detector.media
Борис Бахтєєв
для «Детектор медіа»
13.05.2011 19:58
«Євробачення-2011». Другий півфінал: прорвалися!
«Євробачення-2011». Другий півфінал: прорвалися!
Як і торік, другий півфінал був сильнішим за перший. А от пісня Міки Ньютон на загальному тлі загубилася, не вразила ані яскравістю, ані оригінальністю

Про перший півфінал читайте тут.

 

Міка Ньютон співатиме у фіналі «Євробачення». Разом із нею до фіналу вийшли представники Австрії (Надін Байер), Боснії та Герцеговини (Діно Мерлін), Данії («Е Френд ін Ландон»), Естонії (Геттер Яані), Ірландії («Джедуард»), Молдови («Здоб ші Здуб»), Румунії («Хотел ФМ»), Словенії (Мая Кеуц), Швеції (Ерік Сааде).

 

Не буде - за результатами другого півфіналу - в цьогорічному фіналі співаків із Бельгії, Білорусі, Болгарії, Ізраїлю, Кіпру, Латвії, Македонії, Нідерландів та Словаччини.

 

Всі спроби боротьби з сусідським голосуванням призвели цього разу до утворення такої собі Великої Східноєвропейської Дуги: Румунія - Молдова, Молдова - Україна, Україна - Білорусь, Білорусь - Латвія, Латвія - Естонія, Естонія - Швеція, Швеція - Данія. Протягом останніх років кожна з цих пар неодноразово давала приводи для підозр у тому, що голосування глядачів із цих країн було не надто об'єктивним і залежало передусім від «солідарності сусідів», а не від того, чи сподобалися виступи артистів. Порівняно з цією Дугою вже дрібницями здаються виступи в одному півфіналі представників Болгарії й Македонії, а також Бельгії й Нідерландів. І зовсім уже непомітним стає той факт, що саме в цьому півфіналі виступала співачка з Австрії, а голосували глядачі з Німеччини та Італії (альпійська північ якої розмовляє австрійським діалектом німецької мови).

 

Але й це ще не все. Ніби для чистоти експерименту, під третім номером виступали «Три Йейс» із Нідерландів, а одразу за ними - «Вітлоф Бей» із Бельгії. Міка Ньютон співала шостою, «Здоб ші Здуб» - сьомими. Болгарка Полі Генова (наші ведучі звали її Полі Дженовою) виступала десятою, македонець Владко Іліевський - одинадцятим. Анастасія Вінникова з Білорусі вийшла на сцену шістнадцятою, «М'юзікк» із Латвії - сімнадцятими.

 

Сліпий жереб розпорядився так, щоб ЄМС могла дослідити сплески сусідського голосування ледь не в лабораторних умовах. Додайте, що голосувати можна було майже одразу після початку трансляції, тобто ще до того, як почала лунати найперша пісня. Це - про інтерактивне голосування глядачів. Як повідомив Тимур Мірошниченко, журі взагалі проголосувало напередодні, за результатами генеральної репетиції, тобто не тих виступів, які бачили телеглядачі. Воно, звісно, так: інтернет дає змогу прослухати всі конкурсні пісні й навіть переглянути кліпи задовго до самого конкурсу. Тільки от те саме «Євробачення» неодноразово доводило: кліп і сценічний виступ, запис і спів наживо подеколи можуть майже нічим не нагадувати одне одного.

 

Початок другого півфіналу видався дещо одноманітним і, відверто кажучи, нуднуватим. Але згодом «розкочегарилося», й у підсумку видовище вийшло вельми цікавим. Як і торік, другий півфінал у цілому був сильнішим за перший. Практично не викликали заперечень фіналісти: особисто автор «замінив» би двох-трьох переможців півфіналу, але degustibus non disputandum est.

 

Знову ж, суб'єктивне: пісня Міки Ньютон на загальному тлі загубилася, не вразила вона ані яскравістю, ані оригінальністю. Може, тому під час оголошення фіналістів Тимур Мірошниченко й Тетяна Терехова не вигукували повсякчас, як буває зазвичай: «Ну, Україна! Ну, давай, Україна! Ну коли ж уже буде Україна?!»? Оголошення переможців вони коментували спокійно, й коли на екрані з'явився-таки український прапор, у словах українських ведучих не було завеликої радості, але - чи лише здалося? - була нотка подиву.

