Тринадцять років тому розпочалася історія Гаррі Поттера… І 13 числа липня місяця ця ж таки історія завершується — на кіно­екранах (українських, зокрема). Оскільки в прокаті — останній герой: «Гаррі Поттер і дари смерті. Частина 2». Із нагоди такої події помітно активізувався поттероманський рух в усьому світі. Уявіть, і в Україні теж! DT.UA пощастило дізнатися, як живуть і що люблять наші вітчизняні «поттеромани»: яке зілля варять на своїх зборищах, якими чарівними паличками користуються і чому в українській поттер-команді переміг фемінізм…

Перші відгуки про останнього «Поттера» суперечливі. На форумах і в блогах закономірна дискусія: вийшло — не вийшло?

Усе легко пояснити. Надто очікуваний фільм. Вважайте, понад десять років нового століття багато кіноманів жили в очікуванні «Поттера».

Проте не всіх фінал надихнув. Багато претензій до «статичності» акторської гри (хоча грають усе ті ж Деніел Редкліфф, Емма Вотсон, Руперт Грінт), до скромних ефектів формату 3D… І до очевидної втоми деяких героїв, що вже десятиріччя не розлучаються з казкою.

Втім, навіть слідів втоми на їхніх обличчях не було у Великобританії — на площі кінопрем’єр Лестер-сквер. Там, у кінотеатрі Odeon, відбулася світова прем’єра. І фанати Поттера з’їхалися туди з усієї земної кулі, аби тільки на червоній доріжці побачити і автора, і акторів.

…В Україні, на жаль, на прем’єрі не було ні Роулінг, ні Редкліффа. Але ентузіазм поттероманів — очевидний! «Попрощатися» з Поттером у кінотеатр «Київська Русь» зібралися понад 200 активних шанувальників уже не юного чарівника. Причому приїхали з різних міст — Донецька, Дніпропетровська, Львова, Тернополя, Харкова.

Взагалі, за останні роки поттеромани багато в чому обскакали (за активністю й винахідливістю) конкуруючу фірму — толкієністів. Та й навряд чи українські поттер-фани зібралися, щоб поплакатися одне одному в жилетку. Адже «їхня мама» — сама Роулінг — недвозначно натякнула (у Лондоні): «Це ж моє дітище! І якщо я раптом захочу знову ввести його в гру, то я зроблю це!», цитує письменницю The Daily Telegraph.

З цієї причини й українські поттер-фани не сумують, а розважаються. Як можуть. Гарних казок нині не так багато… То чому б не продовжити задоволення?..

 — На мій погляд, таємниця популярності творів Роулінг — у своєрідності вигаданого нею світу, у яскравості її персонажів, — розповідає DT.UA ватажок українських поттер-фанів (вона ж головний майстер «Таємничих граблів») Катерина Лінд. — Адже ці герої такі ж, як ми… Тільки чарівники. Складається враження, що якби й нам вручили по чарівній паличці, то й прості земляни теж навчилися б творити чудеса.

Катерина каже, що в українському поттерівському об’єднанні переважно домінують представниці слабкої пстаті. Чому? «Можливо, тому, що світ, створений Роулінг, дуже жіночий…». Принаймні це теж думка жінки.

Починаючи з четвертого фільму про Поттера, в Україні фан-рух з розрізненого перетворився на більш-менш організований. «Просто весело ходити всім разом на прем’єри! У кінозалі панує особлива атмосфера. Вихід кожного головного персонажа ми зустрічаємо оглушливим свистом, криками й оплесками», — каже дівчина.

За певними підрахунками, в Україні близько десяти тисяч офіційних фанатів Гаррі Поттера, але це тільки дещиця великого російськомовного фан-руху, який охоплює всі країни СНД.

Чим ще займається київський поттер-клуб? Люблять активний відпочинок. Найбільше — живі ігри з перевтіленням у персонажів. Ігри можуть бути полігонні й кабінетні.

Полігонні тривають кілька днів, і найчастіше відбуваються в лісі.

Кабінетна гра триває одну ніч: як антураж може згодитися будь-яка територія, наприклад квартира.

Сюжет гри придумує майстер. Під час ігор учасники мусять не просто зовні уподібнитися персонажам, а й діяти відповідно до логіки їхнього мислення.

