А потім - згадаю, що глава уряду муситиме гнути главу парламенту не в буквальному розумінні слова, а в фігуральному, то зразу відлягає. Литвин таки залишиться живий-здоровий. Фізично.

Це я до того, що головна сенсація вчорашнього дня полягає не в оголошенні кандидатом в Президенти України Віктора Януковича. Видача на гора імені цього достойного представника шахтарського регіону, яку вчора здійснили керівники провладних фракцій і партій в присутності Леоніда Кучми, була вже давно очікуваною. Хоча й існували певні сумніви, але в принципі про це писали і говорили всі, кому не ліньки. Та й рейтинг Януковича, що постійно зростав і є найвищим серед людей влади, свідчив на користь такого розвитку подій. А ось зроблені вчора кардинально протилежні за змістом заяви Віктора Януковича і Володимира Литвина щодо політичної реформи - вони викличуть сверблячку у мізках усіх політоглядачів та політологів.

Голова Верховної Ради твердо заявив, що, мовляв, як би його не гнули і що б там про нього не писали, але парламент не буде повертатися до політреформи протягом року, як це і предписує Конституція. Щоправда, зі слів Литвина не було зрозуміло, чи має він на увазі саме злощасний законопроект №4105 (а є ж ще, наприклад, морозівський 4180), або будь-який законопроект з конституційними змінами... Так що можливість заднього ходу для Литвина, який, судячи зі всього, не знав, що після обіду вустами записаного на одну телевізійну камеру Степана Гавриша відбудеться висунення єдиного кандидата від урядово-парламентської коаліції – залишається.

І що події розгортатимуться саме так – підтверджує не менш тверда заява Леоніда Кучма. В інтерв`ю “Інтерфаксу-Україна” Президент видав купу добрих слів про саму ідею реформи і висловив надію, що “ці люди ще схаменуться, наступить прозріння”, маючи на увазі тих “більшовиків”, котрі 8 квітня насмілилися не проголосувати за реформу. Мало того, глава держави наполягає на тому, щоб реформа відбулася до президентських виборів. Кучма не просто декларував свою позицію. Він втілив її у рішення про висунення єдиного кандидата від більшості, яка наполягає на тому, що програмною установкою кандидата буде завершення політреформи і внесення змін до Конституції. Аналогічні слова Януковича пізніше були набагато скромнішими на тлі сповненого енергії спіча Леоніда Кучми. Але відтепер навіть чих Януковича із зрозумілих причин буде сповнений особливої ваговитості і вивчатиметься з особливою прискіпливістю.

Отож, “пацан сказал – пацан сделает”? Та компетентні люди кажуть, що Януковичу уся ця реформа снилася три роки. Бо ж не дурний він робити обрізання владних повноважень тієї посади, яку мріє обійняти після 31 жовтня. Недарма ж прихильники реформи 8 квітня недорахувалися кількох голосів членів партії Януковича. Чим більше цих повноважень буде, тим легше, мовляв, Янукович вишикує всю Україну, як він і його “пацани” вже вишикували Донбас. Отож, компетентні люди, певна річ, висловлять сумнів у щирості бажання кандидата в Президенти взяти участь у згинанні Голови Верховної Ради. Але хіба хочеш – мусиш! Бо за тобою стежить уся парламентська більшість на чолі з гарантом Конституції.

Ще одне питання, яке постає після вчорашніх подій. Якщо реформу не вдасться-таки пропхати ніяким компромісним шляхом, то чим це закінчиться для кандидата в Президенти Януковича? Здається, Кучму підозрюватимуть в прагненні втретє завоювати президентське крісло аж до 31 жовтня. Чи стане він відкликати найбільш рейтингового кандидата від влади? Це, либонь, коли в нього раптом поїде стріха і він добровільно захоче передати владу своїм опонентам.

Тож, імовірно, в душі Януковича аж ніяк не точитиметься боротьба між “не хочеш” і “треба”. Оскільки електорат не розуміє, що приховується за словами “політична реформа” і рейтинг глави уряду від її успіху чи не успіху залежить набагато менше, ніж від, наприклад, цін на хліб. А владна еліта? Вона, звичайно, має вибір. Бодай її частина. Наприклад, перекинутися до Віктора Ющенка. Але в принципі вона може це зробити безвідносно до успіху чи неуспіху реформи.