Статтю-відповідь Наталі Лигачової читайте тут. Про Громадське мовлення, владу, Коаліцію, “проблему колективу НТКУ”, люстрацію, вибори та інше.

"Детектор медіа" публікує текст шанованого телевізійника та тренера з новинної журналістики Ігоря Куляса, який ділиться своїм баченням ситуації навколо Суспільного мовлення в Україні. Багато в чому не погоджуючись з Ігорем, ми поважаємо його право на власну думку и не коментуємо його тверджень. Статтю-відповідь Наталі Лигачової читайте тут.

Створення Громадського мовлення, схоже, знову залишиться світлою мрією ідеалістів. Можливо, до речі, втрачається останній шанс її реалізувати. Тому що нинішній опозиції Громадське мовлення взагалі не потрібно, не той рівень політичної культури. А ця опозиція цілком може прийти до влади у березні 2006 року. Особливо ж з огляду на численні й різноманітні помилки “помаранчевих”.

Звідки стільки песимізму, запитаєте ви? Ряд подій останніх місяців у мене особисто вже майже не залишає сподівань на якісну реалізацію проекту Громадського мовлення. Щойно було створено Коаліцію громадських організацій, як стало очевидним, що майже ніхто в цій Коаліції по-справжньому не зацікавлений швидко і якісно зробити цю справу. Коаліція не запрошувала професіоналів, а лише дозволила їм до себе “приєднатися” вже після створення. Коаліція з самого початку (із дня утворення) виступала з позицій критики оприлюдненої напередодні концепції групи фахівців під керівництвом Олександра Ткаченка, не пропонуючи навзамін нічого конструктивного. Коаліція й досі не спромоглася щось реальне створити. Активність Коаліції полягає переважно у проведенні численних круглих столів, найменш ефективного способу щось путнє зробити. Більше того, навіть у створених робочих групах обговорення також нагадує ті ж круглі столи, коли кожний говорить про своє, про близьке і про високе, конкретні рішення не ухвалюються, конкретних розробок нема.

Чому так відбувається? На мій погляд, це майже очевидно. Політикам не потрібне справжнє Громадське мовлення. Очевидно, їм простіше тримати на короткому ланцюжку НТКУ. Якомога безкінечно довго косметично “реформувати”, ілюструючи виконання попередніх декларацій влади. Багатьох недержавних учасників Коаліції цікавить не результат, а процес: що довше він триватиме, то більше можна буде отримати грошей на нові слухання, круглі столи і широкі обговорення. Тому учасники робочих груп із задоволенням ходять на засідання робочих груп, виголошують промови, які часто є простим марнуванням часу. Коли ж ідеться про конкретну роботу, тут їхніх зусиль не видно. Як приклад: до проекту редакційного кодексу Громадського мовлення, вже понад тиждень тому запропонованого “Інтерньюз-Україна”, не надійшло жодної пропозиції від членів робочої групи.

Тим часом нова влада кількома “широкими мазками” показує своє справжнє ставлення до теми Громадського мовлення. Найперше і найпоказовіше: чомусь можновладці переконані, що Громадським мовленням повинен керувати політик. Аргументи – з площини ірраціонального, наприклад, кажуть, “це – посада політична”. То чи не слід чекати, що Громадське мовлення буде частувати глядачів політично заангажованим телепродуктом, замість створювати якісний телевізійний продукт, що відповідає загальносвітовим стандартам? При всій повазі до пана Стецьківа-політика, я нічого не чув про пана Стецьківа-медіаменеджера. А я переконаний: таким складним виробництвом мають керувати люди з відповідним досвідом та знаннями. Призначення пана Кметика, яке мало не сталося, – це вже взагалі за межами здорового глузду. З огляду на “трудову біографію” пана і на його реноме в телевізійному світі. Цей прецедент свідчить про те, що у високих кабінетах до справи створення Громадського мовлення ставляться некваліфіковано. Крім того, усі ці кадрові рухи відбуваються підкилимно, – ні загалу, ні навіть тим, хто переймається темою, нічого не відомо ні про принципи відбору, ні про коло кандидатур. Нагадаю, це робить влада, яка не втомлюється декларувати свою прозорість і публічність. І, більше того, це відбувається без будь-якої концепції, хоча обговорення такої концепції хоч поганенько, але ж триває. Політики, схоже, ці обговорення ігнорують. І просто поспішають випередити один одного, розставляючи свої креатури. Мовляв, “а далі буде видно”...

У своїх інтерв’ю ймовірний голова НТКУ пан Стецьків не готовий розповісти про те, яким чином він збирається налагоджувати сучасне телевиробництво гіпотетичного (в доволі далекій перспективі – за його ж словами, навіть протягом року це зробити не вдасться) Громадського телебачення. З іншого боку, пан Стецьків “не збирається бути весільним генералом”, і мене особисто це сильно насторожує. І тому, що він є політиком, тобто людиною, заангажованою конкретною політичною силою. А Громадське мовлення за ознакою не мусить служити інтересам влади чи окремої політичної сили. І тому, що я за 17 років роботи в різних, переважно телевізійних, структурах досхочу надивився, до яких сумних наслідків призводить втручання у виробничий процес або в кадрову політику ньюз-руму топ-менеджерів чи власників, які не знаються на виробництві новин. На власній шкірі не раз відчув.

Ще одна тема, навколо якої нині йде активна дискусія – “проблема колективу НТКУ”. На мій погляд, розмови про те, що колектив НТКУ здатен сам щось путнє зробити, або що він повинен брати активну участь у вирішенні долі НТКУ, не витримують жодної критики. Уже хоча б тому, що нема такого явища, як “колектив НТКУ” (навіть профспілок на компанії – і тих три!). По-друге, тому що досі колектив НТКУ не вмів створити хоча би просто міцного (я вже не кажу про високопрофесійний) новинного продукту. Більшість людей тут працюють усе життя за схибленими поняттями про новини і про те, як треба робити телебачення. Який же сенс говорити про подальше підтримання невиліковно хворого? Найлогічнішим, як на мене, є варіант, за якого новим керівництвом проводиться жорстка атестація. Тих, хто не відповідає необхідним критеріям, звільняють з дотриманням усіх вимог закону і з належними компенсаціями. Ті, хто готовий і прагне працювати за стандартами і вчитися робити якісний телепродукт, пробують свої сили на конкурентній основі в новоствореному Громадському телебаченні. Є на НТКУ талановиті люди, і вони знайдуть своє місце у новій структурі. Їм, звісно, доведеться ще вчитися, адже справжнього професіоналізму не набути в антипрофесійній структурі, якою досьогодні є НТКУ. Але якісному Громадському телебаченню не потрібен такий величезний штат і не потрібні люди, які вміють робити лише пропагандистські сюжети низької телевізійної якості. Потрібні справжні профі й ті, хто здатен у стислі строки такими стати.

Далі. Коли вже мова заходить про персоналії менеджерів, тут моментально звідусіль звучить слово “люстрація”. Коло успішних медіаменеджерів є обмеженим, і, звісно, всі вони тим чи іншим чином примушували служби новин працювати за “темниками”. Смішно, певно, я мав би голосніше за інших членів Коаліції вимагати тотальної люстрації, але ж чомусь не роблю цього. Моя точка зору така: люди перебували під жахливим тиском. Не кожний міг наважитися на рішучий крок. Хтось ішов у відставку, хтось брав “темники” до безумовного виконання, хтось ставав на шлях конформізму та компромісів. Тому було б логічним, щоби замість тотальної чи вибіркової люстрації просто Генпрокуратура ретельно розслідувала справу про цензуру часів Кучми і назвала б суду авторів „темників”. Саме АВТОРІВ, а не виконавців будь-якого рівня. І цього, якщо судовий процес буде публічним, досить. Я б навіть не наполягав на суворому покаранні. Важливою у цій справі є лише кваліфікована і привселюдна оцінка злочинних дій цих людей.

Що ж стосується тих, хто був цензором під тиском чи страхом, – дайте цим людям шанс реабілітуватися перед суспільством. Бо інакше українська тележурналістика знову муситиме починати свій шлях з низького старту. Завдання ж влади у цій ситуації – створити такі умови, за яких у майбутньому керівник не мав би спокуси вдаватися до цензури, тому що виконавець міг би не боятися вголос заявити про це. Однією з таких умов і мало би бути саме існування Громадського мовлення, де б ці слова могли гарантовано прозвучати з екрану на всю країну. Але для цього воно не може бути контрольованим владою. І для цього повинні бути чітко виписані принципи формування і повноваження Наглядової ради (в законі) і внутрішні принципи редакційної політики з чітко виписаними стандартами (затверджені Наглядовою радою). І чітко розподілені повноваження для всіх рівнів структури.

І нарешті останнє. Нова влада останніми своїми діями щодо створення Громадського мовлення демонструє своє повне нерозуміння кількох ключових речей. Перше – що Громадське мовлення повинні робити професіонали, які вже показали суспільству, що вміють створювати якісний продукт. По-друге, що незаангажованість Громадського мовлення забезпечується дотриманням професійних стандартів, а отже, знов-таки, фаховістю виконавців, а не політичним контролем. По-третє, що консервація нинішнього НТКУ лише зі зміною керівників та імітацією реформування – це поразка, шлях в нікуди. Тому що справжнє, а не кишенькове Громадське мовлення потрібне найбільше самій цій владі, якій лише належить ще утвердитися за рік на парламентських виборах. Поки що влада цього не розуміє. Поки що влада діє некваліфіковано і непрозоро. Кожний новий такий крок – це втрата довіри людей, які на вулицях і майданах зробили цю владу владою. А березень 2006 – це вже близько.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МВФ „Відродження”