4 лютого 2004 року брати Капранови організували під стінами Кабміну акцію "Рукописи горять". Метою акції було поінформувати Уряд про наявність у державі вітчизняних книжок, видавництв та національної культури загалом.

Учасники акції "Рукописи горять" розробили і запропонували проект Закону України "Про невідкладні заходи з підвищення культурного рівня Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та державних службовців". 3 березня у Києві брати Капранови організували прес-конференцію за участю Ю.Андруховича, О.Забужко, А.Куркова, Ю.Покальчука та інших сучасних вітчизняних літераторів, присвячену проблемі ліквідації безграмотності українських чиновників.

Про ліквідацію неписьменності серед членів уряду та проблеми книговидавництва в Україні читайте нижче в детальному викладі чату з братами Капрановими.

– Скажіть, яким бізнесом ви займались у Москві до того, як повернулися в Україну і організували «Зелений пес»? Тобто – на яких бабках піднявся «Зелений пес»?

– У Москві ми працювали на керівних посадах у фармацевтичному бізнесі. Отже, „Зелений пес” піднявся на людському здоров'ї, або точніше – на хворобах.

– Доброго вам дня... Як ся мають українські книговидавці??

– Особисте життя триває. Здали в друк свою другу книжку, ту саму, рукопис якої спалили під Кабміном. Називається "Приворотне зілля".

Українські книговидавці в глибокому нокауті. Вчора „Фоліо” припинило відвантаження. Ми тримаємося тільки з принципу.

– Скажіть, шановні брати, хто із сучасних українських письменників міг би написати роман, який би продався в Україні хоча б 100-тисячним тиражем? Чи це неможливо в принципі?

– Максимальний наклад в Україні мав "Буржуй", але це всього-на-всього 70000. У 5-го Поттера теж 70 000. Мабуть, 100 тисяч не продасть ніхто найближчим часом

– Що таке книжковий піар в Україні, на вашу думку?

– Піар у книжках – це замінник реклами. Просто якщо у газетах друкувати, що книжка зашибатєльська, ніхто не повірить. От і біжимо до критиків, аби вони похвалили так, щоб люди повірили.

– Видавничий бізнес в Україні таки прибуткова справа? Чи ні?

– Поки ні. Хіба що у російських видавців.

– Про що ваша нова книга?

– Наша нова книжка про жінок, тобто про відьом. Бо всі українки – відьми. Сподіваємося, ви це знаєте.

До речі, ми щойно отримали з друкарні третє видання свого „Кобзаря”. З наступного тижня питайте у книгарнях.

– А хто, цікаво, прототипи героїнь книги? Чи не представниці "політичної еліти"?

– Так звана політична еліта не гідна того, щоб її оспівувати. Це прості жінки, які живуть навкруги. Ми їх довго вивчали.

– Який найприбутковіший підрозділ «Зеленого пса»?

– Каталог книжок-поштою КНИГОНОША.

– І багато нині замовляють поштою?

– Ми відсилали до Нового року 20000 штук щомісяця. І це все українські книжки. З 1 січня пошта вдвічі підвищила тарифи. Ми поки в нокдауні.

– Що це у вас вчора на голові було?

– Захисна каска. Ми пропонуємо її вдягати урядовцям, коли вони підуть у книгарні та театри, щоб не отримати культурний шок. Вони ж каску вдягають, коли ідуть до шахти.

– А хіба Азарову каска допоможе? Що, на вашу думку, робити з такими урядовцями?

– Азарову уже нічого не допоможе. А що роблять з такими урядовцями, самі знаєте – відправляють у відставку.

– Пани Капранови, ви вже роками говорите про одне й те ж, а при постійному повторюванні не втрачає сенсу тільки мат. Може, вам на мат перейти, тоді вас почують?

– Крапля камінь дрочить.

– Чому ви – близнюки, ваші дружини – близнюки, а діти – не близнюки? Вас це не дивує?

