Друковані періодичні видання коментують цю подію з різних позицій.

“СЕГОДНЯ”:

рейтинг Януковича зростає (16 квітня 2004 року) № 85 (1729) В огляді – “Во втором туре сойдутся два Виктора” – автор Олексій Газубей, наводячи дані опитувань про шанси головних претендентів на посаду президента, констатує: рейтинг Віктора Ющенка стабільний (в рамках 22–25,5%), а Віктор Янукович у цьому показнику (в межах від 12 до 16%) вже випередив Петра Симоненка.

Оглядач зазначає: “Враховуючи, що економічна ситуація в країні цілком сприятлива, прибутки населення зростають, а уряд планує впродовж року значно збільшити соціальні виплати, потенціал дальшого зростання рейтингу в прем’єр-міністра – значний. Тим більше, що Янукович – єдиний з реальних претендентів, чия популярність значно зросла впродовж останнього року”.

Оглядач прогнозує: Янукович, найімовірніше, забезпечить собі місце в другому турі виборів, де основну конкуренцію йому складе Віктор Ющенко. І відзначає, посилаючись на оцінки політологів, що головним завданням Януковича нині є організація динамічного старту передвиборної кампанії з метою – сформувати образ майбутнього президента, бо його основний стрижень як верховного політика ще не відшліфовано.

“УКРАЇНА МОЛОДА”:

Януковича влада підтримає всіма ресурсами (16 квітня 2004 року) № 70 (2364) “Висунутий чи “засуджений”? – під такою назвою вміщено огляд, автор якого Дмитро Лиховій зазначає: “Після провалу проекту “Політреформа” Банкова взялася клеїти більшість проектом “Кандидат Янукович”.

Оглядач звертає увагу на те, зокрема, що висунення кандидата в президенти відбулося не на широкому форумі демократичних сил, як оце було 1999 року, а в порівняно вузькому колі лідерів партій, фракцій і груп, що складають парламентську більшість, які зібралися в приміщенні Адміністрації Президента.

Оглядач резюмує: “Та це все, в будь-якому разі, лише “приказка”. “Казка” почнеться за два місяці, коли дійде до офіційного висування. Лідер “Нашої України” Віктор Ющенко в іпостасі “без п’яти хвилин єдиного кандидата в президенти” від свого головного конкурента. “Головним опонентом кандидата від демократичних сил на виборах Президента”, на думку Ющенка, буде не чисто конкретно Янукович, а “адміністративний ресурс, цензура в ЗМІ і чорний піар”. Речниця В.Ю. Ірина Геращенко переказала думку патрона: “Яке б ім’я не носив кандидат від влади – Янукович, Тигіпко, Кірпа, Медведчук, – він автоматично перебирає на себе весь негатив влади і відповідальність за її дії”.

“КОМСОМОЛЬСКАЯ ПРАВДА” В УКРАИНЕ”:

згуртує більшість єдиний кандидат (16–23 квітня 2004 року) № 71/16 (23258) “Большинство выдвинуло единого кандидата в президенты” – автор публікації Андрій Хрустальов відзначив, що визначення кандидата в президенти відбулося не на форумі, як планувалося раніше, а кулуарно. Стосовно цього він наводить думку експертів, що нічого іншого чекати й не доводилося: висунення єдиного кандидата було потрібно більшості, щоб продемонструвати – всім і собі – політичну згуртованість.

Автор звертає увагу, що прем’єр-міністр у своєму виступі після висунення його кандидатом у президенти пообіцяв повернутися до питання конституційної реформи.

“Щоправда, коли саме, тепер уже неясно. Розуміють це і депутати”, – зазначив щодо цього автор публікації.

“КІЕВСКІЙ ТЕЛЕГРАФЪ”:

кінець може бути жахливий (16–22 квітня 2004 року) № 16 (206) “Особо важное задание” – на початку огляду автор Ірина Гаврилова, зауваживши, що “міроприємство було кулуарним і відверто спонтанним”, вважає: це рішення було прийнято під тиском обставин. На думку оглядача, хоча Януковичу й приємно балотуватися в президенти, але водночас йому не дуже поталанило, бо він одержав завдання – довести до успішного закінчення політичну реформу, а надійних гарантій цього немає.

Тож оглядач не виключає й такого варіанту, резюмуючи: “Поведінка Януковича буде рішучою, а кінець, швидше за все, жахливий... Революції, як правило, “поїдають” своїх героїв”.

“ФАКТЫ И КОММЕНТАРИИ”:

гарантій рейтинг не дає (17 квітня 2004 року) № 70 (1618) “Социологи считают, что высокий рейтинг Виктора Ющенко не гарантирует ему успех в президентской гонке” – під такою назвою журналіст Олександр Артазей наводить висловлювання відомих політиків щодо шансів у головних претендентів на посаду президента. Зокрема, Сергій Тигіпко вважає, що кращої кандидатури, ніж Янукович, у “більшовиків” немає. Володимир Литвин не виключає, що з кандидатурами претендентів до виборів неможливі сюрпризи. Адам Мартинюк також висловлює сумнів у тому, що це рішення більшості остаточне і не виключає його перегляду.

