Вчора журналіста Мустафу Найєма затримали бійці «Беркуту» з мотивацією, що він «лицо кавказской национальности». Пізніше правоохоронці пояснили, що відпрацьовували повідомлення про пограбування. ТК поцікавилася у Ганни Герман, Олени Бондаренко та Костянтина Стогнія, як вони ставляться до інциденту з Найємом та до останніх кількох випадків виклику журналістів до СБУ.
Ганна Герман, заступник глави Адміністрації президента:
- Я свого часу зареєструвала законопроект про посилення відповідальності за расову дискримінацію. На жаль, тоді БЮТ його не підтримав, а натомість підтримав легший законопроект Тараса Чорновола. Але так чи інакше від нашої політичної сили був такий законопроект. Україна завжди мала великий козир у світі, що протягом 20 років вона була державою толерантності щодо інших культур і вірувань. У нас не було масових випадків, навіть на побутовому рівні, дискримінації людини за кольором шкіри чи мови. І коли у минулі роки сталися підряд кілька таких випадків, ми відразу розробили законопроект про посилення відповідальності за расову дискримінацію.
Ми з главою Адміністрації президента сьогодні зустрічалися з журналістами і ця тема також звучала. Ми дуже детально і скрупульозно розглядали те, що сталося, щоб зробити висновки і виробити профілактичні заходи, щоб у нас не розвинувся той процес, що в інших країнах. Ми розуміємо, що сьогодні це слабинка світу. Таке неадекватне ставлення до людей з іншим кольором шкіри пов'язане з подіями 11 вересня 2001-го. Саме після терактів з'явилося упереджене ставлення до таких людей. Ми знаємо, як у США чи інших країнах, коли поліція може просто підійти і перевірити людину тільки за те, що в неї темна шкіра чи якийсь акцент в голосі. Сподіваємося, що це не набуде масового характеру в Україні. Хоча нам також треба пильнувати, щоб у нас теж не з'явився тероризм, але ми маємо дбати, щоб нас не настигла доля тих країн, де ти винен уже тільки тому, що маєш інший колір шкіри.
Ми проведемо ще додаткову роботу серед правоохоронних органів, щоб вони, перевіряючи людину, робили це в якомога делікатніший спосіб, щоб не ображати людей. Я вважаю, що вислову: «Лицо кавказской национальности», я свідомо його не перекладаю, не має бути в українській лексиці. Об'єднувати всі народи і національності, які проживають на Кавказі, під трафаретом «лицо кавказской национальности» дуже принизливо до тих, з ким ми десятки років жили в одній державі, яких ми поважали і які поважали нас. Цей випадок став предметом дуже серйозної уваги влади і я подіваюсь, що ця зла ластівка не зробить бурхливу весну в цьому процесі.
Щодо викликів журналістів в СБУ, то ми вивчаємо всі відповіді, які свідчать про те, що це є розслідування певних справ, свідками яких могли бути ці люди, які по волі випадку виявилися журналістами. Тут не йдеться про ущемлення свободи преси. Але ми тримаємо це на контролі і весь час цікавимося цим процесом.
Олена Бондаренко, народний депутат, член комітету з питань свободи слова та інформації:
- Ситуация с Наемом вызывает только горечь, недоумение и возмущение. То, что его задержала милиция в силу особенностей внешности, наводит только на мысль, что Украина - ксенофобская страна. И что в Украине за последние 5 лет ксенофобия высоко подняла голову. То, что мы сейчас видим, это последствия той наплевательской политики по отношению к непримиримым ксенофобским высказываниям и политикам в Украине. Задержание журналиста Мустафы Наема правоохранительными органами - самый яркий и отвратительный пример этой ксенофобии. Мустафа заявил, что у него нет претензий к милиции, милиция естественно сказала, что все противоречия между ними устранены, но сама проблема не устранена. Ксенофобия в Украине развивается, и к сожалению, этому сейчас не противостоит общество, более того, оно проглатывает такие вещи. Это видно по последним местным выборам, когда у нас ультраправые заняли достаточно высокие позиции в рейтингах популярности.
Я призываю сейчас все журналистское сообщество не быть равнодушным и попустительствовать к ксенофобии, проявляемой любым человеком. Причем в любом виде: будь-то языковая, национальная или половая ксенофобия. Украина демократическая страна, и задача экспертов, парламентариев, журналистов и всех сознательных людей развивать терпимость. Мы все разные, но мы все равные.