– Нас уже нічого не дивує. Але процес триває. Можливо, будуть і близнюки.

– Як і коли ви відпочиваєте ? Теж разом? І хобі у вас теж одне на двох?

– Відпочиваємо виключно разом і без родин, бо з родинами не відпочинеш. Щодо хобі – ми щасливіші за інших, бо наше хобі співпадає з роботою – ми пишемо.

– Таке собі питаннячко. Вас дружини не плутають?

– А який сенс нас плутати? Ми ж все одно однакові.

– А ви дружин?

– Їх плутати теж немає сенсу. Вони однакові.

– Ваше ставлення до подій у Спілці, і чи є ви членами Спілки?

– Ми не є членами спілки. Події у Спілці – погано організована спроба наїхати на Яворівського. Організовували нездари.

– ОК, тоді таке питання: ви свідомо дистанціюєтесь від офіційної Спілки? У яких стосунках ви із "патріархією"?

– А хто така патріархія?

– Ну Господи, наші метри – члени СПУ

– Ми вітаємося. А до речі, пан Курков є заступником голови Спілки. Ми з ним співпрацюємо активно, не дивлячись на те, що він російською пише.

– Ви займаєтеся, так би мовити, "побічним" піаром?

– А що таке побічний піар?

– Ну, наприклад, коли ви допомагаєте вийти комусь на інформаційний простір.

– Допомагаємо письменникам, яких друкуємо.

– А бізнесменам?

– Ні. Ми надто дорого коштуємо, у них немає таких грошей.

– А я знаю таких, у кого вистачило..

– Уже вистачило, а чи вистачило б?

– То були "брудні" гроші. Значить, ви ними не погребували?

– Не зрозуміли, поясніть, про що ви.

– Може, ви особисто не мали до того стосунку, але ваші працівники кілька років тому замовляли статті для фірми, яка мала безпосереднє відношення до найзлочиннішого у світі бізнесу. Для чату я сказала досить.

– Поки ви не скажете, про що йдеться, ми не зможемо самі здогадатися.

– Користуєшся презервативами – працюєш на аптеку, не користуєшся - працюєш на аптеку. Ви в аптеку як часто ходите?

– Припинили ходити до аптеки, оскільки довго працювали у цьому бізнесі, поки не зрозуміли, що він аморальний.

– Як би ви прокоментували слова Олеся Донія, що "в нинішніх умовах, щоб українська культура вижила, вона має "агресивно" боротися і заявляти про себе"?.. Чи ви вбачаєте якісь інші методи?

– Ми згодні з такою позицією, більш за те, ми саме цим і займаємося.

– А може, головна проблема українського книговидавництва – це невміння і небажання українських письменників писати для масового читача?

– Ця проблема існує. Але зараз ми почали серію української фантастики "АЛФІЗИКА" і побачили, що до нас гуртом валять автори, що досьогодні писали на Москву та Пітер. Так що бажання є. Було б кому видавати.

– Чим завершилася ваша дискусія із Олександром Афоніним?

– Дискусія не закінчилася, а перервалася через те, що нас усіх практично знищили.

– Чи не збираєтеся ви висунути свою 2-голову кандидатуру на пост Президента України?

– Це для нас надто низький пост.

– Після "Кобзаря-2000" чи не збираєтеся ви написати "Каменяр-2004" чи "Дочку Прометея-2005"?

– Ми би закликали до цього інших. А Василь Шкляр, до речі, переписав „Декамерон” і „Повію”.

– Пани Капранови, ось знову цей росіянин Рибкін приїхав до Києва (у нього дежа вю, напевне), от як ви це відпіарили би?

– До нас не зверталися. Найкраще відпіарила його дружина – сказала, що бідолашна країна, де такі люди хочуть бути президентами.

– Що може змінити з’їзд україномовних мас-медіа, який пропонує провести асоціація захисту української культури "Український світанок"?

