Слід сподіватися, що Сергій Макарович свою обіцянку виконав, бо ані вчора, ані сьогодні народні депутати так до важливого законопроекту й не дібралися. І скидається на те, що не тому, що трапилося щось непередбачуване. Навпаки, здається, що в тому, щоб Суспільне мовлення не з’явилося в Україні, принаймні, до парламентських виборів, зацікавлено чимало гравців на законодавчому полі.

Нагадаємо, 16 червня, у результаті численних погоджень та домовленостей різних фракцій, законопроекти щодо Суспільного мовлення таки з’явилися на порядку денному. Щоправда, стояли вони в кінці парламентської повістки й за найкращих розкладів просто не могли бути ухваленими. Хоча для зацікавлених у справі народних депутатів, як показує практика, нічого неможливого немає. Скажімо, законопроект Леоніда Кравчука та Володимира Зайця, за яким 150 депутатів можуть брати на поруки будь-кого в Україні й, фактично, підміняти собою слідчі органи в повістці дня 16 червня стояв ще далі, ніж проекти, які стосувалися Суспільного мовлення. Проте, одразу ж по тому, як зацікавлені в проходженні потрібних Україні законопроектів особи розбіглися хто куди, втративши надію проштовхнути зміни до Закону „Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України”, есдеки вирішили потурбуватися про своїх друзів, які нині знаходяться чи можуть втрапити незабаром за грати. „Ми ж підписали ваш Меморандум щодо власності, - сказав з трибуни Володимир Заєць, - в обмін на чотири законопроекти, то давайте сьогодні хоча б один ухвалимо. І горезвісний законопроект щодо поруки вольовим рішення головуючого Адама Мартинюка ставиться на голосування і пересувається аж на сорок позицій! Під час першого „натискання кнопок” законопроект щодо друзів депутатів набирає 180 голосів. „Нічого, - усміхається на моє запитання Нестор Шуфрич, - є способи його проштовхнути”. Довго чекати не довелося – буквально наступного засідання горезвісний (суперечить, твердять експерти і самі депутати, Конституції України й законам логіки) законопроект набирає прохідну кількість голосів.

А от щодо законопроектів, які би дозволили, нарешті, розпочати реальне реформування НТКУ і перетворити цю компанію на держпідприємство, то в парламенті – глухо. Сказати б, як... у танку, але ні – ще глухіше. Щоправда, в зміненому вигляді вчора, 21 червня, Постанову Про рекомендації парламентських слухань „Перспективи створення громадського телерадіомоівлення в Україні” від 13 квітня 2005 року ухвалили аж 315 голосами. Безперечно, стільки депутатів на той момент у залі не було, як безперечно й те, що без змін до Закону „Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” самі „перспективи створення громадського телерадіомовлення” найближчим часом сумнівні, а пункти Постанови – гола декларація.

Сергій Правденко, заступник голови Комітету з питань свободи слова й інформації: „Ми запропонували на розгляд новий проект Постанови (Про рекомендації парламентських слухань „Перспективи створення громадського телерадіомоівлення в Україні”- прим. «ТК»), бо було кілька пропозицій з боку Народної партії (Литвина), які ми не змогли обійти. Загалом вони були слушні. Ми їх врахували, щоб не створювати зайвих проблем. Якщо немає якихось принципових застережень, то треба погоджуватися з усім і виходити до залу. Вважаю, що ця тактика себе виправдала – маємо „за постанову” 315 голосів.

- А не було якихось заперечень у членів Комітету щодо нового варіанту Постанови?

- У всіх членів Комітету була можливість вносити все, обговорювати – працювали активно, тому проти кінцевого тексту заперечень не було. Це колективна праця – можна сміливо сказати, що не лише членів Комітету, ми враховували думку Першого Національного каналу, робочих груп експертів, інших структур...

- Але з цієї Постанови не зрозуміло, НТКУ залишиться бюджетною установою чи це буде держпідприємство. Ось написано „державна установа” – розтовкмачте, що ж це таке?