Найбільша інтрига: в українському фан-клубі Поттера немає учасника, який би зміг зіграти самого Гаррі!

 — Найбільша гра має відбутися вже восени — можливо, нарешті, з’явиться Гаррі, — кажуть у поттер-клубі.

У русі таких рольових ігор є й свої визнані авторитети, барди. До таких можна зарахувати Лору Бочарову, відому в Мережі як Лора Провансаль. Вона пише й виконує пісні, присвячені сюжетам поттеріани.

У створенні сюжетів для ігор важливо не відійти від канону книжок Джоан Роулінг. Але інколи, якщо гравець хоче випробувати себе в ролі не досить прописаного, другорядного персонажа, майстер сам придумує йому біографію й пропонує завдання.

«У нас немає другорядних ролей, — кажуть поттеромани. — Сенс гри в тому, щоб гравець бодай раз відчув себе головним!».

Підготовка до живої гри — трудомісткий процес. Найбільше коштів і часу забирає індпошиття костюмів. І ці костюми мають бути максимально схожими на ті, які в книжках та у фільмах.

А ще… щоб перевтілений гравець був максимально схожим на персонажа. Оскільки ж у живі ігри грають дівчата, то потрібно вхитрятися виглядати по-чоловічому.

Крім комфортного костюма, у справжнього чарівника поттеріани мусить бути чарівна паличка. У фан-русі робити таку паличку самостійно — ознака несмаку. Адже… «паличка має знайти чарівника, а не навпаки».

Допомогти в пошуку палички можуть два майстри. Один із них — Олевандр — живе й працює в Санкт-Петербурзі. Другий — Грегорович — у Києві. Вартість однієї палички близько 60 гривень. Але, залежно від побажань чарівника, може бути й дорожча.

У гравців є улюблені й нелюбимі палички. Є навіть спеціальні для закляття авада кедавра (від цього закляття немає захисту, після нього чарівник може навіть померти). Сленгом гравців «авадити» — означає убивати.

Спеціально для ігор наші гравці варять зілля. Якщо за сюжетом потрібне заспокійливе, то вариться воно із собачої кропиви, меліси, м’яти. Якщо аконітове — настоюється на полину, корі дуба, ромашці.

Амортенцію (приворотний напій) готують наші поттеромани з вина, гвоздики та лимона.

Під час таких живих ігор тільки для закляття авада кедавра передбачені різні спецефекти. «У книжці написано, що після закляття авада кедавра спалахує зелене світло й чується тихий шелест. Після змаху паличкою спалах ми створюємо зеленим ліхтарем, потім кидаємо петарду!» — розповідають учасники дійства.

Поттероманія — явище багатогранне. Окрім живих ігор, є й словесні ігри, а також форумні.

Любителі погратися «словесно» всідаються за столом, розповідаючи про дії від імені героя. Он-лайн — для цього форум. Гравці крок за кроком описують дії в заздалегідь обумовленому світі й антуражі. Фанати також можуть створювати малюнки, кліпи, колажі, мюзикли, пісні — на теми сюжетів Джоан Роулінг.

Останнім часом набирає обертів ще один вид ігор — косплей. Під час таких забав учасники переодягаються в улюблених персонажів і фотографуються.

До речі, далеко не всім українським поттероманам подобається… сюжет Роулінг! Любителям «підправити» дається можливість скласти власну історію: фанфік за Поттером.

Переважна більшість таких текстів — відверта графоманія. Та інколи, дуже нечасто, трапляються автори, чиї сюжети вражають... Переважно ж ці фанфіки — історії взаємин між тими героями, з якими читач романів себе максимально ідентифікує.

Для класифікації фанфіків використовується система рейтингів американської кіноасоціації: щоб було зрозуміло, чи можна їх читати «дітям до 17». Адже інколи трапляється «творчість» навіть із елементами еротики...

Звісно, шалена популярність героїв Роулінг — це ще й прояв відмінних маркетингових стратегій у розкручуванні поттер-бренда. Але, ймовірно, навіть сама Роулінг не здогадувалася, що, створюючи дитячу серію, зможе втягнути в такий бурхливий процес стількох «дорослих дітей»...