– Побалакають – розійдуться. З'їзди нічого не міняють. Міняють люди.

– Ви дійсно вважаєте, що ваш проект Закону України "Про невідкладні заходи з підвищення культурного рівня Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та державних службовців" здатен якось виправити культурну кризу в країні?

– Принаймні звернути увагу на її наявність. Бо насправді усі згодні з тим, що уряд нічого не читає та не дивиться.

– Яку оцінку, як видавці, ви можете дати таким письменникам: Яворівський, Драч, Павличко? Чи стали б ви їх видавати?

– Це не наш формат. Ми спеціалізуємося на белетристиці.

– Чого в вас насправді більше – видавця чи літератора?

– Літераторів. Видавцями ми стали через те, що не було кому видати наші геніальні твори.

– Чи будуть у вашому видавництві виходити популярні іноземні твори, перекладені українською (такі, як, наприклад, Гаррі Поттер галамагівський)?

– Ми плануємо почати цю роботу, але потрібні фахівці, які добре орієнтуються у іноземному літпроцесі.

– Чи може в нашій країні письменник гідно заробляти тільки літературною працею?

– Ні.

– А літератор Кучма, зокрема його книжка "Україна не Росія"? Не хочете видати його?

– Його вже видали в Росії. До речі, не в Україні.

– Ну а ви зверталися до Кучми із проханням видати, і чи є таке бажання?

– Це не такий бестселер, щоб за ним ганятися. Ні слави, ні грошей.

– Що б ви порадили початківцям-письменникам? Яким чином їм можна пробитись в наш час?

– Напишіть щось до кінця, тобто щоб це були не уривки, а твір, та шліть до нас, ми порадимо, що робити.

– А якщо твори російськомовні?

– Це не наша спеціалізація. Спробуйте звернутися до журналу „Радуга”, він у нас один іноземномовний.

– А сайт у цього журналу є?

– Зайдіть на сайт „Книжника-ревю”, це одна банда.

– Ось, по-моєму, праця зробила з мавпи комуніста – у вас тільки два вибори: або мавпою, або комуністом бути. Що ви виберете, чи поділитеся? – Про мавпу та комуніста, це, певно, якийсь фольклор, але він нам не знайомий.

– Скажіть, де ще можна купити книжки від „Зеленого пса”, окрім Інтернету? (Наприклад, я живу в Києві, і крім двох чи трьох кіосків на Петрівці більше не знаю, де ще можна купити українську літературу.)

– Чудовий магазин в Могилянці. Спеціалізується на українській книзі. Там є все. Центральний вхід, вітрини побачите. А крім того у „Букві”, „Сяйві” та інших книгарнях ми представлені. На Площі Слави у Квадраті теж відділ спеціалізується на українській літературі.

– Яким ви бачите літературне майбутнє України, скажімо років через 20-30?

– З'явиться новий Гоголь і всі будуть тащитися по всьому світі.

– Чиновники, як правило, представники сексуальної меншості, навіть, скоріше, „сексуального нічтожества”. Може, у вас є спосіб їх якось-то облагородити?

– До речі, прагнення людини обійняти високий пост є свідченням великої кількості гормону тестостерону. Так що про нічтожество – це занадто. А обблагородіть їх ми пропонуємо за допомогою нашого Закону.

– А як ви відчули у собі тягу до літератури та подальшої праці у цій сфері?

– Пишемо іще зі школи. Починали, як усі, з віршів. Та й зараз іноді віршуємо. Наприклад, такий вірш: Руанда воювала за права руандомовного населення Бурунді. Бурунді воювала за права бурундомовного населення Руанди.

– Шановні видавці, окрім заробляння грошей цією справою, ви ще якусь мету переслідуєте?

– Щодо грошей – це дуже далека мета. А ближча мета – організація літературного процесу.

– У вас багато прихильниць?

– А можна ваш телефончик?

– Отже багато?

