З нагоди Міжнародного дня свободи преси, що відзначається 3 травня, «Репортери без кордонів» оголосили список ворогів свободи слова у світі. Цього року, список «пожирателів свободи слова» включає 38 політичних лідерів. Більшість з них є представниками Північної Африки та Близького Сходу, де впродовж останніх місяців відбувались драматичні та трагічні події.

 

До списку ворогів свободи слова потрапили також лідери сусідніх з Україною держав. Зокрема, білоруський президент Александр Лукашенко. Нагадаємо, у Білорусі під час президентських виборів 19 грудня 2010 року понад 20 журналістів було ув’язнено, з них як мінімум двоє, Явген Васкович та Андрей Пачобут – і зараз перебувають у в’язниці. Наталія Радзинська, редактор опозиційного сайте Хартія 97, змушена була тікати закордон, а Ірину Халіп, кореспондент російської Новой Газеті, було звільнено з в’язниці у січні 2011, проте вона й зараз є під домашнім арештом.

 

Два представники Росії стали ворогами свободи слова у 2011: прем’єр-міністр Росії Володимир Путін, та президент Чечні Рамзан Кадиров. 25 журналістів було вбито в Росії з того часу, як Путін прийшов до влади. 

 

«Мовчання міжнародної спільноти щодо ситуації у багатьох країнах, таких, як Азербайждан, В’єтнам, Еритрея, та центральноазіатські диктатури (особливо у Туркменістані і Узбекистані) не просто заслуговує на осуд. Таке мовчання це ніщо інше, як співучасть у злочинах. Ми закликаємо демократичні країни не ховатись за економічними та геополітичними інтересами», - йдеться у заяві «Репортерів без кордонів», оприлюдненій на їх сайті.

Спроби маніпулювати іноземними репортерами, безпідставні арешти і затримання, депортації, відмова в доступі, залякування і погрози доповнюють перелік  порушень проти ЗМІ під час Арабської Весни. Убивства журналістів велися у чотирьох країнах – Сирії, Лівії, Бахрейні, і Йемені. Снайпери урядового патруля застрелили Мохамеда Аль-Набуса у Бенгазі (Лівія) 19 березня. Ще двох журналістів було убито силами безпеки у Йемені 18 березня.

За статистикою «Репортери без кордонів» зареєстровано понад 30 випадків затримань без достатніх на те підстав у Лівії, і таку ж кількість іноземних кореспондентів було депортовано. Такими ж методами користувались у Сирії, Бахрейні, і Йемені.

«Рідко ЗМІ відігравали таку ключову роль у конфліктах. Ці репресивні режими, традиційно ворожі до свободи слова, використовували контроль над новинами і інформацією як одну з запорук їх виживання. Журналісти були мішенями влади, або потрапляли під перехресний вогонь жорстокості між активістами і державними силами безпеки, нагадуючи нам про ризики, яких вони зазнають, щоб виконати своє важливе завдання по інформуванню суспільства», - зазначають предстаники організації.

Під час військових дій загинули цього року загинуло кілька фотожурналістів. Це французько-німецький кореспондент Люкас Мельбрук Долега, у якого кинули гранату 17 січня у Тунісі, британський фотограф Тім Хезерінгтон, американський фотокореспондент Кріс Хондрос.

У Китаї події Арабської весни вплинули на політику місцевого лідера Ху Дзіньтао, і азербайджанського диктатора Ільхама Алієва. За висновками «Репортерів без кордонів», вони посилили заходи щодо дисидентів, юристів та правозахиснків.  Однією з останніх жертв є всесвітньо відомий художник Ай Вейвей. Ніхто не знає, де його зараз тримають.

 

Азербайджанська влада діє кількома шляхами у спілкуванні з опозицією і ЗМІ: ув’язнено активістів з фейсбуку, журналістів опозиційної газети «Азадліг» було викрадено. 

Іссайяс Афеворкі у Еритреї, Гурбангули Бердимухамедов в Туркменістані, і Кім Джонг-Иль у Північній Кореї, за даними рейтингу, очолюють найгірші у світі тоталітарні режими. 

 

Іранські «пожирателі свободи слова», за висновками «Репортерів без кордонів», Махмуд Ахмадінеджад, якого було переобрано президентом у червні 2009, і Алі Хомейні, Верховний лідер, засстосовують заходи щодо опозиційних політиків, журналістів та правозахисників. Понадж 200 журналістів і блогерів було заарештовано в цій країні з червня 2000 року, з них 40 досі утримуються у в’язниці, і 100 були змушені покинути країну. Приблизно 3000 журналістів зараз не можуть працювати, тому що їх газети було закрито. «Репортери без кордонів» закликають терміново надіслати до Ірану спеціального доповідача з прав людини, згідно з резолюцією Ради з Прав Людини ООН від 24 березня.

В Пакистані протягом року і кількох місяців було вбито 14 журналістів. 

У Туреччині, яку нещодавно відвідали «Репортери без кордонів» у квітні, зафіксовано проблему репресивного законодавства, особливо у сфері протидії тероризму, а також перевищення влади судами і суддями, які не розуміють, що таке розслідувальна журналістика. Останній приклад ув’язнення за журналістське розслідування – це справа Ахмета Сіка та Недіма Сенера, які провели розслідування функціонування турецької поліції та юридичної системи.