Відповідають: Тарас Ткачук, Дмитро Гордон, Олексій Гарань, Павло Рябікін, Віталій Дикий, Олександр Ляпін, Ірина Ковальчук, Ігор Лосєв, Андрій Мокроусов, Михайло Вейсберг, Ярослав Дмитренко. Запитання "Детектор медіа": – Як ви гадаєте, як ставляться громадяни до біл-бордів, що агітують голосувати за Віктора Януковича? Їх це: переконує; дратує; вони не звертають на біл-борди уваги; ставляться до них як до декоративного оздоблення, не вникаючи в їхній зміст; інше. Як ви особисто ставитеся до біл-бордів? Як, на вашу думку, ставляться українці до надмірної – порівняно з іншими кандидатами у президенти – кількості згадок про Януковича у ЗМІ?

Відповідають: Тарас Ткачук, Дмитро Гордон, Олексій Гарань, Павло Рябікін, Віталій Дикий, Олександр Ляпін, Ірина Ковальчук, Ігор Лосєв, Андрій Мокроусов, Михайло Вейсберг, Ярослав Дмитренко.

Тарас Ткачук, оглядач газети "Факты и комментарии":

– Я думаю, что однозначного ответа дать нельзя, но большинство жителей, во всяком случае, Киева относятся к этим билл-бордам как к архитектурному декору. И за время их существования к ним привыкли и перестали их замечать. Я отношусь к этому точно так же – как к вынужденной необходимости, как и в архитектуре города меня не всё устраивает. Но есть то, что нужно. Вот водонапорные башни – нравятся или нет, но они стоят. Или люки на дорогах. Так как Янукович – Премьер-министр, то, я думаю, что упоминания о нём в СМИ воспринимаются естественно. Он – лицо государственное, и я не думаю, что большинство людей раздражают упоминания о нём.

Дмитро Гордон, головний редактор газети "Бульвар":

– Я думаю, що все, що ви перерахували, – усе це є в наявності. Хтось із приводу цих біл-бордів радіє, когось вони дратують, а комусь байдуже. Це і є демократія. Особисто я – ніяк до них не ставлюся. Я звернув на них увагу один раз, другий, а потім уже не звертаю. У мене це не викликає ніяких емоцій. Щодо ставлення людей до згадок про Януковича у ЗМІ – то мені важко судити про це.

Олексій Гарань, професор політології, директор Школи політичної аналітики при НАУКМА:

– На мою думку, велика присутність Януковича на біл-бордах може викликати зворотню реакцію через роздратованість громадян нав'язливою рекламою представника чинної влади, яка асоціюється з прізвищами Кучми і Медведчука. Звичайно, наявність біл-бордів справляє певне враження, особливо якщо вони добре виконані. У той же час, вони не несуть достатньої інформації про кандидата, а працюють лише на рівні слоганів. І тому навряд чи є самодостатнім засобом агітації. Крім того, зрозуміло, що кількість біл-бордів прямо пов'язана з кількістю фінансових, а дуже часто й адміністративних ресурсів.

Що ж до завеликої кількості згадок про Прем'єр-міністра у ЗМІ, то, з одного боку, це може відповідати установкам технологів Януковича, які прагнуть нав'язати суспільству тезу про рішучість Януковича і його здатність до вирішення конкретних і чисто-конкретних справ. Власне, вони намагається перехопити у Ющенка його гасло "Не словом, а ділом". Однак, як показали вибори 2002 року, значна частина електорату просто не довіряє провладним засобам масової інформації. І тому це може бути контрпродуктивно.

Павло Рябікін, народний депутат України, група "Центр":

– Конечно, плохо отношусь. Я считаю, что их – билл-бордов – слишком много. Этим достигается обратный эффект. Чтобы народ окончательно невзлюбил лидера или какого-либо политика, именно это, чрезмерность, и нужно – разве что установить его билл-борды ещё и в сельской местности, где их явно „не хватает”.

Віталій Дикий, політичний оглядач "Радіо-Ера" FМ:

– Я думаю, що біл-борди людей дратують. Люди розуміють, що це використовується потужний адмінресур на користь одного кандидата. Це має зворотній ефект. Я взагалі скажу, що ці біг-морди працюють не на користь Януковича. Особисто я ставлюся до них абсолютно байдуже – я для себе вже визначився. Що ж до надмірної кількості згадок про Януковича у ЗМІ, то я думаю, що, відверто кажучи, все залежить від регіонів. Якщо це на Заході – то ставлення є негативним. На Сході – здебільшого байдуже, лише частково, деякою мірою, можна спостерігати позитивне ставлення. Мені так здається.

Олександр Ляпін, головний редактор газети "Вечерние Вести":

– До біл-бордів люди вже звикли. Сміються – часто чую глузування. Чи виконують вони ту роль, яку на них покладено? Важко сказати, не знаю. Особисто я до них теж ніяк не ставлюся. Я їх не помічаю. В моєму селі кажуть, що постійні згадки про Януковича у ЗМІ – це жах. Бояться його. Думають: якщо прийде до влади, то всі, хто сидів у в'язницях, будуть керувати державою.

