Із 25 на 26 червня у Києві проходитиме п'ятнадцятий фестиваль українських короткометражок «Відкрита ніч». За цей час кінофорум обзавівся чималою кількістю шанувальників, які протоптали доріжку на Андріївський узвіз і для яких кіно просто неба стало своєрідним ритуалом. Так ось, цього року аналізувати творчість молодих їм доведеться у зовсім іншому місці - «Відкрита ніч-2011» відбудеться на території козацького селища «Мамаєва Слобода». Оргкомітет до останнього намагався зберегти прописку фестивалю і чекав на дозвіл від місцевої влади проводити його на Андріївському, біля Замку Річарда. Але відповіді на свого листа «Відкрита ніч» так і не отримала... Ще одна причина змінити дислокацію - сходи, що ведуть на Уздихальницю (гора, де проходили кінопокази), в аварійному стані. Продюсер «Відкритої ночі» Пилип Іллєнко зізнався, що були навіть думки полагодити їх власними силами, але цього робити не можна, бо сходи є комунальною власністю, а тому й займатися ними мають тільки комунальні служби. Словом, усе йшло до того, що з Андріївського доведеться з'їжджати... Окрім зміни місця дії, шанувальники українського кіно мають бути готовими до того, що цього разу вхід на фестиваль буде платним і коштуватиме сорок гривень. Як розповів президент фестивалю Михайло Іллєнко, поряд iз цими проблемами були й інші, але «Відкрита ніч. Дубль 15» відбудеться обов'язково.
- Михайле Герасимовичу, останнім часом преамбулою до кінофестивалю «Молодість» є заяви його керівника Андрія Халпахчі про брак чи затримки фінансування, через що фест може не відбутися... Ви ж напередодні «Відкритої ночі» виглядаєте досить спокійним. Фестиваль короткометражок не має великих проблем чи ви їх сприймаєте по-філософськи?
- Я давно працюю в кіно. І це своєрідне загартування, бо зараз усім, хто працює у цій галузі, дуже складно. Фестивалі проводити вкрай важко, і я цілком розумію Андрія. Але такого гарту кіношного він не має. Готуючи черговий фестиваль, усвідомлюю, що на кожному кроці з'являтимуться дві-три проблеми... У мене в школі була двійка з математики. Але я зробив одне математичне відкриття, винайшов фундаментальний математичний закон:я вивів формулу кількості випадковостей. Вона звучить так: кількість випадковостей завжди на одну більша, ніж передбачаєш. Формула бездоганна. І це єдине моє відкриття в математиці справді рятує. Бо коли здається, що наче все нормально, я знаю - проблема з'явиться обов'язково.
До того ж, фестиваль «Відкрита ніч» запланований як динамічний і дуже рухомий. Це підтверджують наші фестивальні гастролі, яких було вже дуже багато. Як ви знаєте, ми побували навіть в Аргентині, - я на яхті возив туди колекцію «Відкритої ночі», показував її діаспорі. Тож і це також певний досвід, який допомагає в роботі: ми знаємо, як приїхати і протягом трьох годин організувати фестиваль на місці.
- Зі скількох претендентів ви відбирали достойників, які змагатимуться за перемогу «Відкритої ночі-2011»?
- Зазвичай до оргкомітету надходить більше ста фільмів, з яких ми відбираємо картини до програми фестивалю. Цього року їх надійшло близько сімдесяти. Я маю цьому пояснення - багаторічне нищення державою українського кіно не минуло даремно... А за ці роки «Відкрита ніч» показала понад п'ятсот фільмів молодих режисерів - це ж величезний потенціал!
- А які вони, молоді режисери? Днями на закритті сезону в Будинку кіно демонстрували дипломну стрічку Мирослави Хорошун «Фактор Фелліні», в якій легендарний режисер був уособленням професійних страхів початківців. Вони справді так тушуються перед метрами чи просто кокетують?
- Молоді режисери - вони різні, але всіх об'єднує те, що їх чомусь не любить наша держава. Думаю, молоді режисери заслуговують на значно більше, ніж отримують зараз від України . Вони можуть знімати хороше кіно, можуть розповідати про нас, для нас, можуть озвучувати свої позиції. Вони, зрештою, мають формувати наш світогляд, бо ми ж зараз краще знаємо Америку, аніж Україну. А нам треба знімати за формулою «Ми для нас про себе»... Через таке ставлення держави професія режисера втрачає свою популярність. Я знаю багатьох людей, які билися, билися головою об стіну, а потім сказали: «Стоп! Я так більше не можу». Не витримують феноменально талановиті люди, це важко...
- А конкурс на режисерський факультет сьогодні який?
- Непоганий, але мені здається, що багато хто приходить із якихось ритуальних міркувань. Приходить за інерцією... Потім ці люди випадають з процесу, зникають з інституту. Залишаються маніяки кіно, які можуть, хочуть і чогось досягають.
- Чи є серед учасників «Відкритої ночі» режисери без диплому, які знімають кіно не за правилами, а так, як вони це уявляють?
- Аматори у нас бувають. Цього року їх майже не було, але взагалі трапляються справді цікаві роботи. Як приклад можу навести фільм «Про біг» Тараса Працьовитого, дуже серйозна і водночас смішна робота (її, до речі, можна буде переглянути в позаконкурсній програмі «Відкритої ночі-2011». - Авт.). Але зараз інший час... Освіту можна отримати не лише за студентською партою - є інтернет, є книжки... Це коли починав Чаплін, то він ніде не міг прочитати про режисуру...
- Тож для того, щоб перемагати на престижних фестивалях, вступати до вишу не обов'язково?
- Мабуть, так... Хоча мені здається, що традиційний спосіб, коли професії навчають професіонали, він таки кращий. І як би не сварили наш університет імені Карпенка-Карого, але його випускники отримують серйозні призи то в Каннi, то в Берліні, то в Клермон-Феррані... Показово? Показово! А університет лають. Це нечесно і некоректно.
- Михайле Герасимовичу, була інформація, що прем'єра вашого фільму «Той, що пройшов крізь вогонь» відбудеться на цьогорічному Одеському кінофестивалі. Встигаєте?
- Схоже на те, що ця картина до Одеського фестивалю ще не буде готова. Проблема з фінансуванням, яка нас постійно мучить, знову загальмувався процес... Хоча фільм, над яким ми працюємо чотири роки, уже на фінальній стадії. Цю картину, як відомо, частково фінансує держава, частково - продюсер... І, ніде правди діти, для її завершення не вистачає саме державних коштів. Не лише ми опинилися у такій ситуації - Валентин Васянович чекає грошей... Тож це драматичне питання. Я дуже сподіваюся на швидку реанімацію процесу, бо фільм - це ж не мотоцикл. Його якщо зупинити, то потім знову треба збирати групу. А група у нас велика, я таких титрів, як у нашому фільмі, ще не бачив.
«Відкрита ніч-2011» присвячується пам'яті режисера, сценариста, письменника та педагога Юрія Іллєнка, рік по смерті якого минув 15 червня. Фестиваль почнеться показом уривків сімох картин Юрія Герасимовича, а журі конкурсу очолюватиме вдова режисера Людмила Єфименко (також у журі працюватимуть режисер Марина Врода, скульптор Володимир Мельничук, викладач історії українського кінематографа в Колумбійському університеті Юрій Шевчук, письменник Юрій Щербак, художник Ігор Баранько та кінооператор Едуард Тімлін). Переможців визначатимуть у двох категоріях - професійній та студентській. У програмі «Відкритої ночі» - шістнадцять конкурсних та 15 позаконкурсних картин, серед яких і фільм «Крос» української тріумфаторки Каннського кінофестивалю Марини Вроди.
Цього року фестиваль уперше перетне межі Києва: одночасно зі столичними кіноманами фільми у режимі он-лайн дивитимуться у Львові («Музей Ідей»), Дніпропетровську («Артцентр квартира»), Запоріжжі (кіноклуб «Сходження», острів Хортиця), Івано-Франківську (Театр кіно «Люм'єр») та Чернівцях («Український народний дім»). Глядачі в усіх містах матимуть змогу проголосувати за найкращу картину, а приз глядацьких симпатій визначать за сумою голосів усіх аудиторій.
Фестиваль розпочнеться о 21:00 25 червня і закінчиться о 5:00 26 червня. Переможців традиційно оголосять iз першими променями сонця.
Михайло Іллєнко.
Режисер, сценарист, педагог. Декан кінофакультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Народився 29 червня 1947 року в Москві у родині інженера. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1970, майстерня М. Ромма).
У 1997 році заснував національний кінофестиваль короткометражок «Відкрита ніч».
Режисер фільмів «Фучжоу», «Сьомий маршрут», «Миргород та його мешканці», «Кожен мисливець бажає знати».
Людмила Олтаржевська, «Україна молода»
Фото - http://www.umoloda.kiev.ua
