Керівник компанії Film Plus Production Михайло Крупієвський - продюсер багатьох дуже помітних дійств, зокрема, інавгурації Президента Віктора Ющенка, Київського «Євробачення» 2005 року, літургії святійшого Варфоломея, фестивалю «Наше Різдво», був виконавчим продюсером документального фільму про Холокост в Україні «Назви своє ім'я», співпродюсерами якого стали Стівен Спілберг та Віктор Пінчук. Михайло Крупієвський другий рік поспіль відмовляється входити до експертної ради премії «Телетріумф», яку уже водинадцяте організовують Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення та Індустріальний телевізійний комітет.
Цього року зголосилися вибирати найкращі телепроекти та найкращих телевізійників за 37 номінаціями 90 експертів (минулоріч було 40), серед яких, зокрема, топ-менеджери каналів, володарі «Телетріумфів» минулих років і навіть люди досить неоднозначної репутації, як, скажімо, В'ячеслав Піховшек. Узагалі, якось дивно, щоб не сказати непрофесійно, відбувається формування експертного складу телепремії: кандидатури експертів подають канали разом зі списком своїх телепроектів-номінантів (!?) Зрозуміло, що стати найкращими простіше не каналам-одинакам, а представникам медіа-холдингів. Це яскраво продемонструвала минулорічна премія, коли найбільше статуеток зібрала найбільша телегрупа «Інтер». Хіба могло перемогти найкраще, за оцінкою справді незалежних експертів, ток-шоу Анни Безулик? Для посвячених у тонкощі телевізійних залаштунків - апріорі ні. І не тільки з причин провладної політичної кон'юнктури, а й тому що у списку експертів було дуже мало лобістів об'єктивності загалом і «5-го каналу», який сам по собі, а не «груповий», зокрема.
Цього разу відмовилися бути причетними до відзнаки, яка перетворюється здебільшого на церемонію роздавання статуеток своїм, кілька людей. Гендиректор каналу ТВі Микола Княжицький - бо вважає, що оцінка будь-якої творчості, зорганізована державним органом, не може бути об'єктивною. Режисер Роман Балаян - через зайнятість. (До речі, більшість, хто погоджується стати експертом, змушені формально ставити оцінки, бо, щоб продивитися хоча б по одному випуску з заявлених майже 300 проектів, потрібно мати хоча б діб 10 вільного часу без перерв на сон). Телеведуча Тетяна Цимбал пояснила відмову загальним формулюванням «з особистих причин». Режисер Михайло Крупієвський упевнений, що «Телетріумф» не є незалежною премією.
«Маніпуляціями та телерозвагами канали просто заробляють гроші»
- Пане Михайле, залежним від чого є «Телетріумф»?
- Залежною премія є у першу чергу тому, що має відповідний принцип фінансування. Отримує більше нагород телеканал чи медіа-група, яка організовує захід і його телетрансляцію. Це означає, що той, хто фінансує «Телетріумф», обов'язково потім і отримує нагороди. Але це не головне. Головне - що телебачення просто шкідливе для здоров'я. На каналах немає програм, які можна дивитися. Бо мовники здебільшого переробляють чужі програми - адаптують зарубіжні формати.
Нинішнє вітчизняне телебачення - ніби маленька дитина, що приміряє на себе різні костюми: то сомбреро, то бікіні вдягне. Але дитина має рости і змінюватися. У нашого телебачення - затримки розвитку. Бо воно має зростати разом iз людьми, які працюють на ТБ. Натомість, як правило, досвідчених професіоналів звільняють, а беруть молодь, якою простіше керувати. Телебаченню не дають визріти і стати дорослішим.
- Як ви ставитеся у цій конкретній ситуації до переконання, що будь-яка премія стимулює творчість і конкуренцію?
- Нинішній «Телетріумф» не може стимулювати ні творчості, ні конкуренції.
- Яким чином можна реформувати «Телетріумф»? По-іншому обирати експертів? Зовсім відмінити премію?
- Я думаю, що треба змінювати телебачення. Але зараз вже трохи запізно. Не можна працювати тільки для того, щоб заробляти гроші, як це сьогодні робить телебачення. Чому я зараз практично не працюю на телебаченні? Бо не моя професія забивати цвяхи мікроскопом.
Телебачення - дуже складний механізм, який може робити багато речей і в першу чергу формувати світогляд. Те, що ТБ робить сьогодні: заробляє, маніпулює і розважає, - це дуже обмежений сегмент. Мені це не цікаво. Я рік не дивлюся телевізор. Те, що подобається, переглядаю в інтернеті.
- Вітчизняне комерційне телебачення уже було бізнесом і 10 років тому, і 15. Чому, на вашу думку, відчутний перекiс у бік маніпуляцій і розважайлівки відбувається саме зараз?