Выражаю поддержку Мустафе Наему. Он молодец в том, что не стал политизировать конфликт и заниматься чистым критиканством. Это делает ему большую честь. А еще хотела бы напомнить, что в парламенте уже залежалось несколько законопроектов, которые как раз призваны противостоять развитию ксенофобии в Украине. К сожалению, парламент их почему то не рассматривает. И случай с Наемом хороший повод не только вспомнить, но и сделать все, чтобы вынести эти законы в зал и принять.
Я думаю, нужно четко разделять вызовы жуналистов в СБУ и задержание Наема. В первом случае все похоже на слежку за активными людьми, в том числе и журналистов, тобто попытка как-то контролировать их деятельность с помощью СБУ, а во втором - конкретный пример пещерной ксенофобии.
Костянтин Стогній, радник міністра МВС:
- У мене немає суттєвих підстав вважати, що хтось один винен. Будуть результати перевірки, яку пообіцяв начальник Київської міліції, тоді можна їх вивчити, звірити зі словами Наєма і зробити висновки. Тому що зараз кожен вважає правим себе. Я розумію і міліціонерів, які повинні встановлювати особу. А якби там був не Мустафа Наєм, а якийсь правопорушник? І я розумію журналіста. Він показав посвідчення журналіста, правоохоронці повинні були подзвонити до чергового, перевірити, з'ясувати, що це дійсно журналіст, звірити по фотографії і відпустити.
Журналістам треба звертати увагу і говорити про такі випадки, тому що дуже неприємно. Рік тому я писав матеріал про те, що мою машину перевернули догори дригом. А мені відповідали, що їм наказали і вони перевіряють. Я все це знімав на мобільний телефон, щоб не підкинули чогось. Оце була провокація. А що відбувалося з Наємом ще треба вивчати. Я запитав у працівника «Беркуту», який відмовився вибачатися: «Чому, адеж ви ж згаяли час людини?». А він запевняє, що діяв згідно з інструкцією, тобто мав сумніви, що це саме ця людина, тому й доставив її до відділку, тому вважає, що йому немає за що вибачатися.
Тому треба дочекатися результатів службової перевірки. Але Подільське райуправління грішить цими справами. Торік журналіст «Оглядача» Володимира Унжин вийшов за цигарками, його затримали і відвезли до Подільського рай управління. У нього знайшли мою візитівку, передзвонили мені, перепитали. Я сказав, що це відомий журналіст, і його відпустили додому. Унжин напередодні опублікував матеріал про кримінальну карту України, і через день його затримують. Але тоді все тихенько все минулося. Треба відбивати охоту у будь-кого чинити сплановані дії проти журналістів.
У випадку з Наємом я не бачу спланованих дій. Міліціонери неправі за згаяний час журналіста. Можливо ці працівники «Беркуту» були на колегії МВС, коли екс-міністр сказав те, що мене глибоко вразило: «Вважайте мене расистом, але щоб я не бачив чорножопих у місті». Потім диктофонні записи цього виступу були в інтернеті. Якщо міністр говорить, що він расист, то як діятимуть підлеглі? Це треба ламати зараз. Ці працівники «Беркуту» не прийшли в органи сьогодні чи вчора. Вони були на тих нарадах, коли міністр хизувався, що він расист.
Бачите у одному випадку з Мустафою Наємом виникає багато питань, які виникають у суспільстві: ставлення до журналістів, обов'язки і права міліції. Треба робити роботу над помилками. Треба робити так, аби не мали права затримувати журналістів, але працівники міліції мають право встановити і пересвідчитися, що це журналіст. Я зверну на ці питання увагу міністра.
Щодо викликів журналістів в СБУ я коментувати не можу, це не коректно. Але як журналіст я таких викликів не сприймаю. У деяких країнах журналісти на рівні працівників прокуратури, але у них відповідальність дещо інша. У них, якщо журналіст опублікує якийсь розвінчувальний матеріал, то у них два виходи із ситуації: сидить або той, про кого написали, або той, хто написав, якщо написав неправду. Повинні і ми привчатися до цього. Я вважав би за доцільне, якщо журналісти і правоохоронці партнери, то не потрібно робити з цього якість процеси, краще зустрітися і переговорити.
