефірі, як і раніше, більшість ведучих володіє українською недосконало чи взагалі спілкується російською. Але саме вони є найкращими популяризаторами мови. Чому, на вашу думку,  тут таке ставлення до мови, яке взагалі не характерне для медійників інших країн?

- Не думаю, що функція ведучого - в популяризації мови. І питання стоїть радше щодо фаховості менеджменту, якщо хтось бере на роботу ведучого з поганим знанням мови. Коли я запропонувала роботу Сергію Притулі, в мене й гадки не було виправляти його ґвару, але те, що органічно чути на тернопільських станціях (наприклад, інтуїтивна любов до зменшувальних суфіксів), у суворому Києві звучало недоречно.

 

Проблема столичних діджеїв, які в переважній більшості «понаєхалі», - це втрата живої мови і загнаність у штампи без вживання фразеологізмів. Ми рідко чуємо і гарну російську мову. А це вже брак освіти. Для львівської станції навіть не стоїть питання пошуках російськомовного ведучого, це просто не потрібно, і його точно не братимуть заради популяризації мови, так само як і ведучого, який говоритиме польською.

 

- Які сильні і слабкі сторони УМХ в контексті медіаринку можете відзначити тепер, оцінюючи свій тривалий досвід роботи в цьому холдингу?

- У мене був нетривалий досвід роботи в цьому холдингу. І вже 5 років я просто спостерігаю, не вдаючись до якогось глибокого аналізу. Радше схильна дивитися собі під ноги. :)

 

- Якими були здобутки і втрати «Мюзік радіо» під час вашої роботи на радіостанції?

- Здобутки були величезні. Ми багато в чому були першими. Людина, яка працювала на «Мюзік радіо» зразка 1995-2005 років - це як знак якості в радіобізнесі. Чітка структура, самовіддані люди, кожен із яких якщо не в радіо, то в медіа точно надовго. Я можу перераховувати безліч імен. Ми були номер один у продажах та в ідеях.

 

- Як ви ставитеся до нинішнього «Мюзік радіо» ? Чи слухаєте його?

- Тепер дуже рідко. В мене постійне враження, що це не станція, націлена на розвиток, а маленькийй медіаресурс, який постійно готують до продажу.

 

- Як набирало обертів ранкове шоу «Камтугеза»? Як змінилося, починаючи з перших випусків?

- Обертів набирало і набирає шалених, а склад, продюсування і внутрішня ідея незмінні. Оберти показують рейтинги, ви завжди можете їх подивитися, а щодо змін - поки не змінився формат станції й аудиторія, глобальними вони не будуть, ми щось додаємо, щось не приживається, але зміст лишається одним і тим самим: РОК-Н-РОЛЛ!

 

 

 

- Чи просто співпрацювати із Сергієм Васильовичем Кузіним? :) Чи входить він до числа найперших слухачів ваших пісень і яким чином їх оцінює, як правило?:)

- Із Кузіним працювати почесно, а оскільки ми проводимо одне з одним набагато більше часу, ніж зі своїми родинами, то, відповідно, й отримуємо одне від одного максимум «складностей» і «приємностей». Я рідко ставлю Кузіну свої пісеньки, я їх узагалі рідко кому ставлю. :) Нам важко оцінювати те, що кожен робить поза ефіром.

 

- Чи подала радіостанція Radio ROKS до суд на «Українську правду» через колонку братів Капранових? На якому етапі ця справа?

- Наскільки знаю, перед позовом до суду є декілька суто цивільних процедур, але це царина наших юристів.

 

- Радіосферу і смаки аудиторії в чомусь можна назвати особливими. Не маю на увазі саме братів Капранових, але часом причина образи на експромти ведучого в тому, що люди - не «на хвилі». Наприклад, не раз чула від колег-журналістів, що вони шоковані грубими жартами екс-радійників у телеефірі. Чи існують у вашій сфері писані (чи неписані) етичні норми? Чого, наприклад, ви ніколи не дозволите собі сказати в ефірі?

- Безумовно. Всі етичні норми лежать у сфері взаємоповаги, їх прописано в Конституції та в Законі про телебачення та радіомовлення. Я не дуже розумію кулуарні розмови на кшталт: «мені хтось сказав щодо того, що хто щось комусь щось». Які конкретно колеги журналісти?... Які грубі жарти, у якому контексті? У чому полягала грубість від яких саме екс-радійників? Є рівень людини в плані освіти, виховання і загальнолюдської культури. І тут не можна ділити: він або є, або ні.

 

- Краще, коли він є. Чи цікаво вам працювати на здебільшого одноманітному українському ринку взагалі?

- У нас не одноманітний ринок, у нас ринок, який, з одного боку, стрімко розвивається (ми за 20 років маємо пройти те, про що європейці та американці вже забули), а з іншого боку - ринок постійно лихоманить. Ми постійно боремося: з іншими ЗМІ за кавалок рекламного пирога, з відсутністю грамотних досліджень радіо, зі світовими фінансовими кризами і з політичними реаліями. Нам завжди цікаво і є куди розвиватися, є що робити, шукати нові форми, освоювати нові терени.

