Мабуть, провідних російських журналістів заманули на вчорашню зустріч із чинним українським прем’єром та одночасно кандидатом у президенти не обіцянками. Телемистецтво у нас, як і заповів нам це Ленін, до цих пір належить народові. Бо ніхто більше не знає, що з ним робити. Тому життя вітчизняного телеглядача вщент наповнене несподіванками, хоча й одноманітне. Але чим вище поставлена перед ним, телеглядачем, мета, тим зручніше дивитися на неї лежачи.
Така чергова несподіванка спіткала глядача, скажімо, учора. Мабуть, провідних російських журналістів заманули на вчорашню зустріч із чинним українським прем’єром та одночасно кандидатом у президенти не обіцянками іще вище піднести статус російської мови в Україні та планами будівництва транспортних комунікацій (простіше – тунелю) між Кримом та Росією. Російські журналісти це вже чули 10 років тому, коли в ролі пошукача президенства виступав Кучма, тож навряд чи вони б з’їхалися всі, щоб зіграти сцену дежа-вю...
Проте подія ця була подана у вітчизняному телеефірі (скажімо – „Подробностями” на „Інтері”, 27 вересня) як масова, остаточна, безальтернативна тощо підтримка нашого провладного кандидата всіма без винятку засобами масової інформації братньої країни. Для більшої переконливості в телерепортажі майоріли постаті стовпів російських медіа - К. Ернста, О. Попцова, Д. Киселева тощо. Засмаглий посол В. Черномирдін оптимістично і якось по-сімейному запевнив телеаудиторію щодо неодмінного та стрімкого видужання Януковича після прикрого й малозрозумілого в середині країни „яєчного” інциденту в Івано-Франківську на тій підставі, що той „спортсмен”. Щось говорили й інші. Правда, в них були такі кислі вигляди, що одним поглядом вони могли розстроїти рояль...
Проте жодного слова про те, що вся велика Росія, її президент, уряд, Дума, народ та її численні ЗМІ підтримують лише В. Януковича, журналістам ІНТЕРу знайти у вирії досить стриманих словесних вивертів російських колег все ж не вдалося.
Хоча вони, наші, дуже старанно це робили. Навіть насамкінець наголосивши на тому, що захоплення чинним прем’єром не пройшло у російських гостей і під час засідання Російського клубу, який відбувся відразу ж після означеної зустрічі, і на якому ніби не вщухали до ночі бурхливі оплески на адресу Віктора Федоровича.
Швидка реакція вітчизняних телевізійників відмінно відшкодувала їм чергового разу відсутність хороших манер. Натягнутий піар та банальна локшина – замість інформації.
Так, провладні телеканали знають, чим накормити народ перед виборами. Але чи буде він це їсти?
