В Єгипті запроваджені нові вимоги до засобів масової інформації, спрямовані на посилення контролю за інформаційним мовленням та ток-шоу. Програми, які раніше йшли у прямому ефірі, поставлені у жорсткі цензурні рамки.
Це сталося за місяць до парламентських виборів у країні, яка вважається авторитарною. Критики цензурних нововведень вважають, що обмеження діяльності журналістів мають на меті знищення розмаїття медійного ландшафту Єгипту. Посилення контролю над ЗМІ відбувається на тлі поширення народного невдоволення зростанням цін на продовольство і загальним зубожінням. Одночасно набуває сили опір можливій передачі влади президентом Хосні Мубараком своєму сину Гамалю Мубараку.
Серед новацій - заборона на мовлення 12 приватних супутникових каналів, які поширювали сигнал за допомогою єгипетського супутника Nilesat. Серед закритих - єгипетські телеканали Al-Nas, Hafez, Alhalijiya, Syhhatu wa djamal, йорданський Badr та саудівський Orbi. Міністерство інформації Єгипту мотивує це рішення систематичними порушеннями ліцензійних умов. Ще 20 каналів отримали попередження.
Аналізуючи причини закриття телеканалів, єгипетські експерти відзначають, що такого рішення слід було сподіватись раніше, адже деякі з закритих компаній вважаються такими, що провадили екстремістську релігійну пропаганду. Їхній ефір перетворився на поле битви між шиїтами та суннітами, а також між найбільш впливовими течіями в сучасному ісламі - суфізмом і ваххабізмом. При цьому більшість закритих владою телеканалів були прибутковими.
Але закриття релігійних каналів може стати сигналом до репресій проти світських незалежних мовників та інших засобів масової інформації. Заборони дуже скидаються на розчищення шляху для правлячої Народно-демократичної партії напередодні виборів до Народних зборів Єгипту. Посилення цензури і прагнення абсолютного панування в інформаційному просторі свідчить про сповзання влади традиційно авторитарного Єгипту до тоталітаризму. Слід пам‘ятати, що в Єгипті більше половини населення неписьменні, тож заборона на мовлення позбавляє велику кількість виборців альтернативи офіційній інформації. Водночас спроба тотального контролю над ефіром провокує радикально налаштованих мусульман проти режиму Хосні Мубарака. Якщо одним із спонукальних мотивів цих дій влади було бажання не допустити акцій громадянської непокори, до яких могли закликати ісламістські канали, то закриття останніх в передвиборчий час якраз і здатне викликати таку непокору. Під питанням тепер не лише процес проведення чесних виборів у Єгипті, а й існування самої «демократії по-єгипетськи».
Атака на телеканали збіглася зі звільненням редактора провідної незалежної щоденної газети Al-Dostour Ібрагіма Ісси. Йому довелося піти після публікації статті колишнього генерального директора Міжнародного агентства з атомної енергії і потенційного кандидата від опозиції на президентських виборах 2011 року Мохаммеда ель-Барадеї. На сторінках Al-Dostour авторитетний політик звернувся до єгипетської влади із закликом розпочати проведення змін у країні.
У 2008 році журналіст і письменник Ібрагім Ісса, завжди відвертий в оцінці єгипетських реалій, був засуджений до двох місяців тюремного ув'язнення за «образу» президента Хосні Мубарака, яка полягала в інформації про погане здоров'я вісімдесятирічного глави держави. Однак завдяки президентському помилуванню Іссі не довелося відбувати покарання.
В інформаційному просторі Єгипту й раніше існували табу на такі теми, як релігія, сексуальність, політичне насильство і президентська сім'я. Свого часу єгипетські опозиціонери покладали великі сподівання на інтернет як простір, вільний від цензури. Та дотепер доступ до мережі мають переважно мешканці Каїра та великих міст, тоді як у віддалених регіонах про нього можуть лише мріяти. Тож поки що інтернет у Єгипті не може бути порятунком від тиску цензури та знаряддям демократизації країни.
Водночас, при нездатності влади вирішити соціально-економічні проблеми контроль над медіа-простором є умовою виживання нинішнього режиму. Хосні Мубарак успадкував владу після вбивства Анвара Садата в 1981 році. Замах учинили офіцери, які входили до відгалуження забороненої партії «Аль-Іхван аль Муслімун» («Брати-мусульмани»). На парламентських виборах 2005 року кандидати від «Братів-мусульман» балотувалися як незалежні і здобули близько 20% мандатів. Це одна з найвпливовіших політичних сил, яка з релігійних позицій опонує режиму особистої влади Хосні Мубарака. З огляду на це деякі експерти вважають рішення про закриття телеканалів виправданим кроком задля порятунку системи від мусульманських радикалів.
Проте єгипетський аналітик Шариф Мантур вважає, що «ця смуга репресивного контролю над справами країни та її народу - не що інше, як намагання уряду задіяти всі інструменти влади та доступні йому засоби контролю над ЗМІ для тиску на свободу слова, аби прикрити свої плани щодо фальсифікації виборів і передачі влади у спадок».
Майже тридцять років режим президента Хосні Мубарака виступав у ролі наглядача над своїм народом, вважаючи, що він нездатен самостійно відповідати за свою історичну долю. При цьому телебачення і друковані ЗМІ використовувались владою для досягнення власних політичних цілей. І все ж донедавна свобода слова і поширення інформації в Єгипті була безпрецедентною у порівнянні з іншими арабськими країнами. А сьогодні у цій країні прийшли до обмеження демократії в ім'я збереження системи влади і династичної передачі у спадок посади президента. Схоже, саме для того, щоб не допустити широкого обговорення запланованої «перемоги» Мубарака-молодшого, й закривають у Єгипті незалежні телеканали.
Фото - navigator.az