- Багато було заперечень із залу, як це „державне перетворити на суспільне, це ж жах”! Але шановним колегам треба було почитати спочатку документи, які є на сьогодні, які ще працюють. В нас немає ДЕРЖАВНОГО телебачення де-юре!!!

- А яке є?

- Перший Національний канал телебачення і радіо проходить як якась УСТАНОВА. І це, до речі, першим помітив... не те, що помітив, бо, зрозуміло, помічали й інші керівники, але першим підняв це питання Тарас Стецьків. І тому сьогодні на порядку денному є зміни до Закону і нам цю „установу” ще (напівміфічну!) треба подолати. В установи ж немає aні майна (що, фактично, має Перший Національний канал?), невідомо також, як вона має розпоряджатися позабюджетними коштами від реклами, від інших речей... Установа – це щось юридично аморфне. Перший канал спочатку де-юре має стати державним, а потім на його базі можна буде створити Суспільне мовлення, бо з нуля нічого швидко не вийде. А суспільство потребує Суспільного мовлення. Українській державі воно потрібне. Та й Європа нас про це слізно просить. Повірте, Суспільне мовлення - прогресивне явище для хоча б якихось паростків демократії. Найменше часу забере, якщо його створювати на базі державного телеканалу та радіоканалів. Якщо хочемо затягти процес – давайте створювати з нуля. Дехто з депутатів каже - забирайте комерційний канал і на його базі створюйте суспільний. Та як це можна зробити?!!

- Це зрозуміло. Але давайте до Постанови. Якщо кажете, що поняття „державна установа” аморфне, то для чого було залишати його в документі?

- Сьогодні ухвалюємо закон і робимо телебачення – ДЕР-ЖАВ-НИМ...

- А якщо не ухвалюєте?

- Ми повинні прийняти, бо раніше...Не хотів би казати постійно як було при Кучмі (але дійсно, так було), що своя людина – керівник невизначеної юридично установи, яка зветься Перший Hаціональний канал, завжди була на гачку. І завжди, як щось там не так, за гачок смикали: а почекай-но, голубе, хай тебе Рахункова палата перевірить, хай КРУ перевірить, чи не дав ти там комусь премії з працівників або ще щось... Статус державного підприємства дає право на позабюджетну діяльність, на отримання певних коштів, на розпорядження ними і так далі, далі...

- Сергію Макаровичу, нова редакція Закону про Суспільне мовлення уже ж стояла на порядку денному, депутати, які його готували, вирішили, що боротися не варто й пішли із зали. А есдеки в цей час пересувають на 40 позицій і терміново голосують законопроект, який планується до розгляду пізніше за той, у розробці якого ви брали участь… - Я не можу нести відповідальність за весь сесійний зал. Я не голова Верховної Ради – та й він не може нести відповідальність, кожен депутат - самостійний суб’єкт, має один голос – пішов собі та й пішов. Бачите, що в цьому залі постійно мало народу. На жаль, ми всі тут працюємо так неорганізовано і так заполітизовано, що... мене це дуже дратує. Прагну займатися законодавчою роботою, а тут стосунки з’ясовують між фракціями та окремими особами. Я так вважаю, якщо треба, то поки не вичерпаємо повістки – не розходитися, незалежно від часу. Бралися за справу, обіцяли виборцям, то, будь ласка, працюйте.

- А як і сьогодні, 21 червня, не вдасться ухвалити закон щодо Суспільного мовлення?

- Тоді кричатиму: „караул”, уже завтра вимагатиму, щоб поставили проект у четвер чи п’ятницю. У понеділок на погоджувальній раді також не мовчатиму – маємо ще один сесійний тиждень у липні. Зроблю все можливе, щоб поставити закон на розгляд у першій половині дня і ухвалили його в першому читанні, а тоді вже, в цілому, хоча б у вересні. З цим зволікати не можна. Ми ж старалися всім Комітетом і зробили закон настільки довершеним, наскільки це можливо в такій складній сфері й у такий непростий час... Термін повноважень Наглядової ради, скажімо, має бути шість років. П’ятнадцять членів іде від Верховної ради, п’ятнадцять – від громадських організацій, які існують не менше трьох років. Ми прагнули максимально дистанціювати Суспільне мовлення від влади. Останні 15 років у нас володарюють гроші й грубий тиск влади. Жодна революція, на жаль, цього не змінила. Я б дуже хотів, щоб принципові положення закону пройшли.

