Ми маємо більше інформації, ніж усі попередні покоління разом узяті, але розраховуємо на записи, зроблені японськими ченцями 869 року, щоб зрозуміти наслідки підводного землетрусу, який викликав цунамі, яке, своєю чергою, вивело з ладу атомну електростанцію.

Ці записи ченців – єдине свідчення про останній такий потужний землетрус уздовж цієї межі плит, повідомив спеціаліст Геологічної служби США із землетрусів Дейв Епплгейт. Розташування Японії у так званому Тихоокеанському вогняному кільці вже давно зробило її одним з найбільш сейсмонебезпечних місць на Землі, але незважаючи на це, ніхто й не думав будувати свої АЕС з урахуванням умов, викладених у записах ченців понад тисячоліття тому.

Тому АЕС звели так, аби вони витримали землетруси з магнітудою 8,2, а не 9,0, як це було на початку цього місяця. Різниця видається незначною, але якщо врахувати логарифмічну шкалу, це означає 15-разове збільшення сили. Японці пишаються своїм інженерно-технічним досвідом, незважаючи на жахливі сцени і витік радіації, проектування, здається, було добрим. Електростанції витримали б очікувані землетруси та цунамі. Це припущення на тему ймовірних подій виявилося хибним.

Ця епоха насичена інформацією, і ми не очікуємо жодних несподіванок. Утім, ми постійно заскочені зненацька. Маємо величезні обсяги даних, тому припускаємо, що ризики можна вирахувати і що їх можна уникнути. Але системи також надзвичайно складні. Так само, як важко передбачити погоду на більш ніж кілька днів, оскільки надто велика кількість змінних взаємодіє між собою, складно прогнозувати і в інших складних системах. Згадаймо про кредитні інструменти під час фінансової кризи, дискусію навколо глобального потепління або глобальні епідемії. Тож навіть у технологічно розвиненій Японії землетрус і цунамі можуть убити десятки тисяч людей, знищити цілі села і знову порушити питання щодо ядерної енергетики.

Ми більше не віримо в соціальну інженерію, оскільки визнаємо, що через людські слабкості важко передбачити результати людської праці. Природничі науки вважали іншими. 1974 року, коли соціальні науки прагнули набути очевидної визначеності точних наук, Фрідріх фон Гайєк виступив з нагоди отримання Нобелівської премії з економіки з лекцією під назвою "Обман знань". Австрієць за походженням Гайєк, економіст Чиказького університету, виклав аргументи, які в ретроспективі допомагають пояснити, чому цунамі, урагани і землетруси відбуваються частіше, ніж очікують люди.

«На відміну від ситуації в природничих науках, в економічній теорії та інших дисциплінах, які мають справу з, по суті, складними явищами, аспекти подій, які слід враховувати і про які ми можемо отримати кількісні дані, є обов’язково обмеженими і можуть не включати певні важливі дані", – сказав він. Це унеможливлює створення простих і надійних прогнозів.

Гайєк не мав на увазі саме ядерну енергетику, але його ширші висновки допомагають вплести японські події в контекст. «У природничих науках зазвичай припускають – імовірно, не без підстав, – що за будь-яким важливим чинником, який визначає спостережувані події, можна буде безпосередньо спостерігати і його можна буде виміряти", – сказав він. Це тому, що "великий і швидкий поступ природничих наук відбувся в галузях, де було доведено, що пояснення і передбачення можуть спиратися на закони, які пояснюють спостережувані явища як функції порівняно небагатьох змінних – або конкретних фактів, або відносної частоти подій. Це може бути навіть основною причиною, чому ми виділяємо ці сфери як «природничі чи природні".

Але принаймні деякі природні системи виявляються настільки складними, що вони більше нагадують непередбачувані соціальні науки, ніж визначеність простіших природничих наук.

Словом, повинні ми боятися сильніше, тому що захист на японських ядерних об’єктах спрацював, як було заплановано, чи тому, що план передбачав вищу прогнозованість, ніж вона була можливою?

Щодо соціальних наук, таких як економічна теорія, то Гайєк попереджав про «віру, що ми володіємо знаннями і силою, які дозволить нам формувати процеси в суспільстві, повністю згідно з нашими побажаннями, знаннями, яких насправді ми не маємо». Він сказав, що у природничих науках, «можливо, мало заперечень проти спроб зробити неможливе, можна навіть відчути, що не слід перешкоджати самовпевненим, тому що їхні експерименти все-таки здатні породити якісь нові ідеї».

Технологічні досягнення, такі як ядерна енергетика, передбачають ризики, але ми вчимося на них. Зовсім недавно побудовані атомні електростанції мають системи охолодження, що запобігли б або обмежили можливу шкоду. Важко згадувати про це під час кризи, але показники безпеки ядерної енергетики є високими. Нещасні випадки в ядерній енергетиці вбили значно менше людей, ніж трафунки на вугільних шахтах, але ніхто не панікує через шахти.

Утім, ми побоюємося того, чого не зможемо передбачати. Це робить інновації, такі як ядерна енергетика, постійними мішенями. Визнання того, що деякі системи настільки складні, що ми не можемо передбачити, як вони поводитимуться, суперечить духу епохи. Ми повинні навчитися жити і з новими технологіями, і з новими невизначеностями.