За останнє десятиріччя, зокрема під впливом військових теоретиків, відбулося переосмислення поняття ієрархії у протиставленні до поняття мереж [1 - 3]. Мережі мають таку кількість переваг, що головною аксіомою стає наступне: щоб перемогти мережу, ієрархія теж повинна почати діяти як мережа.

Розвиток демократії не є випадковим. Демократія несе переваги над недемократіями і в економічному вимірі. Щоб перемогти економічно, слід функціонувати демократично. Але в самому розумінні демократії існує декілька складників. Т. Маршал (див. про нього [4]) запропонував розділити права людини на три види [5]:

- громадянські, куди потрапляє і свобода слова,

- політичні, де буде волевиявлення,

- соціальні, до чого віднесені освіта та інші соціальні послуги.

Ми бачимо, що свобода слова є тільки невеликою частиною реальних свобод, які повинні мати люди. На наших очах руйнуються повністю чи зруйновані частково як раз соціальні права людини. Ані медицина, ані освіта, ані рівень нашого життя не відповідає цивілізованим нормам. Китай вже став попереду нас у вимірі валового національного продукту на душу населення.

Усі ці роки держава наполегливо відводила від себе всі ті зобов'язання, які вона мала до цього. Ти захворів - це твоя проблема. Дітей треба вчити - це твоя проблема. Не вистачає пенсії - це теж твоя проблема. Коли чиновники перед черговим підвищенням цін, наприклад, на проїзд у метро, починають розповідати, скільки коштує проїзд в Парижі чи Вашингтоні, вони забувають про суттєвий момент: а яка середня заробітна платня в Парижі чи Вашингтоні.

Держава повинна захищати людину від тих страхів, що її оточують. Замість цього вона починає говорити, що це не її проблема. Давайте подивимося на наші страхи, ми зробимо це скоріше опосередковано, бо Україна не потрапила до країн, які досліджував Д. Трейсман в своїй роботі 2011 р. під назвою "Географія страхів" [6 - 7]. Він не проводив сам опитувань, а спирався на дані Центру П'ю - Pew Global Attitudes Project (GAP).

Робота Д. Трейсмана починається зі слів, що в деяких країнах люди бояться більше, ніж в інших. Наприклад, понад 80 відсотків греків хвилює розповсюдження зброї масового ураження, генетично модифіковані продукти чи нові віруси. Але це турбує менш ніж 50 відсотків фінів.

Але в цьому нас цікавить інше: Греція на межі дефолту, а Фінляндія - ні. Якщо ми подивимося на результати Литви, Латвії, Естонії, вважаючи їх в чомусь наближеними до нас, бо все це територія колишнього СРСР, до яких ми додали ще дані Фінляндії та середні по Західній Європі, то ми побачимо суттєву різницю.

Географія страху (відсоток респондентів, які бояться таких загроз)

Росія 2006 р. дала такі цифри: свинячого грипу бояться 77%, пташиного грипу - 81%, глобального потепління - 66%, в середньому - 75%.

Д. Трейсман порахував також рівень песимізму, який виводив з того, наскільки люди бояться коров'ячого сказу і тероризму, з однієї сторони, і скільки реальних випадків цього було в їх країнах. В результаті виявилося, що песимізму багато в Латвії, Литві, Польщі, Мальті, а мало - в Угорщині чи Австрії. 25% рівня страхів він пояснює саме песимізмом.

Ми можемо з усього всього зробити висновок, що держава забула про нас і дбає передусім про себе. Одночасно слід визнати, що депресивність породжують і ЗМІ, створюючи негативну картинку оточуючого нас світу. Коли українські телевізійні новини без кінця розповідають (причому ставлячи це на перше місце) про автомобільні аварії, смерті дітей у школі чи дорослих в очікуванні швидкої допомоги, то єдиний висновок, який може народитися в розумній голові, це еміграція. Що ми і побачили у львівських опитуваннях, які відразу були передруковані десятком ЗМІ [8]. Результати там були такі: 49 відсотків опитаних молодих людей до 30 років заявили, що хочуть виїхати з України на постійно, трохи менше - 47 відсотків виїхали б з метою працевлаштування.

