Що чекає на українську книжку у 2011-му? Чи дочекаються наші видавці преференцій від держави? Активні учасники літературного процесу в Україні — Віталій та Дмитро Капранови — повідомили «ДТ.У», що торік «держава «кинула» книговидавців на 33 мільйони», а року нинішнього «постраждають державні видавництва, які працювали за програмою «Українська книга».
— За даними Книжкової палати України, торік помітно впали тиражі української книжки. З чим це, на вашу думку, пов’язано? І чого нам чекати нинішнього року?
— Дані Книжкової палати відбивають реальну картину на українському ринку — це стосується як зменшення накладів, так і зменшення кількості найменувань. Що є, насамперед, наслідком економічної кризи. Те, що ці наслідки проявилися тільки наприкінці позаминулого року — торік, пов’язано зі специфікою роботи наших видавництв: вони планують її як мінімум на півроку наперед. До того ж від початку роботи над книжкою до її виходу у світ також минає чимало часу. Ось ми й відчули наслідок кризи у книжковій галузі із запізненням…
Фінансові проблеми, пов’язані з виробництвом книжки, для видавця поглиблюються кризою неплатежів із боку книгарень. Книгарні не хочуть повертати гроші за продані книжки — бо в них також криза: книжки дорожчають, продаються гірше.
А коли йдеться про повернення коштів виробникам, то вони радше повернуть кошти російському видавцеві, ніж українському. Тому що російських книжок на ринку більше — близько 80 відсотків, тоді як українських — близько 15 відсотків. Отож вони бояться втратити в першу чергу цього постачальника.
Ще одна знаменна подія минулого року — ми перетнули бар’єр: в Україні стало менше однієї книжки на одного українця. Це відкинуло нас у ХХ століття! Адже з 2000 року такого в нас не було.
— Які преференції, на ваш погляд, демонструватимуть у новому році українські видавці?
— Стратегії видавництв будуть продиктовані кризою. Перша тенденція, котра виявляється вже не перший рік, але й далі розвиватиметься, — видавці не вкладатимуть гроші у ризиковані проекти! Замість того, щоб видати когось маловідомого, початківця або ставити якісь експерименти із формою та якістю, — видавці напружать своїх уже «розкручених» авторів. Як і торік, на нас чекають гучні прем’єри від гучних імен — яскрава ознака кризи.
Це означає, що молодим авторам і початківцям нічого «не світить» нинішнього року, як «не світило» торік. Що це зле, ми знаємо з досвіду тих-таки росіян. Вони, відчувши перші удари кризи, вдалися до стратегії видання виключно «зірок» і відмови від пошуку та розкрутки нових імен. У результаті торік на виставці у Франкфурті-на-Майні біля російського стенда майже нікого не було, — росіяни не змогли запропонувати нічого нового. Адже мають бути не тільки вже готові зірки, а й «завтрашні». А щоб мати «завтра», треба вкладати гроші сьогодні.
Друга тенденція, яка поглиблюватиметься у новому році, — перекачування грошей у сектор дитячої книжки. Річ у тому, що в Україні цей сектор — направду ринок. Тут працюють великі гравці, у тому числі російські, є попит і оборот. Тому українські видавці старатимуться так чи інакше вийти на цей ринок або збільшити свою присутність на ньому.
— А чого, на ваш погляд, можна чекати у 2011-му вже від державної політики у книжковій галузі?
— Торік держава, тобто Міністерство економіки і колишній Держкомтелерадіо, видавців просто «кинула» приблизно на 33 мільйони! Грошей, закладених у бюджеті 2010 р. на книжки, видавці просто не отримали! Маємо лихе передчуття, що це також стане тенденцією: сказати, пообіцяти й нічого не зробити.
Втім, навіть якщо гроші, заплановані на нинішній рік — спочатку йшлося про 20 млн., потім — про 40 млн., — попри все, виділять, — це буде лише погашення боргу за минулий рік. Новий бюджет також ознаменував відкот у ХХ століття. В ньому не заплановано жодної копійки на централізовану закупівлю книжок для бібліотек.
Також у новому бюджеті, порівняно з попереднім, удвічі зменшено фінансування видання підручників.
Отже, у новому році постраждають державні видавництва, які працювали за програмою «Українська книга». Вони не отримали свого фінансування торік, і якщо, за своїми зобов’язаннями за цією програмою, все-таки видрукували книжки, то їхня доля дуже сумна, — коли, звісно, вони взагалі не припинять свого існування. По-друге, взагалі скорочення, тобто, власне, зникнення ринку державних закупівель для бібліотек, — це удар по всьому книжковому ринку України.