Коментарі: - ХТО ПОСТАВИТЬ КРАПКУ В ДИСКУСІЇ ЩОДО СУСПІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ?

Лілія Григорович, фракція „Наша Україна”: „Річ у тім, що після перемоги народного Президента ми маємо все той же парламент зразка 2002 року, обраний, до речі, під тиском. Ми не маємо в нинішньому парламенті вільного волевиявлення. Залишилися, як знаєте, усе ті ж районні, обласні, селищні ради. І як ви хочете знати, коли ж нарешті буде сформоване в нас демократичне суспільство, то скажу, тільки після виборів до парламенту й до місцевих рад. Україна - не Грузія, де спочатку були парламентські вибори, а потім президентська вертикаль сформувалася. Отож, нині й гальмуємо на шляху демократичних перетворень. Не знаходимо, скажімо, в парламенті 226 голосів, щоб підтримати важливі для держави законопроекти, а от з легалізацією корупції так званих „стоп’ятдесяти”, то тут проблем немає. Наша позиція є й залишається незмінною – Суспільне телебачення має бути й відповідати воно має принципам прозорого демократичного суспільства, а не піар-технологіям окремо взятих ситих і небезпечних фракцій, які воліють друзів на поруки брати.

Микола Жулинський, фракція „Наша Україна”: „ Я завжди стояв на одній позиції – Суспільне телебачення треба якнайшвидше творити. Але чи є усвідомлення того, хто буде творцем цього телебачення? Якщо ми говоримо про Суспільне телебачення, то ясно, що треба, щоб самі громадяни були зацікавлені в тому, щоб таке телебачення постало. Але заохотити громадян до того, щоб вони стали пайовиками цього процесу, дуже проблематично. Для багатьох сьогодні все це незрозуміле. Тому на базі державного телебачення з державним фінансуванням треба розпочинати цей процес. Безперечно, варто залучати й приватне, комерційне телебачення – воно має частину своїх прибутків виділяти Суспільному мовленню для того, щоб його підтримати.

- Чи будуть конкурента підтримувати?

- А, скажімо, в Австралії ухвалили закон, за яким комерційне телебачення певний відсоток прибутків виділяє на потреби Суспільного мовлення. Сьогодні в Австралії Суспільне мовлення – могутні індустрія, яка, окрім телепродукту для національного мовлення, продає продукт за кордон, творить кіно, видає книги тощо. А ми хочемо і створити невідомо що, й хтозна за чий рахунок. Ми повинні на базі державного телебаченні працювати й вкладати солідні державні кошти для того, щоб поступово одержати новий статус суспільного телебачення. Але в держави коштів на все не вистачить.

- Так президент НТКУ весь час просить розв’язати йому руки й дозволити заробляти кошти власним колективом професіоналів. Чому ж закон не ухвалюється?

- Ви самі розумієте, що в парламенті є дуже потужне лобі, яке підтримує, передусім, комерційні телеканали. Оте лобі не зацікавлене в тому, щоб постало конкурентноздатне суспільне телебачення. Отож, вони все й гальмують. І я розумію обурення нинішньої влади, яка, здавалася б, з великим ентузіазмом кинулася захищати цей проект, але по суті змушена топтатися на місці. Це тривожний сигнал. Хоча й у Європі суспільне мовлення поставало не без проблем – це довготривалий процес, який вимагає чималих фінансів і інтелектуальних ресурсів. І все ж, вважаю, що всі мусять усвідомити – нині не до амбіцій. Потреба в незалежному телебаченні величезна в Україні. Суспільство нині зомбоване, а це абсолютно ненормальна ситуація. Ми, депутати, як свідомі громадяни, мусимо робити все для того, щоб Суспільне телебачення поставало.