Зрозуміло, що цю депресивність спочатку породжується життям, а вже потім ЗМІ. Але роль медіа в цьому плані не можна применшувати. Є дивний феномен, якій присутній в оцінці економічного становища, про який пише Д. Мутц (вона читає курс "Мас-медіа і політика" в Пенсильванському університеті, див. про неї [9]). Кожна людина вважає, що вона живе краще за інших. Вона більше працює, а от інші... Тому люди приймають рішення не на основі власного стану чи власного досвіду, а на базі міжособистісного спілкування чи медіа [10]. До речі, люди вважають себе і більше привабливими, більш красивими, ніж інші.

Просування демократії і розбудова громадянського суспільства мають два види перешкоджаючих дій: спротив авторитарних режимів і відсутність чітких критеріїв виміру ефективності. Що стосується будівництва нових мереж в сучасних умовах, то спочатку дослідники порівняли ситуацію часів холодної війни і сучасну на Близькому Сході у такий спосіб [11, p. 37]:

Ми потрапили в новий вид розвитку цивілізації, де з одного боку, відбувається принципове зменшення ресурсів матеріального світу, з іншого, зменшуються можливості для контролю ситуації зі сторони влади. Наказ був основним інструментарієм для управління підлеглою людиною, сьогодні накази ніхто не слухає. В арсеналі влади тепер повинен бути інструментарій для управління вільною людиною, одним з варіантів якого є, наприклад, паблік рилейшнз. В такій моделі головним є не управлінська інформація, яке йде із-зовні, а внутрішнє рішення. Можливо, в результаті отримуємо лише ілюзію власного вибору, але для людини, як виявляється, це краще, ніж наказ.

К. Сонін посилається на модель Д. Норта (див. про нього [12 - 13]), яка теж може стати нам у пригоді [14]. В цій моделі три ступені: первісне суспільство, модель з обмеженим доступом і модель з вільним доступом. Суспільство з обмеженим доступом з'являється з появою еліти, яка здатна утримати владу за рахунок ренти, що виникає в зв'язку з відсутністю вільного входу. Тільки еліта має право на зміни організаційних форм в політиці і бізнесі. Норт вважає, що обмежений доступ - це природній стан суспільства, який реалізується в монополіях в економіці та диктатурі в політиці. Відповідно, демократія і вільний ринок суперечать нормі, тому їх потрібно захищати. Ці країни штучно підтримують конкурентний стан.

Власне дослідження К. Соніна зі співавторами перевіряло гіпотезу, що в недемократичних режимах наявність нафти підштовхує лідерів цих країн до утисків вільної преси. Коли ціни ідуть угору, положення преси погіршується. Це пов'язано з тим, що держава здатна виконати умови громадян поза реформами чи економікою. Держави без нафти повинні відслідковувати власну конкурентність, створюючи умови для вільної преси, щоб боротися з власною бюрократією.

Звідси випливає, що тоді Росія і Україна мають різні підвалини і різну залежність до побудови демократії. Якщо Росія може задовольняти власних громадян завдяки росту цін на нафту, в України немає такої можливості. Відповідно Росія може мати на цьому етапі квазідемократію, Україна програє, якщо піде на це. В цьому плані Росія не може ставати взірцем.

Д. Норт багато говорить про різні когнітивні і інституційні умови, які впливають на розвиток економіки. У своїй Нобелівській лекції, а він лауреат 1993 р., він підкреслює, що інституції є сконструйованими людьми обмеженнями, які структурують людську взаємодію [15]. Зміни в суспільстві мають місце, бо люди відчувають, що вони можуть робити краще, змінивши обміни (політичні чи економічні). Конкуренція вимагає навчання для виживання. Тому швидкість економічних змін залежить від рівня цього навчання. Тобто знання та інфраструктура їх творення і розповсюдження є досить важливою.

Д. Норт об'єднує ментальні уявлення і інституції в єдину ланку [15]: «Ментальні уявлення трансформуються в суспільні та економічні структури інституціями - як формальними правилами , так і неформальними нормами поведінки. Відносини між ментальними моделями і інституціями є тісними. Ментальні моделі є внутрішніми репрезентаціями, які створюють індивідуальні когнітивні системи для інтерпретації середовища, інституції є зовнішніми (для розуму) механізмами, які індивіди створюють, щоб структурувати та впорядковувати середовище».