Щодо шансів нинішнього рейтинг-лідера Віктора Ющенка оглядач звертає увагу на динаміку підсумків численних експертних опитувань, зазначаючи: “Якщо торік розрив між рейтингом Ющенка і Януковича складав майже 50 відсотків, то нині – ледь більше десяти. Інакше кажучи, популярність Ющенка знижується, а Януковича – зростає. На думку президента Центру імені Разумкова Анатолія Гриценка високий президентський рейтинг Віктора Ющенка не гарантує йому беззастережної перемоги на майбутніх виборах”.

“КИЕВСКИЕ ВЕДОМОСТИ”:

потрапить Янукович під вогонь (17 квітня 2004 року) № 82 (3179) “Кандидат, которого все ждали” – в огляді Віктора Муратова відзначено, що рішення лідерів більшості стосовно Віктора Януковича збіглося з проведенням у Донецьку зборів політичних партій та громадських організацій, у яких взяли участь ледь не всі близькі соратники прем’єра і де було прийнято звернення про підтримку Януковича як єдиного кандидата.

Водночас оглядач наголошує: “Для самого Віктора Януковича ситуація містить не лише явні “плюси”, а й велику відповідальність. Тепер увага до нього стане набагато пильнішою, і він єдиний кандидат від влади напевне потрапить під посилений вогонь опозиційної критики”.

“ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ”:

загрожують владі фатальні конфлікти (17–23 квітня 2004 року) № 15 (490) “Янукович у прикупі чи в сносі?” – під такою назвою виступила з докладним аналітичним оглядом перший заступник головного редактора тижневика Юлія Мостова.

Зазначивши, що Президент України не в захопленні від кандидатури чинного прем’єра, оглядач ставить питання: чому ж Глава держави її підтримав.

Стосовно причин цього рішення оглядач звертає увагу на такі: провал конституційної реформи; необхідність зберегти парламентську більшість; можливість ускладнити домовленість між “Нашої Україною” та донецькими; шанс “налякати” тих, хто не голосував за політреформу, перспективою Януковича в ролі президента з колосальними повноваженнями; сформувати стратегію в боротьбі за владу перед зустріччю з Володимиром Путіним. Водночас оглядач не виключає, що в дальших стосунках між чинними Президентом і Прем’єр-міністром України перед виборами можуть виникнути конфліктні ситуації. Вона зазначає: “Відкритого конфлікту з донецькими Президент не хоче, але, як вважають деякі оглядачі, Леонід Данилович може задушити Януковича в обіймах”.

Принагідно оглядач згадує ситуацію 1999 року з Пустовойтенком. А далі наводить і протилежну версію, резюмуючи: “Дехто в оточенні Президента міркує над запитанням: «Чи усвідомлює Кучма, що, перебуваючи в цейтноті, він зробив рух, яким випустив із пляшки навіть не джина, а асфальтоукладальник, забезпечивши його вертикальним зльотом. А ось як бути з гальмами? Такого інтригами не зупиниш. Цілком можливо, що й усім миром теж...» Не виключено, що вагову категорію та політичну рішучість Віктора Федоровича деякі експерти переоцінюють, а насправді прем’єр готовий робити тільки те й рівно стільки, скільки простору для самореалізації відведе йому чинний Президент. Це в Президента немає права на помилку. Хоча насправді за будь-якого розкладу ідеального варіанту Леонід Кучма вже не знайде: у нього немає часу, а до нього – немає віри”.

“ВЕЧЕРНИЕ ВЕСТИ”:

в Україні настало безвладдя (20 квітня 2004 року) № 58 (1157) “Народний депутат, лідер партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко виступила з оглядом – “Эпоха Кучмы закончилась”.

Основна теза виступу: 14 квітня – дату висунення кандидатом у президенти Віктора Януковича – можна вважати офіційним завершенням “доби Кучми”, що тривала в Україні майже десять років.

Автор починає з твердження: “Леонід Кучма психологічно зламався й зрештою відважився прийняти гарантії родинної безпеки та недоторканості капіталу від певних кіл Сполучених Штатів Америки. Зрозуміло, не просто так, а в обмін на відмову від влади за власною волею і на відкриття шляху до перемоги Віктору Ющенку”.

Як зазначає автор, Кучма прийняв ультиматум за порадою свого зятя Віктора Пінчука, враховуючи небезпеку економічних репресій з боку США, пов’язаних з матеріалами судового процесу над Павлом Лазаренком. Відтак, вважає вона, наразі в Україні настало певне безвладдя.

Юлія Тимошенко наголошує: “Слід віддати належне Леоніду Кучмі – за свою майбутню владу з допомогою Медведчука та лівих партій він боровся щиро та самовіддано. Та його сил і ресурсів, особливо в порівнянні з можливостями найпотужнішої імперії світу, виявилося недостатньо. Він зламався і фактично погодився на закамуфльований єльцинський варіант політичного успадування”.

Оцінюючи шанси кандидатів на посаду президента, Юлія Тимошенко вважає, що Янукович залишився сам на сам з ворожою чи байдужою до нього політичною елітою. Водночас вона не виключає й такого можливого варіанту подій, у якому Кучма все ще вбачатиме себе на “генетичному рівні” єдиним гідним главою держави. А відтак резюмує: “Тому ймовірно, що вже через місяць-другий президент може забути, що Янукович – його висуванець і спадкоємець. Натомість президент пам’ятатиме, що це його конкурент і потенційний ворог, котрого необхідно політично та адміністративно знешкодити. Тому цілком можливо, що Віктор Янукович братиме участь у президентських виборах в якості екс-прем’єра-опозиціонера, якому “злочинний режим не дав здійснити потрібні людям реформи”.