Загальновідомо, що в цивілізованому суспільстві культура мови є однією з важливих складових загальної культури людини. Адже достатньо послухати когось упродовж буквально декількох хвилин, щоб мати загальне уявлення про рівень його культури (недарма ж древні казали «заговори, щоб я тебе побачив»). Звісно, що мова кожного народу, навіть порівняно нечисленного, може мати свої місцеві діалектичні відмінності, які ускладнюють комунікацію між носіями різних діалектів. Для уникнення такого роду казусів найбільш поширений (як правило, столичний) діалект мови кожного розвиненого народу кодифікується та стає загальноприйнятою нормою - літературною мовою. Послуговуватися літературною мовою в офіційному спілкуванні є «бонтоном». Принаймні для кожного, хто претендує на те, щоб його вважали елементарно культурною людиною.
На вітчизняному телебаченні мовна культура ведучих, за незначними винятками, є досить низькою. Це ж стосується й мови рекламних спотів та субтитрів. Наприклад, чи не більшість (Sic!) телеведучих чомусь неправильно роблять наголос у словах «спина» та «граблі» (кажуть «спина» та «граблі»), постійно можна чути зворот «N років тому назад» («на зад» українською можна хіба що сісти), «по понеділкам» («кредитам» і т. п.), у російськомовних новинах постійно лунає «украинский», «на Украине», «гривна» (потрібно «украинский», «в Украине», «гривня», коли йдеться про грошову одиницю сучасної України, а не Київської Русі).
Щодо вживання «в Украине» та «гривня», то на початку незалежності було навіть спеціальне урядове роз'яснення щодо цього. Як і щодо вживання означеного артикля "the" у назві України англійською ("the Ukraine" замість "Ukraine"). Адже і "the Ukraine" и «на Украине» визначають певну територію, а не незалежну країну. До того ж московський Інститут російської мови імені Виноградова РАН рекомендує вживати саме «в Україні», коли йдеться про назву української Держави. Якщо, наприклад, хтось назве Батьківщину патріотично налаштованого освіченого француза англійською "the France", то не факт, що той не натовче кривднику пику. А наші «піпли» чомусь усе «хавають».
Звісно, що багато хто з російських політиків та місцевих агентів впливу Кремля, які так «люблять» Україну, що ладні задушити її у своїх «палких» обіймах, цілком свідомо вживають «на Украине» (до речі, російський прем'єр Путін каже «в Украине», а президент Медведев, не кажучи вже про Жириновського, лише «на Украине»).
Щодо рекламних спотів, то на одному з провідних телевізійних каналів у рекламі якогось лікарського засобу чарівна на вигляд жінка каже своїй другій половині «це твої камні шалять». Від такої, з дозволу сказати, «української мови» в мене особисто пухнуть вуха, а волосся стає дибки. І не думаю, що лише в мене!
Наводити приклади мовних «неоковирностей» на вітчизняних телевізійних каналах можна, певен, до нескінченності.
З іншого ж боку, з цілком незрозумілих причин (чи радше навпаки, з цілком зрозумілих, спричинених приходом «нової» влади) популярних телеведучих, які до того ж іще й послуговуються досконалою українською мовою, чомусь із прямого ефіру усувають (ту ж Ганну Безулик).
До речі, в Англії саме диктори та ведучі Бі-бі-сі разом із членами королівської сім'ї є носіями взірцевої англійської - свого роду еталону розмовної англійської мови (йдеться про так зв. British English). Відповідно, взірцевими носіями української літературної мови мали б бути принаймні телеведучі державного Першого національного каналу. Мали б бути, але такими ніколи не були, не є і, принаймні в короткостроковій перспективі, не будуть. Уже хоча б тому, що топ-менеджери цього єдиного державного каналу Бенкендорф та Арфуш розмовною українською взагалі не володіють. Чи є ще у світі країна, де топ-менеджери єдиного державного каналу не володіють достатньою мірою державною мовою? Питання, звісно, риторичне.
* * *
ПРОПОЗИЦІЯ:
«Детектор медіа» на регулярній основі здійснює моніторинг вітчизняних друкованих та електронних ЗМІ по різних параметрах. Чому б не запровадити моніторинг мовної культури телеведучих, рекламних спотів, субтитрів тощо? Адже це значною мірою сприяло би підвищенню рівня вітчизняного телебачення!
З повагою
Валерій Степаненко, магістр ділового адміністрування