- То ви за зміни до Закону?

- Так.

- А якщо сьогодні їх не ухвалять?

- Наша фракція завтра збиратиметься і прагнутимемо до відпусток питання вирішити.

Нестер Шуфрич, фракція СДПУ(0): „Зміни до Закону„Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” однозначно треба ухвалювати. Адже створення Суспільного мовлення було чільним гаслом Майдану й з цим не можна не погодитися. Попри те, що не ми є авторами цього законопроекту, однаково його підтримаємо.

- А чого ж так проект закону гальмується?

- Питання не до мене, а до мужів з Банкової.

- Але ж захотіли ви просунути закон про взяття на поруки й швидко це зробили, пересунувши його аж на сорок позицій, випередили й закони, які Суспільного мовлення стосуються.

- Запитання треба ставити „Нашій Україні”: чому вони не зацікавлені, саме їм. Ми готові й будемо закони щодо Суспільного мовлення підтримувати.

- Ви говорите від імені фракції?

- Зараз від себе особисто, але думаю, що мої товариші мене підтримають.

- А чому ви вважаєте, що закон цей настільки потрібний?

- Не можна не визнати того факту, що мас-медійна сфера нині або приватна, або ж – державна. Тому так і потрібне незалежне ні від кого телебачення – тобто, Суспільне мовлення. Але при цьому є люди, які не хочуть втрачати контроль над державним телебаченням.

- І хто це?

- Ті, хто відтягує сьогодні голосування – „Наша Україна”

- То це нашоукраїнці пригальмовують, чи хтось інший? Можливо, хтось інший має важелі впливу на парламент. Скажімо, той же Литвин.

- Стовідсотково переконаний, що Литвин не винний. Думаю, що вказівки поступають із Банкової, а реагує на них „Наша Україна”.

Леонід Чернівецький „Наша Україна”: Станет Общественное телевидение таким же, как и остальные не общественные каналы. Всегда за государственными компаниями стоит чей-то отдельный интерес. В данном случае - это власть. То есть, оно станет дрянным, провластным, коррумпированным и нехорошим для наших громадян. Люди будут его воспринимать как Общественное, а на самом деле оно будет жульническое. И все.

- А выход какой-то есть?

- Только в одном. Побольше телекомпаний, побольше возможностей для их создания и для журналистов путем, например, издания каких-то нормативных актов, в том числе - и законов о свободе журналистов. Вот был, скажем, свободный журналист господин Цендровский – он был свободен! Если б ему отдать Общественное телевидение, но он же не вечный, да?

- Так что, свободен только господин Цендровский?

- А кто еще? Я других не знаю!

- Так давайте познакомимся.

- Я буду счастлив, но я же не вчера родился. Речь идет о жульничестве.

- В чем жульничество? Механизм его?

- Механизм жульничества в чем? Вкачиваются народные деньги в якобы общественное телевидение, якобы в свободное телевидение для граждан, да. А на самом деле его возглавляет человек, который находится в подвешенном состоянии, разные структуры им управляют как марионеткой. И оно всякую гадость будет давать! Не бывает общественного телевидения.

- Леонид Михайлович, так дайте этому человеку возможность быть не в подвешенном состоянии, измените закон и хотя бы возможность НТКУ стать госпредприятием дайте!

- Все государственные предприятия воровские.

- Так НТКУ должна быть бюджетной структурой, или как?

- Бюджетные организации тоже воровские. Даже более воровские…

- А учитывая состояние медиасферы в Украине…

- Дрянное состояние медиасферы. У нас нет заинтересованности свободных журналистов.

- А вот...

- Значит, журналисты есть. Из Москвы смываются потихоньку, из других стран бывшего СРСР, где из свободой слова проблема…

- Скажите, а вот та газета, которую вы финансируете («Правда Левобережья»), она хорошая?