Ірина Ковальчук, газета "Сегодня", відділ новин:

– Мне кажется, билл-борды раздражают людей. Я так и слышала от граждан, что, в принципе, у нынешней власти было много прекрасных возможностей что-то реальное сделать. Никакой рекламы, билл-бордов тогда не нужно, если есть реальные успехи. Люди тогда сами всё помнят и всё видят. А поскольку ничем таким похвастаться наше нынешнее правительство пока что не может, оно и развешивает плакатики, чтобы никто не забывал своих героев.

Я сама не обращаю на них внимания. Меня недавно порадовало, что вдоль Индустриального путепровода на балконах людей висят транспаранты за Ющенко. Это видно, что это – от людей. Люди сами у себя на балконах что-то развешивают. А то, что власти за что-то заплатят – по-моему, это не показывает реального положения вещей. Как относятся к упоминаниям о Януковиче в СМИ?.. Как по мне, это сыграет на руку премьерской команде.

Ігор Лосєв, доцент НАУКМА, журналіст:

– Я буквально вчора повернувся з Севастополя, і Севастополь у цьому сенсі аж ніяк не можна порівняти з Києвом чи Львовом. Там інша ситуація, інші настрої, інша ментальність. І, здавалося б, що пан Янукович мусив би припасти місцевій публіці до душі. Але чомусь величезна кількість цих, як їх називають люди, біг-морд, викликає в людей реакцію роздратування і антипатії до героя цих біл-бордів. Причому, були випадки досить характерні. Поблизу будинку, де я мешкав, – а це місце дуже залюднене, там буває багато людей, – був розміщений біл-борд Януковича. І хтось той біл-борд пошматував, і протягом тижня воно в такому непривабливому вигляді висіло. Ніхто там нічого не робив протягом тижня, міська адміністрація не виявляла жодного інтересу, висіло лахміття.

На інших агітаційних летючках нашого героя деякі люди пишуть "вор!" чи малюють щось непристойне, знущаються з цих образів. І річ у тім, що в місті немає жодного іншого біл-борда, окрім біл-бордів Януковича. Тому все громадське роздратування виливається на одну цю персоналію – замість того, щоб розсередитися між багатьма, поділитися між ними. Важко пояснити, чому це так, але в багатьох людей оце обличчя чомусь викликає якісь негативні емоції. Напевне, ця біл-бордна пропаганда спрацьовує проти кандидата. Я вважаю, що в наших умовах це нічого корисного кандидатові не дає, радше навпаки. Є, напевне, якісь невідомі закони психології, чомусь ці біл-борди дратують людей, навіть незалежно від особи кандидата. У мене теж, відверто кажучи, негативна реакція на них. Вони надто шикарні. Всі ж розуміють, скільки вони коштують. Це виступає як реклама неабияких фінансових можливостей кандидата, і наших бідних людей це дратує. Тим більше, що люди вже відчувають якийсь зв'язок між багатством кандидата і власними злиднями.

Що ж до згадок про Януковича у ЗМІ – ви знаєте, якщо це буде продовжуватися до виборів, на цьому пан Янукович втратить дуже багато голосів. Іде вже реакція від протилежного.

Андрій Мокроусов, відповідальний редактор часопису "Критика" в Україні:

– Стосовно першого і третього питань. Хотів би одразу зауважити: мої відповіді не спираються на жодні соціологічні дані. Це – закид нашій соціології, це їй треба поставити на карб відсутність оперативного аналізу щодо питань, що безпосередньо стосуються всіх громадян і хвилюють принаймні інтелектуальну спільноту. Коли нас, інтелектуалів, журналістів, письменників питають, як ставляться громадяни до того чи до того, ми мусимо робити висновки, спираючися на опосередковані дані чи міркування, замість того, щоб узяти хороший соціологічний звіт і спробувати його прокоментувати.

Щодо першого питання: за такими самими опосередкованими даними, я припускаю, що оця надмірна кількість біл-бордів, що агітують за Януковича, переважну більшість громадян має насамперед дратувати. І самі біл-борди – так само. А відтак, це роздратування може знівелюватися, й надалі до біл-бордів ставитимуться саме як до декоративного оздоблення, не звертаючи уваги на зміст. Якщо ж люди затримаються на першій стадії, на роздратуванні, то це свідчитиме, що в суспільстві залишився ще потенціал здорових, правильних реакцій.