 

 

«Щоб пісня була чесною і правильною»

 

- Що означає термін «українська музика» де-юре і, на вашу думку, де-факто?

- Я пишаюся «Братами Гадюкіними» і мені соромно за збірку «Українське весілля» невідомих виконавців під «Йоніку»; мені цікаво, що робить «ДахаБраха», Роман Гриньків і «СонцеКльош», Ніна Метрофанівна, і не цікаво, що нового зробила пані Бужинська чи пані Валевська; я уважно стежу за командою «Бумбокс» і останнє, що мене цікавить, співають вони українською чи російською; я тішуся з успіху Джамали, яка всіх розриває українською народною піснею, або Руслани, яка співає англійською і накриває всіх своєю енергією. Мені де-юре і де-факто цікаво лише одне: щоб пісня була чесною і правильною, ще й талановито зробленою. Вакарчук і де-юре, і де-факто співає класну європейську музику, і це найважливіше. У «Ляпісів» лише 4 пісні білоруською мовою, але це не заважає їм стати флагманом нації.

 

- Які саме складові творчості і просування музичних гуртів «ТІК» і «Ляпіс Трубецкой» спричинили їхній успіх?

- Абсолютно різні. У «ТІК» - їхня душевність, людяність, простота і працелюбність, у «Ляпісів» - їхня ідейність, цільність і віра в те, що вони роблять.

 

- Чи маєте власного продюсера?

- Ні.

 

- У своїх попередніх інтерв'ю ви зазначали, що не маєте амбіцій щодо комерційної реалізації ваших альбомів. Якими шляхами тоді вони знаходитимуть свою аудиторію?

- Я просто роблю те, що мені цікаво і поки мені це цікаво. Декілька пісень «рокового направления» стоять в ефірі «Рокса». Інші станції зі зрозумілих причин, як і решту моїх пісеньок, крутити не будуть. Ясно, що хтось їх уперше почув лише із цікавості до ранкового шоу «Камтугеза». Я про свою творчість більш ніж скромної думки. Навколо мене стільки продюсерів і зірок, що бути на одному щаблі з ними просто страшно.

 

- Чи уявляєте достеменно свою аудиторію? Чи кожен зі слухачів проходить тест на пісню «Наташа» і які відгуки про неї запам`яталися найбільше? :)

- Не уявляла до першого концерту. Тепер розумію, що взагалі нічого не розумію. «Наташа» - це жарт, і до неї відповідне ставлення. Мене більше цікавить, звідки ви знаєте про «Наташу»? :)

 

- З того часу, як батьки не забороняють мені користуватися інтернетом, подібні речі деколи трапляються. :)

- Тест - це «Томочка»: отут у всіх думки різні... Ви би знали, що моя мама про все це думає...:)

 

- На які кити спираються ваші аудіовистави, в яких звучать пісні у вашому виконанні?

- І знову радіо, і знову жанр, який мене захоплював. Романтика. Вистава лише одна. Це «Добрая Душа» Салтикова-Щедрина. І тут первинною була музика. Тепер хочу зробити ще одну, і тут першоджерелом буде текст.

 

Взірець - це безліч зроблених вистав, як на українському радіо, так і на Всесоюзному з геніальними акторами та звукорежисерами. Їх усі від цифровано і можна спокійно послухати в мережі. Шкода, але українських радіовистав майже немає, а послухати голос Ужвій, Яковченка хочеться. Майстри....

 

- Чи не шкодуєте, що не закінчили Інститут журналістики? Чому?

- Я його закінчила. І не шкодую, що зробила це через 10 років: зовсім інше сприйняття навчального процесу. Коли ти в 30 років сидиш на лаві і розумієш, що тобі цвіт української професури абсолютно безкоштовно читає те, що ти в юному віці відразу забуваєш після іспиту... А тут після кожної лекції ти свідомо хочеш аплодувати. Користуючись нагодою, хочу ще раз низько вклонитися своїм учителям, на жаль, сьогодні покійним, і це величезна втрата для Інституту журналістики. Випускники мене зрозуміють. Без Веркальця, Погрібного, Олійника мене б не було.

 

- Чи цікавить вас телебачення як сфера роботи і як медіа для ротації ваших пісень? Чому?

- Телебачення - це зона вимушених компромісів, а компроміси без кохання - це збочення.

 

 

Довідка ТК

 

Соня Сотник (Геляс) закінчила Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. З 1997 року працювала ведучою, згодом програмним та генеральним директором на «Мюзік радіо», що входило до радіогрупи УМХ, а також генеральним продюсером радіогрупи УМХ. У 2007 році залишила УМХ. З 2007-го по 2011-й була виконавчим продюсером рок-гурту «ТІК» і директором білоруського гурту «Ляпіс Трубецкой» в Україні. Протягом останніх двох років разом із Сергієм Кузіним веде ранкове шоу «Камтугеза» на «Радіо Рокс». Записує власні пісні, у вересні 2011 року дала перший сольний концерт «Сонник №1».

 

Фото з особистого архіву Соні Сотник

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY