«Інтер», «1+1», Перший, ICTV, Новий канал , СТБ, 5 канал, НТН, «Україна», «Тоніс», К1.

Оглядаються, перш за все,  прайм-таймові випуски новин.

На вказаному  тижні тема українсько-російських відносин відійшла на другий план, поступившись іншим, звичним для  України передвиборної: киданню яйцями, боротьбі за мову й безрезультатним намаганням об'єднатись. Останні, як і слід було чекати, закінчились нічим.

Опозиція почала відчайдушну боротьбу проти спорудження сховища ядерних відходів, а БЮТівці смертельно образились на міністра внутрішніх справ за оприлюднення інформації про перебування під слідством Андрія Шкіля. Щойно м'ясо-молочна криза наблизилась до вирішення, розпочалась інша – цукрова, що має виразний політичний підтекст. Але й міжнародний конфлікт на нашу голову знайшовся: Туркменистан звинуватив Україну в заборгованості й пообіцяв підвищити ціну на газ до 100 доларів за тисячу кубометрів. 

Та головною темою тижня усе ж були вибори в усьому розмаїтті їхніх проявів, від замовної соціології до агітаційних концертів. Про ті невидимі для глядачів процеси, що відбуваються в редакціях із наближенням 26 березня, свідчить той факт, що за підсумками тижня з двох провладних телеканалів мали, принаймні, намір звільнитися  провідні  телеведучі-топ-менеджери новин -  Роман Скрипін і  Олег Панюта.

20 ЛЮТОГО  ілюзія газової стабільності репнула у новому місці: свої претензії до України висловив президент Туркменистану Сапармурат Ніязов. ТСН відрядила до „Нафтогазу” журналістку Марію Васильєву, що переказала найсвіжіші новини телемостом: „… ми отримали коментар від Олексія Івченка, який заявив, що ніякого боргу перед Туркменістаном немає в природі. Мовляв, справді під час візиту нашої делегації до Ашхабаду йшлося про цей борг. Міністр нафти і газу Туркменистану запропонував українській делегації ознайомитися із документами, які нібито свідчили про цей борг. Але, мовляв, за словами Івченка, українська сторона надала свої документи, в яких ішлося про те, що боргу не існує. А навпаки, є переплата 15 мільйонів доларів за постачання газу як товарами, так і грошима… Івченко вважає, що в будь-якому разі, якщо сторони не знайдуть компромісу, тоді Україні слід взагалі відмовитися від постачання туркменського газу.” Було також зазначено, що Україна заплатила наперед 88 мільйонів, але жодного кубометра туркменського газу за контрактом 2006 року не отримала. Синхрон Івченка засвідчив серйозні наміри української сторони у разі можливого підняття ціни на газ: „Швидше всього, ми відмовимось грати у цю гру… Якщо ми погодимося на підняття ціни на газ більше, ніж на 50 доларів,  вести переговори з туркменською стороною як стороною прямої поставки газу в Україну втрачає зміст”. Окрім відмови купувати газ (без уточнення, де ж тоді братимемо інший), Івченко пригрозив туркменам Стокгольмським судом, якщо вони не повірять у відсутність українського боргу.

„Інтер” о 20:00, напевно, ще не мав оперативної інформації, тому… обмежився вчорашньою: „Украина должна Туркменистану за газ почти 159 миллионов долларов, – об этом Ющенко по телефону напомнил Ниязов. Украинский президент позвонил в Ашхабад, чтобы поздравить своего коллегу с Днём рождения. Он пообещал погасить долги как можно скорее и пригласил Туркменбаши в гости. Ниязов согласился. Точная дата визита уточняется. На днях украинская делегация вернулась из Ашхабада ни с чем”. Якщо Президент пообіцяв віддати борги, значить, він їх визнав – так виходило, принаймні, з повідомлення «Інтера».

У новинах Першого каналу інформацію про українсько-туркменське непорозуміння поставили у другій половині програми, між повідомленнями про покази мод у Мілані та новинами цукрової й металургійної промисловості. Тут теж пролунали запевнення Івченка у відсутності боргу та наявності переплати. За синхроном: „Ми завжди максимально йшли на компроміси. Але надалі не будемо йти на ті поступки, які граничать із приниженням держави" ішов журналістський текст: „Але Україна наголошує: Туркменистан – стратегічний партнер в енергетичній сфері. Цьогоріч ми споживемо до 40 мільярдів кубів його палива”. Стратегічним партнерам, взагалі-то, судом не погрожують – із ними домовляються. Крім того, звідки цей оптимізм щодо споживання 40 мільярдів кубів газу, якщо ми за два місяці не отримали жодного?

До речі, у „Подробностях” на „Інтері” відбулась цікава сценка. Коли Віктор Медведчук, що перебував у студії у якості гостя, торкнувся теми Конституційного Суду, ведуча Світлана Леонтьєва перервала бесіду з гостем, аби озвучити наступну інформацію: „ Среди главных вопросов последней парламентской недели– законопроекты о Кабмине, неприкосновенности депутатов, местных советов и формировании Конституционного суда. На сегодняшнем заседании согласительного совета лидеры фракций компромисса по этим вопросам не нашли. На 4 вакансии в КС по парламентской квоте – 16 кандидатов. Фамилии претендентов, которые будут внесены в бюллетени, определят рейтинговым голосованием. Если судей изберут, то в четверг может состояться и церемония присяги. Правда, многие депутаты в этом сомневаются. В частности спикер не исключает, что вопросом о формировании КС займётся уже ВР нового созыва”.  Нічого особливого – але відеорядом до повідомлення була прес-конференція Юлії Тимошенко, яка весь цей час перебувала в кадрі. Після цієї інтермедії ведуча відновила бесіду з гостем. Можливо, звісно, переплутали касети. Всяке буває.

Канал НТН відзначився двічі. По-перше, разом із 5 каналом він першим повідомив новину про  захоплення Податкової академії в Ірпені. Формулювання НТН: „Група народних депутатів та група прихильників Петра Мельника сьогодні намагалися увійти до будівлі академії, проте були затримані співробітниками податкової міліції. В результаті з обох сторін є постраждалі”. Формулювання 5 каналу: „як заявляють освітяни, в академію він прийшов не сам. Петро Мельник разом із представниками Партії Регіонів били вікна та охоронців”. Те, що насправді штурм академії відбувався силами працівників охоронної фірми та найманих „активістів” Партії Регіонів, підтвердили очевидці; з відеоряду інших каналів можна було пересвідчитись у наявності на полі битви переможних стягів ПР. Та НТН, розуміючи неоднозначність події - все ж таки силове захоплення, псування майна, рукоприкладство - вирішив про всяк випадок дружню партію не згадувати. Зауважимо, що у великому сюжеті СТБ 24 лютого, присвяченому цій темі, про політичний вимір проблеми теж не йшлося.

Це не єдине неподобство Партії Регіонів, яке НТН довелось висвітлювати.   Він першим з опозиційних каналів повідомив своїх глядачів про призупинення ліцензії ТРК „Чорноморська”. Та ще й продемонстрував, наскільки глибоко розбирається в проблемі лідер регіоналів: „Віктор Янукович, лідер Партії Регіонів зізнається, що ситуацію навколо "Чорноморської" ТРК у деталях не знає. Водночас підтримує позицію своїх кримських підлеглих”.  Синхрон Януковича: „Что касается работы журналистов, на мой взгляд, мы, конечно, должны дать возможность всем журналистам работать свободно. Свобода слова должна быть, но не должно быть клеветы, должны быть точки зрения, но не должно быть информации, дезинформирующей наших избирателей”. Не дивно, що ТРК „Україна” протягом тижня утримувалась від висвітлення цього конфлікту: дієвішої антиреклами для ПР, ніж офіційна позиція її лідера, не придумали б навіть політтехнологи.

НАГАДУЄМО, ЩО АБИ ЗРОБИТИ ВИСВІТЛЕННЯ ВИБОРЧОЇ ТЕМАТИКИ ПОВНІШИМ, ВІДТЕПЕР МИ ДОДАВАТИМЕМО ДО ОГЛЯДУ КОЖНОГО ДНЯ ТАБЛИЦЮ З ПЕРЕЛІКОМ ПОДІЙ АБО ОСІБ, ЯКИМ БУЛО ПРИСВЯЧЕНО СЮЖЕТИ В ІНФОРМАЦІЙНИХ ВИПУСКАХ. ЗВЕРТАЄМО ВАШУ УВАГУ НА ТЕ, ЩО ЦЕ - НЕ ПОВНИЙ ЗМІСТ ВИПУСКІВ НОВИН, А ЛИШЕ ТА ЇХ ЧАСТИНА, ЩО ВИСВІТЛЮЄ ПЕРЕБІГ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ ТА ПОДІЇ, ЯКІ ПРЯМО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ.

                                                                                                                                                          20 лютого

21 ЛЮТОГО  в ефірі з'явилась нова порція версій українсько-туркменського скандалу. Зокрема, офіційну позицію НАК «Нафтогаз» озвучили в „Подробностях”: „ Киев исправно выполняет все свои обязательства. Задолженность за среднеазиатское топливо действительно есть, но она составляет чуть больше 77 миллионов долларов, а не 159, как утверждал президент Сапармурат Ниязов. Кроме того, "Нефтегаз Украины" должен отправить в Туркменистан товары на сумму 106 миллионов долларов. Часть этой продукции НАК обязан отгрузить не позже 1 апреля, остальное до 1 августа.” Отже, за «Інтером»,  борг таки є, але не такий великий, як кажуть туркмени.