Щодо другого питання. Очевидно, біл-борди – як один із засобів передвиборної агітації – байдуже, провладної чи опозиційної – це одна з легальних і прийнятних форм. Щодо дієвості ризикну припустити, що це – не найефективніша форма агітації. Інша річ, коли цих біл-бордів, присвячених, передусім, одній певній особі, величезний надмір: власне кажучи, ми маємо майже винятково біл-борди, присвячені Януковичу, й не маємо альтернативи. Роздратування, відразу, бажання глузувати викликає не сам носій інформації, а його надмірна кількість. І вже потім – спосіб виконання, дискурс, риторика цієї агітації. З одного боку, форма ця є абсолютно класична пізньосовєтська, але водночас із виразними і, я б сказав, кричущими елементами отого постсовєтсько-новоукраїнського стилю. Переіншовуючи те, що, здається, Лесь Подерв’янський сказав про оздоблення майдану Незалежності: біл-борди Януковича є застигла музика Поплавського. От за тим іще не до кінця розтраченим пізньосовєтським інстинктом це має викликати відторгнення.

Чи зможе опозиція перехопити несвідому відразу і спрямувати її у позитивному, конструктивному напрямі, а не лише в супротивному – це питання до тих людей, які в штабах опозиції відповідають за піар, ідеологію, риторику, стратегію. Але хотілося б сподіватися, що принаймні протестні настрої населення завдяки оцій нахабній, надмірній, безглуздій навалі владних меседжів у різній формі – оці протестні настрої зростуть. Хай це будуть безадресні настрої, не винятково за Ющенка, вони однаково будуть проти людини, яку мусять отак подавати, яку мусять вганяти у свідомість громадян отак, ніби наркотик або клізму.

Михайло Вейсберг, директор центру "Видавець і редактор", медіа-консультант:

– Мені здається, що є такий досить вузький прошарок людей, які розуміються на рекламі й на якихось законах масової комунікації. І вони ставляться професійно, оцінюють кількість біл-бордів, їхню якість і таке інше. А основна маса населення, я думаю, якоїсь специфічної особливої позиції з цього приводу не має й, можливо, не дуже звертає увагу на ці біл-борди. Але коли дійде до голосування, вони спрацюють. Я особисто ставлюся до них із певною заздрістю. Можна позаздрити панові Януковичу, що в нього є можливість так масштабно провести цю кампанію.

Буває, втім, що люди, які мають великі ресурси, самі собі цим псують. Надлишкова сила – вона виходить на гірше. Але в даному випадку макет цілком поміркований, спокійний і, незважаючи на велику кількість досить дотепних пародій, мені здається, що на пересічного українця це працює. До речі, останні враження: я приїхав із Запоріжжя, і на половині біл-бордів написано "тому що", а на половині – "потому что" – тобто, половина біл-бордів – російською мовою. І – це вже такі філологічні роздуми – я звернув увагу, що "тому що" звучить краще.

Щодо надмірного згадування у ЗМІ, мені здається, що більшість людей сприймають це як само собою зрозуміле. Ну от поставили начальника й часто його згадують – то він же начальник! Якийсь спротив чи обурення в масовому порядку це навряд чи викликає.

Ярослав Дмитренко, кореспондент газети "Деловая столица", Дніпропетровськ:

– Я думаю, люди привыкли. Тот опыт, который был, третьи выборы подряд в независимой Украине – все они сопровождались таким вот массовым тиражированием кандидата от власти. Может быть, совершенствуются какие-то методы, но в целом, я думаю, люди уже привыкли. Во всяком случае, я могу сказать, что в Днепропетровской области мне не приходилось сталкиваться, чтобы кто-то, увидев билл-борды, плевался, с ненавистью относился к ним. Я не слышал такого.

Сам я отношусь к ним двояко. Самому лично, когда я вижу крупные портреты Януковича в маршрутке или на стекле магазина, хочется наклеить ещё что-нибудь. То есть, это, наверное, проявление слабости владельцев заведений, которые у себя это клеят и у которых не хватает гражданской смелости послать подальше тех, кто это предлагает. А с другой стороны – отношусь нормально: если какая-то сила обладает большим финансовым ресурсом, она хочет его потратить с пользой для себя. Это – рынок: у кого есть преференции, тот их использует. Было бы глупо, если бы власть сознательно отказывалась от какой-то форы, которая у неё есть изначально, в пользу оппозиционных кандидатов. Такого просто не бывает.

Подводя итог: с одной стороны – это нормально, что власть использует ту фору, которая у неё есть. Это логично. Так бывает везде и всегда. Точно так же проходят выборы в Америке: полиция, представляющая республиканскую администрацию, в Нью-Йорке разгоняет демонстрации противников Джорджа Буша, и происходят аресты участников митингов. А с другой стороны, те же самые владельцы заведений, маршруток, магазинов, где расклеены плакаты, могли бы проявить гражданскую позицию. Я не думаю, что им всё это так близко.

Что касается освещения в СМИ... Из того, что Янукович – Премьер-министр, вытекает, что объективно его деятельность освещается больше, чем любого другого кандидата. Только из этого. Это – та самая преференция, которая у него есть.