У своїй книзі 2005 року Д. Норт підкреслює, що, на відміну від еволюції за Дарвіном, на людську еволюцію впливають інтенції основних гравців [16]. Є лише напруга, викликана розривом між цими інтенціями і їх наслідками.

В статті, що надрукована Д. Нортом і співавторами в Журналі демократії, він і говорить про три типи соціальних порядків, які ми вже згадували вище [17]. Перший він називає добувним порядком, де жили мисливці чи збирачі рослин. Порядки обмеженого доступу виникли 5-10 тисяч років тому, порядки вільного доступу - лише в дев'ятнадцятому сторіччі. Держави обмеженого доступу керуються домінуючою коаліцією, всі поза нею мають обмеження в доступі до організацій, привілеїв, ресурсів. Якщо ідентичність в суспільствах з обмеженим доступом є особистісною, то тепер вона базується на неперсональних характеристиках. Виникає категорія громадянина як така неперсональна характеристика. В результаті виникає можливість взаємодії без персонального знання людини.

Тут і виникає поняття демократії [17]: "Якщо «демократія» визначається як соціальна система, що створює реагування на інтереси громадян і корупцію політик, тоді досвід всього світу вказує на те, що вона вимагає більше, ніж вибори. Формальні політичні інститути демократії не створюють сучасні суспільства самі по собі. Відкритий доступ до організацій в політиці і економіці надихає вибори, і вони обоє потрібні для створення демократичного суспільства. Вільна преса як відкритий доступ до інформації також є базою демократії". Взагалі він відрізняє просування демократії від просування тільки виборів. Але саме це якраз і відбувається на пострадянському просторі

Усе це говорить про принципову потребу і в демократії, і в знаннях, бо саме завдяки їм може працювати економіка. І поки вона в нас не працює, будьте певні, в нас ще немає ані демократії, ані знань.

Література

1. Ronfeldt D. a.o. The Zapatista social netwar in Mexico. - Santa Monica, 2008

2. Networks and netwars. Ed. by J. Arquilla, D. Ronfeldt. - Santa Monica, 2001

3. Arquilla J., Ronfeldt D. The advent of netwar // In Athena's camp. Preparing for conflict in the information age. Ed. by J. Arquilla, D. Ronfeldt. - Santa Monica, 1997

4. Thomas Humphrey Marshall // en.wikipedia.org/wiki/Thomas_Humphrey_Marshall

5. Marshall T.H. Citizenship and social class // Inequality and society. Ed. by J. manza, M. Sauder. - New York, 2009

6. Treisman D. The geography of fear // www.nber.org/papers/w16838.pdf

7. Дзись-Войнаровский Н. География страха // slon.ru/blogs/starcorr/post/556148/

8. Україні пророкують чергову хвилю еміграції // gazeta.ua/articles/politics/374729

9. Mutz, Diana // www.polisci.upenn.edu/index.php?option=com_content&task=view&id=29&Itemid=73

10. Mutz D.C. Impersonal influence. How perceptions of mass collectives affect political attitudes. - Cambridge, 1998

11. Rabasa A. a.o. Building moderate Muslim networks.- Santa Monica, 2007 / RAND

12. Douglass North // en.wikipedia.org/wiki/Douglass_North

13. Douglass С. North //www.hoover.org/fellows/10069

14. Сонин К. Вверх по дороге, ведущей назад: эволюция политических и экономических институтов в России XXI века // polit.ru/research/2011/03/16/sonin.html#

15. North D.C. Economic performance through time // nobelprize.org/nobel_prizes/economics/laureates/1993/north-lecture.html

16. North D.C. Understanding the process of economic change. - Princeton, 2010

17. North D.C. a.o. Violence and the rise of open-access orders. - Journal of Democracy. - 2009. - Vol. 20. - N 1 // www.colorado.edu/ibs/eb/alston/psci4028/fall_2010/North_Wallis_and_Weingast%5B1%5D.pdf

Георгій Почепцов, Zахідна аналітична група

Фото - http://zgroup.com.ua