 

І під час другого півфіналу був привід констатувати: грандіозні й претензійні шоу у стилі «гуляй, братва» вже не в моді. Лише виступ шведа супроводжував надактивний балет, а під кінець пісні ще й почали будувати на сцені якісь металеві конструкції. Але Мірошниченко повідомив, що допомагав шведові Філіпп Кірокоров, - і все встало по своїх місцях. Була «делікатна» підтанцьовка в номерах кіпріота, македонців та румунів, у номері естонки балет був майже на передньому плані, та ще й зі знаряддями, але надто вже яскравою була сама по собі пісня (як на мою суб'єктивну думку, найсильніша пісня другого півфіналу), тож танцюристи не виглядали як засіб компенсувати брак вокальних принад. Натомість ізраїльтянка та соліст данської групи влаштовували проходи до малої сцени, на якій зазвичай з'являлися ведучі.

 

Міка Ньютон теж відмовилася від шоу, тож Україна й цього року була «у мейнстримі».

 

Заставки... Ні, ніхто й ніщо не переконає мене в тому, що це мерехтіння довільних кадрів може припасти до душі й залишити в пам'яті який-небудь слід. Навіть «суперпосткард», нарізка з заставок, яку показували під час підрахунку голосів, не змінила цього враження. Великий малюнок на стіні, що зображує палкий поцілунок Леоніда Брежнєва й Еріка Хонеккера (він промайнув в одній заставці)? То хіба ж сьогоднішній пересічний європеєць пам'ятає, як виглядав Брежнєв і тим більше Хонеккер?

 

Вели українську телетрансляцію Тимур Мірошниченко й Тетяна Терехова. Отут трохи зупинімося. Трансляції конкурсів «Євробачення» ніколи не вкладалися в час, відведений Першому національному, й завжди захоплювали час виходу в ефір ТРК «Ера». Як влаштовували це питання два телеканали - то була їхня справа; усіх попередніх років для глядачів це позначалося лише тим, що в куточку екрану поруч із логотипом Першого національного з'являвся логотип «Ери».

 

Цьогоріч було не так. Під час рекламних пауз глядачі бачили логотипи «Ери» на цілий екран і чули голос: «Вас вітає телекомпанія "Ера"!» Одна з українських телеведучих, Тетяна Терехова, представляла саме «Еру». Тоді як членом ЄМС є Перший національний. Щось стає нічого не зрозуміло...

 

Коментування трансляції... Було помітно, що Мірошниченко досвідченіший, він знає, коли й про що казати, до чого привертати увагу глядачів. Терехова ж була новачком. Коментарі й спосіб коментування не завжди виходили узгодженими. Тож іноді складалося враження, що двох телеведучих усе ж забагато. Зайвими видавалися подробиці на кшталт: «Нещодавно Міка Ньютон побувала у Лос-Анджелесі, де познайомилася з продюсером Майком Афанасьєвим, першим продюсером Мараї Кері». Або про «Вітлоф Бей»: «Вони перемогли на конкурсі акапельної пісні». Мало того, що все це в одне вухо влітало - в інше вилітало, воно ще й ані про що не казало. Що означає «познайомилася»? Поручкалася? Брала поради? Уклала угоду про наміри? Афанасьєв визнав, що Міка Ньютон співає точнісінько як Марая Кері? А якого рівня був конкурс акапельної пісні? Зрозуміло: конкурсанти подають подібний інформаційний мотлох у своїх «автобіографіях». Набивають собі ціну. Але чи варто їх озвучувати - адже для дуже зацікавлених усі вони є на сайті «Євробачення»?

 

А Терехова поставила своєрідний рекорд: в одному й тому самому реченні вона переплутала Ірландію з Ісландією та Словаччину зі Словенією. Запала в пам'ять ще одна фраза з коментарів: «Не дивлячись на її сильний вокал, їй усього двадцять років». Ну просто тобі Гоголь! Так же можна всю решту трансляції провести в роздумах про те, в якому віці мусить зазвичай виростати сильний вокал. Тимур Мірошниченко запам'ятався фразою: «Владко Іліевський (македонець, він співав пісню «Русинка». - Б.Б.) дівчат любить слов'янських, а напої - свої, вітчизняні». Мабуть, пан коментатор щиро вважає ім'я Владко Іліевський не слов'янським, а кельтським, персидським чи ще якимсь «румуно-німецьким»?..

 

Таким він був, другий півфінал. Момент істини настане в суботу.

 

Фото Ганни Ярошевич

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY