Ідеали, як відомо, можна втілювати різними шляхами. А конкретні справи залежать від реальних людей.

– Пане Олександре, як ви оцінюєте висловлювання держсекретаря Олександра Зінченка про те, що Суспільне мовлення нині не на часі?

– Щодо позиції Зінченка, то вона є логічною. З його точки зору. Власне, як і позиція з цього приводу й інших представників влади. Для мене є очевидним, що політики, які братимуть участь у процесі втілення ідеї Суспільного мовлення, повинні докласти багато зусиль, аби втриматися від спокуси реалізувати в цій діяльності власні політичні інтереси. Адже Суспільне мовлення за певних умов може стати надзвичайно потужним інструментом впливу на політичну свідомість та політичну поведінку виборців.

– Або навпаки: загалу на владу.

- Правильно. А інтенсивність такого впливу залежатиме від того, наскільки осмисленою, затребуваною самим суспільством визнаватиметься громадське мовлення як інструмент тиску на владу. Взагалі – актуальною в масовій свідомості буде ідея необхідності та можливості контролю над владою з боку суспільства.

– Дуже дивно чути це від директора радіостанції, заснованої владою (Київрадою – авт.)

– Насправді ЗМІ, що є в комунальній власності, тобто засновані територіальними громадами, мають бути в авангарді процесу створення Суспільного мовлення в Україні. Адже вони по суті на сьогодні є прообразами суспільних мовників. Звернімо увагу на саму природу комунальних ЗМІ – їхній юридичний статус, особливості фінансування, систему підзвітності громаді тощо, а також на характер діяльності цих медіа, орієнтованість на суспільно важливу, а не на комерційно вигідну інформацію тощо. Ми побачимо, що на сьогодні саме комунальні ЗМІ, якщо порівнювати їх із комерційними та державними мас-медіа, найбільше втілюють ідею суспільного мовлення.

Інша справа, що до думки представників комунальних ЗМІ при обговоренні ідеї створення в Україні системи суспільного мовлення не дуже дослухаються. Сьогодні, попри достатньо тривалі та жваві дискусії як серед політиків, так і в професійному середовищі щодо ідеї суспільного мовлення, самі конкретні виміри цієї ідеї є досить невизначеними. Зокрема, не визначено чітко й місце комунального мовлення в системі суспільного мовлення. Я маю конкретні пропозиції щодо місця комунальних ЗМІ в системі суспільного мовлення, і сподіваюся, що думку представників ЗМІ, які перебувають у комунальній власності, буде почуто.

– Ніхто не сперечатиметься, що творення системи Суспільного мовлення в Україні мусить відбуватися на тлі реформування ЗМІ, комунальних зокрема. Про це досить багато говориться. Зокрема, ініціює дискусії й „ТК”.

– Ви правильно кажете, що дискусій вистачає. Проблема в іншому – дуже часто ці дискусії зводяться до думки про те, що лише в рамках діяльності суспільних мовників можна буде зробити те, що принципово неможливо втілити в діяльності інших мас-медіа. На кшталт того, що необхідно ліквідувати всі державні та комунальні ЗМІ – „до основанья, а затем” створити суспільне радіо й ТБ що повністю в своїй діяльності втілюватиме принципи свободи слова, демократії, об‘єктивності. Але ж незалежність засобів масової інформації, свобода слова, демократія – це поняття, що належать до сфери ідеального й можуть лише тією чи іншою мірою реалізовуватись у певних політичних умовах у конкретній країні й у конкретний час. Незалежно від того, яким є юридичний статус мас-медіа.

Тому, на мою думку, суспільне мовлення – це ідея, яку слід реалізовувати в рамках існуючої в Україні системи ЗМІ, прагнучи якісних змін у роботі й державних, і комунальних, і приватних ТБ та радіостанцій. Вектор цих змін – більша підконтрольність мас-медіа з боку суспільства, більша свобода вибору для споживача інформаційних послуг. Що передбачає різні медіа – і за формою власності, і за тематичною спрямованістю, і за тим, інтереси яких засновників ці медіа представляють. На противагу існуванню одного „правильного” мовника, що урівноважує діяльність чисельних „неправильних”.

– А що саме вас, керівника, спонукає дотримуватися в діяльності радіостанції інтересів суспільства, громади, а не міськради, яка заснувала радіостанцію?

– Міськрада обирається киянами, політичний статус, перспективи кожного депутата залежать від того, як його діяльність оцінюють виборці. Я думаю, кожний депутат із приємністю запише в актив своєї депутатської діяльності роботу потрібної й цікавої для його виборців радіостанції, заснованої саме міськрадою

– Радіостанція фінансується з міського бюджету?

– Так.

– Чи можливий опосередкований тиск? Скажімо, вам не платитимуть платню чи зменшать її?

- Про такий тиск за існуючої системи контролю та звітності про фінансово-господарську діяльність говорити просто несерйозно. Окрім того, ми є підприємством і маємо змогу самотужки заробляти гроші.

– Яким чином?

– Продаємо власний радіопродукт іншим станціям, розміщуємо рекламу, надаємо можливість іншим радіопартнерам транслювати свої передачі. Скажімо, є домовленість про співпрацю з „Радіо Свобода”.

– А щось на зразок журналістського кодексу, який виробить корпоративний журналістський орган?

– Це речі, які важко формалізуються. Щодо внутрішньоредакційних морально-етичних та професійних норм, то вони в нас чітко сформульовані й зрозумілі всім. Є також Статут нашого підприємства, колективна угоди.

– У чому, на вашу думку, полягає головна відмінність комунального й суспільного мовлення?

– Цікаве запитання. Якби ж ми визначилися з конкретною формою Суспільного мовлення. Давайте викладу свої бачення реформування нинішніх ЗМІ й місце комунальних мовників у системі Суспільного мовлення. По-перше, система такого мовлення у своїй радіо й телевізійній частинах передбачає існування мовників, як мінімум, на двох рівнях – загальнонаціональному й регіональному. У всьому світі існує така практика. Теоретичні розробки, які займаються вивченням потреб людей, результати емпіричних досліджень, зокрема й ті, якими ми послуговувалися, кажуть, що структура інформаційних потреб людей передбачає існування окремого регіонального мовника. Тобто це не повинно бути громадське радіо, що 20 годин на добу транслює загальнонаціональні програми й 4 години приділяє місцевим потребам. Людям потрібен повноцінний носій інформації про місцеве життя. Отож, суспільне мовлення має бути дворівневим. Далі – що таке суспільне мовлення? На сьогодні – це не існуюча юридична форма. Це – ідея. Вона може набувати того чи іншого втілення.

– Ідея ця, як ви кажете, ще в 1997 році набула певних юридичних обрисів.

– Набула. Але суспільне мовлення – це не юридична форма існування радіостанції. Це, повторюся, – ідея. Полягає вона в тому, що мовник здійснює свою діяльність в інтересах суспільства, для суспільства. Як можна це забезпечити? За допомогою ефективних механізмів контролю з боку суспільства! Тепер давайте поглянемо на конкретну ситуацію в українському мас-медійному просторі. Комунальні підприємства за своїм характером, суттю, Статутом нарешті, найпридатніші для трансформації. Вони найбільше реалізовують ідею Суспільного мовлення на регіональному рівні. Отож наповнення конкретним змістом задекларованих і таких потрібних суспільству закорінених демократичних засад передбачає не ліквідацію комунальних мовників, а їх створення в кожному регіоні. І треба це робити системно! Принаймні, питання на регіональному рівні буде вирішено. А щодо загальнонаціонального рівня, то тут складніше – і з технічною базою, зокрема, фінансами.

– Знаєте, досягнення ідеалу неможливе. Але шлях до нього можна обрати правильно. Позитив саме в напрямі руху.

– Правильно. Це – діалектичний процес. Суспільство матиме таке мовлення, до якого воно сьогодні готове. Є дві крайнощі – протистояння влади й суспільства й тотожність інтересів. Ні те, ні інше неможливе. Проте залежно від того, наскільки суспільство є громадянсько зрілим, воно й зможе утримувати створене Суспільне мовлення ближче до одного чи іншого полюсу.

Здатність до самоврядування без державних інституцій влада можна ініціювати, але не насадити. Влада завжди прагнутиме контролювати суспільство й далі залишатися при владі. Суспільство мусить виборювати для себе можливість контролювати владу. Гадаю, Суспільне мовлення стане індикатором якісного рівня стосунків влади й громади. Йдеться навіть не про те, що Суспільне мовлення каталізує реформування ЗМІ в державі, розглядати цей процес втілення ідеї в конкретику варто в контексті становлення громадянського суспільства, системного закорінення на українському грунті демократичних засад.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ "Детектор медіа" публікує за підтримки МВФ "Відродження"