Засилля російських зірок на українських телеканалах обурює вже й тих, задля кого нібито запрошувалися на ролі ведучих різних проектів Сергій Звєрєв, Ксенія Собчак, Анфіса Чехова, Отар Кушанашвілі чи Лєна Лєніна або ж Наталія Бочкарьова. Буквально днями зателефонувала родичка з Черкащини, яка попросила переказати, як вона висловилася, «думку простих людей з низів». А саме: навіщо їм нав'язують чужих телеведучих на українських каналах? Невже своїх немає?

На презентації нового сезону телеканалу СТБ журналісти ставили приблизно таке саме запитання керівництву каналу. Відповідь здивувала нелогічністю, мовляв, ми можемо собі це дозволити. Виходило так, що гонорари заїжджих зірок і зірочок не порівняти з заробітками вітчизняних, які, за логікою деяких телевізійних топ-менеджерів, коштують на порядок нижче. Російських же зірок запрошують, за тією ж логікою, геть не за видатні професійні якості, а лише для того, щоби продемонструвати платоспроможність каналу. Але кому потрібен такий дикунський шик і відверте окозамилювання? Чи хтось проводив соцопитування серед глядачів на предмет того, які ведучі їм більше подобаються - свої чи чужі?

Чим справді кращі російські зірки за наших, крім того, що не знають української мови, мабуть, не скаже ніхто. Хіба що горді телеменеджери пошлються на якісь міфічні високі рейтинги цих варягів у себе на батьківщині. Але в глядача натомість складається стійке враження, що саме різке падіння популярності російських зірок на батьківщині і змусило їх пристати на пропозиції вести шоу в Україні. Як кажуть ті самі «прості люди з низів», «всякий московський відстій» пхають нам у телевізори.

Як виявилося, засилля російських легіонерів на українських телеканалах зачіпає не лише глядачів, але й журналістів. Дослідити цю тему спробували автори «Програми Максимум в Україні» 22 жовтня. Причому Олександр Ільїних, ведучий української версії цього російського формату, запросив до її висвітлення саме «гастарбайтера» з Росії Олега Ясакова. Автор сюжету зробив короткий репортаж із акції протесту українських діячів шоу-бізнесу проти заробітчан із Росії, котрі відбивають у них роботу. Учасники пікету вимагали взагалі скасувати авіарейси «Москва - Київ», щоб унеможливити масову «трудову міграцію» до Києва сусідських зірок. Коли Олег Ясаков перелічив усіх, хто заполонив своїми рязанськими й грузинськими личками українські канали, залишилося тільки зацитувати Сергія Звєрєва: «Зірка в шоці!». Цей діяч, до речі, абсолютно щиро вважає себе тепер мегазіркою в Україні й співає українських народних пісень. А Отар Кушанашвілі зробив дуже показове зізнання: «Когда я узнал, сколько заплатили Коле Баскову в Украине за участие в программе... Тут даже Стиви Уандер прозрел бы!». Тож «льотчик, збитий десь над Росією», швиденько погодився на роль ведучого аж двох інтерівських проектів. На думку ж Ксенії Собчак, яка також майже прописалася в Києві, пієтет перед московськими гастролерами в Україні - тієї ж самої природи, що і в її рідному Пітері: «Если тебя узнают только у тебя в городе, ты не звезда... А Украина - очень родная, здесь хорошо платят». Ну, тут усе зрозуміло - ці суб'єкти згодні їхати куди завгодно, аби добре платили. Але Ігор Кондратюк, який на тому ж таки СТБ в проекті «Х-фактор» активно співпрацює з росіянином Сосєдовим, білорусом Серьогою та колишньою мешканкою Ужгорода Йолкою, чомусь геть нелогічно в контексті такої співпраці порівняв іноземних ведучих із футбольними легіонерами, які відбивають хліб в українських колег, і цей факт його особисто дуже напружує.

Самі «гастарбайтери» з Росії не вважають себе такими, навпаки, дехто, як Анфіса Чехова, намагається просувати українську культуру в неотесані маси московської шоу-тусовки, вдягнувши на церемонію премії «Муз-ТВ» вишиванку.

Журналіст вмонтував у своє розслідування й синхрон Ганни Герман, яка з цього приводу сказала: «В Україні багато хороших своїх журналістів, які вміють це робити» (йшлося про надмір російських ведучих телевізійних політичних ток-шоу. - Авт.). Так, подеколи пані Герман говорить таки слушні речі, але хто до них дослухається? Адже ніхто з власників провідних телеканалів чи друкованих ЗМІ не взяв на озброєння слова Ганни Миколаївни про те, що в Україні більшість ЗМІ російськомовна, бо вони в руках великого бізнесу, а він чомусь не готовий інвестувати в україномовний продукт. А отже, щоби зламати ситуацію, потрібна політична воля з боку найвпливовішої людини країни. Судячи з останніх рейтингів, пані Герман свій уплив на цю найвпливовішу людину втратила, тож експансія російських зірок на українське телебачення триватиме нескінченно довго.

Ціна питання - це, безперечно, найважливіше і для тих, кого сюди запрошують, і для тих, хто запрошує. Останні, до слова, в цьому випадку поводяться, як хлопчаки в пубертатному періоді: а в мого батька тачка крутіша! А в мого - жінка молодша!

Проте досі ніхто з журналістів чи соціологів не перейнявся власне причинами цього явища. Невже річ лише в тім, що олігархи N чи M можуть дозволити собі тринькати шалені гроші на запрошених зірок? Чи проблема значно глибша? Подеколи здається, що вона закорінена в ненависті великого бізнесу до всього українського. А ця ненависть бере свої початки зі страху перед Помаранчевою революцією. Таке відчуття гіперболізувалося в наших олігархів із приходом до влади Віктора Ющенка, який, на їхню думку, провадив насильницьку українізацію.

Тож, як сказав наприкінці свого сюжету Олег Ясаков, чого доброго, незабаром і російські політики в Україну потягнуться на підробітки. «Вот только украинцев жалко!» - підсумовує автор. І з ним важко не погодитися.