- Она настолько хорошая, насколько я буду хорошим в вашем понимании. Потому, что, конечно, я выступаю сегодня за изменение состояния дел в демократии. Если вы это не чувствуете, то что ж...

- Так я жe не сказала, что плохая. Просто спрашиваю. Бывает форма и содержание. Вы считаете, что и по форме и содержанию эта газета соответствует идеалу?

- Она соответствует идеалу до тех пор, пока в моих руках, и пока я соответствую идеалам свободы и независимости.

- То есть, вам она подходит?

- Она не мне подходит, а тем, кто ее читает. 600 тысячам человек..

Іван Заєць, „Українська народна партія”: Не питайте мене про суспільне мовлення – говоритиму про громадське. Я за те, щоб воно існувало – але проти того, щоб це робилося замість державного каналу. Треба брати якісь джерела фінансування, можна навіть закласти якісь кошти й у бюджеті для розкрути підприємства. На сьогодні моделі створення суспільного мовлення немає.

- То, може, ви не в курсі, пане Іване?

- У курсі. Ми за створення громадського радіо й телебачення, як окремий проект. Але ми проти громадського телебачення, яке створюється шляхом ліквідації державного телебачення. Ми за окремий проект – хай він буде і з підтримкою з державного бюджету.

- То ви будете голосувати сьогодні за зміни до Закону чи проти них?

- Я вам сказав те, що сказав.

- Лише „проти” чи „за”, скажіть.

- Все, що хотів, чуєте, вже сказав. Ми не „або-або” кажемо, а - „і” та „і”.

Павло Мовчан, „Українська народна партія”: Громадське телебачення у цілому світі відокремлюється від державного. Є одна держава, яка втратила свій канал – це Угорщина. Вона втратила свій державний канал – решта мають. Ми втратили УТ-1, УТ-2, УТ-3 через форму, яку нам нав'язували лобісти в сесійній залі. А чи цікавилися ви, в який саме спосіб один з каналів опинився в Суркіса, а інший – у Пінчука? Я не хотів би, щоб черговий державний канал зник. Найкращими намірами, кажу вам, дорога вимощена до пекла.

- А ви за Постанову, що її сьогодні ухвалили, голосували?

- Я? Ні.

- А за зміни до Закону, які сьогодні на порядку денному?

- Не буду голосувати. Я вже наголосувався отут, коли з найкращими намірами віддавали в чужі руки те, що мало належати державі. Трансформували УТ-2 і УТ-3, то що вони працюють на національну справу? Для мене немає значення, які кольори будуть там – помаранчеві чи синьо-зелені. Але я не допомагатиму системно банкрутувати.



- Боргів не було. Віце-президент Кметик Володимир Янович в бюджет Першого Національного торік заніс, по-моєму, 118 мільйонів. Коли він прийшов на телебачення, то 18 мільйонів боргів було, а зробив – позитив. Я запитую, де нині поділи гроші? Де вони? Ви цікавилися? Куди зникли ці кошти? Ще ж тільки другий квартал!

- Нинішній президент НТКУ говорить, що основне фінансування компанії передбачено на четвертий квартал.

- Ми не «за» й не «проти». Виступаємо за суспільне мовлення, але не на базі державного.

Юрій Кармазин, партія Захисників Вітчизни, фракція „Наша Україна”: - Пане Юрію, ви чи не найактивніший депутат на сьогодні в парламенті. Хто гальмує закони щодо Суспільного мовлення?

- Так сьогодні ж, нарешті, добралися

- Де ж добралися? Постанову хіба ухвалили? Вона ж без змін до Закону декларацією буде.

- До нього просто не дійшла черга. Мартинюк так порядок денний робить.

- А чому він так його робить?

- Ну, це вже не до мене питання. Мабуть, ніхто не хоче, щоб закони щодо суспільного мовлення ухвалювали…»

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ "Детектор медіа" публікує за підтримки МВФ "Відродження"

Читайте також:

Принят законопроект об общественном телевидении

Парламентський профільний Комітет – за суспільне мовлення в Україні Закон України про внесення змін та доповнень до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України"(нова редакція)