У Першого каналу інша версія: „Україна має перед Туркменистаном 77 мільйонів доларів газових боргів, а не майже 160, як заявляв Ашхабад. Речник МЗС Василь Філіпчук заявляє, що Київ не розрахувався повністю, бо список товарів, які треба поставити в рахунок оплати за газ,  не узгоджений.” Тобто, 77 мільйонів – це вартість товарів? За версією „Інтера”, Україна винна й товари, і гроші. ТРК „Україна” звела три версії докупи: „Заборгованість України за туркменський газ вдвічі менша, ніж твердить офіційний Ашхабад. Україна може відмовитися від туркменського газу у випадку подальшого росту його ціни. Така реакція "Нафтогазу" та Міністерства закордонних справ на обвинувачення у боргах з боку Туркменбаші. І взагалі, ще невідомо, хто кому винний”. Порівнюючи повідомлення різних каналів, потроху починаєш розуміти причину розбіжностей: „Нафтогаз” міг і гадки не мати про борг, про який знало МЗС. Типова ситуація для нашої виконавчої влади.

Перший канал  присвятив ліричний сюжет конфлікту між колишніми «братами по зброї» – Луценком і Шкілем.  Розказана Ганною Калиною історія про міністра, який мусив робити непростий вибір між законом та товариськими почуттями, і смертельно ображеного кандидата в депутати, що вимагає вибачень за констатацію факту свого перебування під слідством,  не могла не викликати у глядачів співчуття. Несподівано високий для журналістів державного телебачення рівень художнього осмислення теми справді потішив, особливо з огляду на її небезпечний конфліктний потенціал (адже відомо, що Луценко знайшов судимих і підслідних у списках усіх політичних сил, окрім рідної СПУ). В подібному ключі підійшов до висвітлення теми і Єгор Чечеринда (ТСН „1+1”). Але варто порівняти синхрони Луценка, наведені двома каналами:

Перший:  Луценко: „Йому пред’явлено звинувачення у скоєнні злочину. Я особисто вважаю, що цей злочин і ця справа носять політичний характер. Але я це можу заявляти лише як людина”.

„1+1”: Луценко: „З моєї точки зору, це політична справа. Але, на жаль, ні пан Турчинов, коли очолював СБУ, ні сьогоднішнє керівництво СБУ, ні пан Піскун, ні нинішнє керівництво прокуратури не закрило цю справу. Отже, фактично,  людині пред’явлено звинувачення, а вона не звертається в суд, аби це звинувачення відхилити, на що має повне право”.

Якщо в сюжеті Першого Луценко виправдовується, то в сюжеті ТСН – називає винних у ситуації, а саме представників БЮТ і Партії Регіонів. Формулювання позиції Шкіля і БЮТ у двох каналів також істотно різниться. На Першому – синхрон ображеного депутата: „Очікував реабілітуючих причин – визнати, що справа була сфальшована, вона була політична, вона була замовлена, виконавцями були працівники міліції і СБУ. Я, власне, це хотів почути. Але звертатись до суду з цим підстав, в принципі, не існує". А ведуча „1+1”, перейшовши до теми конфлікту між Шкілем і Луценком, сказала наступне: „Подати до суду на головного міліціонера Юрія Луценка мають намір уже кілька партій. Про те, що дії Міністерства внутрішніх справ дискредитують, зокрема, імідж Блоку Юлії Тимошенко, заявив депутат Андрій Шкіль”.  З цього можна зрозуміти, що й БЮТ збирається позиватись до міністра (що, власне, і зробили через кілька днів ображені члени БЮТ, але на той момент про це ще не було відомо).

Неоднозначним було висвітлення різними каналами політичної події дня – підписання угоди про Коаліцію „демократичних сил”. Зокрема, К1:  „Лідер БЮТ Юлія Тимошенко в односторонньому порядку підписала свій варіант угоди про створення коаліції демократичних сил у майбутній Верховній Раді. Текст проекту направили Президентові Віктору Ющенку, першому номерові виборчого списку "Нашої України" Юрію Єханурову та лідеру соціалістів Олександрові Морозу. І вже є реакція Нашої України. На її думку, цим підписом Тимошенко визнала президента лідером "помаранчевої" коаліції. Проект угоди також схвалив "Громадянський блок "ПОРА-ПРП". Тепер очікують згоди соцпартії та блоку Костенка-Плюща”. Звучить так, ніби нічого страшного в цьому «односторонньому порядку» нема. Про те, що БЮТ взагалі не визнає Пору-ПРП і блок Костенка-Плюща можливими суб'єктами коаліції, також не сказали. Не конфліктною, а цілком конструктивною і навіть близькою до позитивного розв'язку виглядала ситуація з коаліційною угодою також у сюжеті „Інтера”. Із нього аж ніяк не  було очевидно, що кожна сила підписала свій варіант угоди (на чому наголосили, наприклад, СТБ і 5 канал). У сюжеті «1+1» наведено цитату Тетяни Мокріді: „сьогодні зранку попередньо погоджений текст угоди був розісланий усім лідерам БЮТ, СПУ, "ПРП-"Пора", блоку Костенка-Плюща” – але незрозуміло, чи йдеться про текст, підписаний Тимошенко, чи про інший.  Перший канал не згадав про коаліційну угоду взагалі. Таким чином, для глядачів цього каналу фіаско, яким закінчилась остання спроба «помаранчевих» порозумітись до виборів, так і не стало очевидним – до середи, коли його визнав Президент.

21лютого, вівторок