- Це проблема не лише телебачення, а суспільства загалом: бізнесові інтереси - понад усе. Сьогодні політика, культура, мистецтво, спорт, телебачення тощо можуть існувати тільки в рамках бізнес-пірамід. І тому ми не маємо вільної політики, вільного телебачення, вільного мистецтва.
- Яким чином на це можна впливати?
- Стосовно телебачення - просто відмовитись від нього і дати йому можливість спокійно померти.
- Як ви оцінюєте професіоналізм вітчизняних телевізійників?
- На сьогодні на телебаченні дуже багато професіоналів. Дуже професійно працює середня ланка: оператори, режисери, які роблять гарні «картинку», звук, декорації. Коли я починав працювати на ТБ оператором, наприкінці 80-х, усі експериментували як аматори. Доходило до смішного: коли оператор працював iз диктором, то виставляв світло залежно від тексту повідомлення, наприклад, робили «характерне» світло з червоною підсвіткою.
Не можу не згадати Олександра Роднянського, який робив канал «1+1»: перший україномовний, з програмами, які змушували глядачів думати. Формування ідеології каналу - це проблема людини, яка керує каналом. Щоб вона була вільною у виборі, повинна бути власником чи співвласником каналу, і медіа для неї має бути основним бізнесом.
«Наше Різдво» наближається?
- Останні роки ви займалися мистецьким фестивалем «Наше Різдво». Чи відбудеться чергове дійство? Чи мандруватиме фестиваль містами України?
- Ще остаточно не знаю, буде «Наше Різдво» цього року чи ні. Ми домовляємося з Інститутом Віктора Ющенка про те, що дійство може відбутися у Києві, в Мистецькому Арсеналі. Перший рік ми проводили фестиваль у столичному Палаці спорту, два роки поспіль - у Львові. Минулого року «Нашого Різдва» не було, бо не знайшли тих, хто б профінансував проект.
«Різдво» - це дуже гарний проект, я знаю, яким він повинен бути. Знаю, яким має бути візуальне та аудіонаповнення, щоб глядач відчув різдвяний дух, як писав Андрухович, щоб була «пуста» голова. Яким буде фестиваль, якщо буде, - залежить лише від вкладених грошей. Формат точно буде мінімалістичним, бо на підготовку великого проекту двох місяців мало, його треба готувати рік поспіль.
Ідеально було б, якби усі люди в нашій країні заробляли 2-3 тисячі доларів на місяць, і тоді б їм вистачало грошей, щоб годувати дітей, брати кредити на житло і купувати квитки на концерти. Таким чином люди самі б фінансували проведення того ж таки фестивалю «Наше Різдво». Але наша історія інша. Теоретично проект міг би отримати державне фінансування, якщо отримає державний статус.
- Чи може «Наше Різдво» з українськими виконавцями потрапити в телеефір зараз, коли у програмі каналів - суцільні лінійки з переважно російськими ведучими та співаками?
- Не проблема - домовитися про трансляцію. Проблема - коли проект поставлять в ефір. «Наше Різдво» з Палацу Спорту ставили на «Плюсах» о другій годині дня - не у прайм-тайм проект не міг дати максимальний рейтинг. Проект, який ми робили з «Братами Гадюкіними», поставили взагалі о пів на другу ночі.
Якщо в тебе є гроші спонсорів, то цих спонсорів треба показати в телевізорі. Тому всі гроші, які ти отримуєш від спонсора, а то й більше, ти маєш передати телевізору. Анонсування проекту залежить від суми, яку ти приносиш каналу. А час ефіру - тільки від самого каналу. Комерційний канал ніколи не поставить мистецький проект у слот так, щоб «просів» рейтинг. А це неминуче відбувається, якщо програма дисонує з іншими, якщо не вибудувана лінійка проектів. Якщо показують російську попсу, то Тарас Чубай і ті ж «Брати Гадюкіни» між ними не будуть цікаві більшості глядачів.
- Чим має стимулюватися поява у телеефірі дійсно української телепродукції: квотами, за дотриманням яких справді б слідкували, пільгами?
- Нічого нового вигадувати не треба. Щоб заохочувати виробництво власної продукції, по-перше, встановлюють акцизи на імпортовану. По-друге, багато країн фінансують національний продукт. Наприклад, актори у Словачиннi, Чехії, Польщі мають стабільні пристойні виплати за дублювання фільмів рідною мовою. І це витрати, які бере на себе держава.
- Ваша дружина Ірина Ваннікова, кілька людей iз колишніх «Плюсів» зараз працюють на ТВі. Ви найближчим часом не збираєтесь співпрацювати з цим каналом?
- Думаю, що не займатимуся телебаченням узагалі. Хочу зайнятися зовсім іншим бізнесом. Гадаю, що мені слід зараз сконцентрувати свою увагу на приготуванні їжi.
Валентина Самченко, «Україна молода»
Фото - «Україна молода»