– Багато чи мало – це відносні категорії.

Ви не образилися? Багато прихильниць – це коли є зайві. У нас зайвих немає. Мало прихильниць – коли не вистачає. Нам вистачає

– А чи ходили ви на побачення до дівчат по черзі?

– Ми і досі це робимо. Тому і побралися з близнючками, щоб не розлучитися і не стати несхожими.

– У мене є сестра-близнюк, але з часом ми змінилися і вже не так схожі. Чи не виникало у вас бажання змінити щось у зовнішності або у стилі одягу?

– Господь Бог послав нас на цю Землю однаковими. Хто ми такі, щоб іти проти волі Господа?

– До речі, хто відповідатиме на моє питання зараз, Дмитро чи Віталій?

– Ми відповідаємо вдвох, і обидва відповідаємо за сказане одне одним навіть незалежно один від одного.

– Який літературний жанр вам ближче до душі? (Обом разом і кожному окремо.)

– І обом і кожному – белетристика. Її можна читати без словника. До речі, про белетристику. Тому ми і спеціалізуємося на цих жанрах, бо вони краще доходять до читача.

– Дружбу сексом не зіпсуєш. З ким ви дружите?

– А ви знаєте, чому жінка не може бути другом?

– Талант – як оргазм: важко приховати, ще важче симулювати. Що викликає у вас оргазм? Чи хто?

– Оргазм у нас викликають жінки.

– А ваш піар не викликає оргазму, чи вже...?

– Піар – це не лайка. Це процес спілкування з громадськістю.

– Та годі вам, з громадськістю. І де вона, коли українські книги захищати треба було? Російські купувала. Піарщики з вас, як із вашої собаки "зелень".

– А ми не піарщики, а письменники.

– Положительные эмоции возникают, только если на все положить. На что вы кладете, ради эмоций?

– Ми не ганяємося за позитивними емоціями. До речі, щоб отримати ПОЗИТИВНІ емоції, треба положити на все, а... Не знаємо, щось каламбур не склався.

– Хотіли б ви зніматися у кіно, чи вже були такі спроби?

– За відсутністю кіно спроб не було. А бажання теж – ми не дуже добрі актори, ми не можемо читати текст із заданою інтонацією, а тільки самі створюємо.

– Що потрібно зробити, щоб україномовний продукт став популярним і потрібним?

– Писати та продавати його. Попит на українську книжку є, ми продаємо 20000 штук на місяць. Буде більше.

– А як же заяви щодо провалля в українському шоу-бізнесі, про те, що українська музика не "якісна" і не здатна конкурувати з російською?

– А хто сказав, що українська музика неякісна? Олег Скрипка? А чи Слава Вакарчук?

– Таке пояснення дають керівники деяких радіостанцій, коли відмовляються крутити вітчизняний продукт.

– Є ідея: ті, хто не може пробитися на радіо та телебачення через цих примурків, – гайда співати перед Кабміном, збирати гроші. Наш дим вони помітили. Може, і старцювання не пройде повз них?

– А вам не здається, що такі методи на них можуть не подіяти. Треба якісь радикальніші міри застосовувати? Хтось уже пропонував революцію здійснити. Може, прийшов час?

– Читайте Леніна. Там дуже добре написано про революційну ситуацію. Верхи не можуть, низи не хочуть. Це так само, як імпотента покласти на фригідну жінку.

– Якою повинна бути дружина творчої людини, ваш ідеал такої жінки?

– Бути дружиною творчої людини – тяжке випробування. Хай вас обмине це лихо.

– Дякую за відповіді, успіхів вам обом на всіх фронтах!!!

– Резюме: Ідіть до крамниці, купуйте книжки, читайте. Це єдиний спосіб щось зробити. Навіть якщо буде революція, це не позбавляє необхідності читати книжки. Дякуємо усім за приємне спілкування. До побачення.

Повну версію чат-конференції читайте тут