Ніщо так не характеризує людину, як подарунки, які їй роблять на День Народження друзі й близькі. Звісно, йдеться не про випадковий сувенір, який в останній момент перед візитом купується в крамничці, а про презенти продумані й концептуальні. Наприклад, якщо людині подарували яхту, значить, вона любить море й вітрильний спорт. А якщо стриптизерку в торті - значить, любить стриптиз. І солодке.
Президентові України Віктору Януковичу друзі, серед усього іншого (не сумніваюсь, що було подаровано чимало хорошого), підготували 36-хвилинну привітальну відеолистівку, що була продемонстрована в ефірі декількох телеканалів 10 липня. Фільм «Президент. Початок шляху» (відео), як будь-який нормальний сюрприз, з'явився в ефірі несподівано, без будь-яких анонсів, замість інших запланованих у сітці мовлення програм. Кому ювіляр має дякувати за привітання, також не було зрозуміло - стрічка не мала жоднісіньких титрів. «Детектор медіа» це заінтригувало.
«Попросили»
- саме так один із топ-менеджерів телеканалів, що демонстрували фільм, відповів на запитання про засади його розміщення в ефірі. Згодом на умовах анонімності ТК підтвердили, що ні про яке «на правах реклами» не йшлося - фільм був поставлений в ефір на приватне прохання замовників. Хто замовники? «Запитайтеся в Адміністрації президента». Конкретнішу інформацію на каналах давати відмовлялися.
У прес-службі президента ТК скерували до заступника голови АП Ганни Герман, сказавши, що телепривітанням займалась саме вона. Сама пані Герман це заперечила, сказавши, що про фільм дізналась з телеекрану, від стрічки відхрестилась, запропонувавши шукати інформацію про її виробників та замовників... у титрах. Яких, як уже було сказано вище, не було.
Нарешті, завдяки добрим людям та їхнім прозорим натякам, удалося вийти на слід, який привів на Мельникова, 42. Як виявилось, анонімний сюрприз Януковичу підготував Перший національний телеканал. Хто б міг подумати...
Отак завжди. Стільки мільярдерів, наділених потужним медіаресурсом, труться біля Віктора Федоровича, всіляко демонструючи свою відданість і спроможність стати у пригоді. А привітання на День Народження все одно знімають за бюджетні, тобто наші з вами, гроші.
Згодом виявилось, що автором і режисером стрічки є особисто генеральний директор Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф. Який, за його словами, зробив це за власною ініціативою і не вбачає в цьому «ничего зазорного». Якби не доскіплива ТК, Віктор Федорович ніколи б не дізнався, кому дякувати за 36 хвилин зворушення й гордості за себе. Ось який він, Єгор, усіх переплюнув. За власною ініціативою отримав доступ до всіх можливих високих кабінетів, змотався на Донбас, узяв два десятки інтерв'ю, зокрема в прем'єра, двох віце-прем'єрів, міністра... Сам усе змонтував («на домашнєм компьютере»). І все це без відриву від тяжкої праці з розчистки авгієвих стаєнь НТКУ.
Ні-ні, це не наїзд. Ніхто не може заборонити людині бути гіперпродуктивним трудоголіком і присвячувати вільний час любові до Януковича. З роси й води, як то кажуть.
С Днём Рожденья, наш любимый ВикторФёдрч дорогой!
Жартувати про цей фільм не дуже хочеться. Хоча, зізнаюсь - трохи сміявся. Та частіше було моторошно, особливо на таких сценах, як Янукович і діти (після «Артеківського скандалу» мотив досить ризикований); Янукович кладе цеглу; Янукович у шахті повідомляє, що вугільна промисловість - складова економіки нашої держави; Янукович розбиває яйця, одне за одним, і виливає їхній вміст на пательню. Контингент коментаторів у фільмі цілком передбачуваний - не дивують уже ні Дмитро Стус, черговий носій концепції «подружитися з драконом», ні Богдан Ступка (який, власне, майже нічого про Януковича не сказав - в більшій частині його слова могли бути відповіддю на будь-які запитання), ні Борис Олійник. Дуже промовистий вигляд має Сергій Льовочкін, чиє обличчя, а потім і коментар з'являється на самому початку стрічки після слів про «команду», щоб ні в кого не було сумнівів, хто цю саму команду уособлює.
Можна було б піти банальним шляхом і сказати, що цей фільм повертає нас у якусь там епоху. Але досить уже брехати собі та людям. Нікуди ми з цієї епохи, а вона з нас, не дівалися. Телекучмізм був, є й буде. Ми пронесли його через Майдан й увічнили в документальних і тіпа художніх фільмах про Помаранчеву революцію. Кучму й на пенсії не припиняли вітати й прославляти в саме такий спосіб. А якщо хтось насмілиться сказати, що за Ющенка такого не було, киньте в нього важким подарунковим виданням про Голодомор. Єдина різниця, що той любив дивитися про глечики й Голодомор, а цей - про себе.
Не слухайте також тих, хто спробує назвати цей фільм «агіткою» чи «пропагандою». Це категорично спростовує хоча б той факт, що в стрічці немає майже жодної згадки про опонентів і попередників. Хіба що погано артикульований натяк про «зруйнований за 5 років» шевченківський музей у Каневі, маячня Нестора Шуфрича про «чотири тисячі стволів, розданих на Майдані» та радісне для всіх нас повідомлення: Віктор Федорович нас великодушно простив. Фільм адресований не аудиторії, а особисто Януковичу. Це йому можна сказати: «ВікторФьодрч, усе супер!» - і повірить. Для аудиторії ж головна агітпропівська лінія нинішньої влади - «все було б супер, якби на тяжка спадщина, що дісталась нашій команді від помаранчевої влади». Отже, панегірик знятий адресно, для головного глядача.
Естетика, система образів та сюжетна метафоризація фільму витримані в настільки рафінованому кучмістсько-совковому дусі, що починаєш дивуватися: куди ділись капіталістичні нашарування та уроки західних політтехнологів? Хоча прізвище Бенкендорфа багато що пояснює. Знаючи Єгора як людину розумну, освічену й надзвичайно іронічну, починаємо підозрювати тонкий постмодерністський стьоб. Таку собі біло-блакитну фофудью, справжній сенс якої спроможні зрозуміти тільки втаємничені, решта ж сприйме привітання за доведене до абсурду підлабузництво. Це, звісно, лише версія, але не така вже й фантастична.
Як гартувалася
Власне, сюжетна метафора фільму - сім днів Президента Януковича. Однак, не будучи надто простими, творці стрічки (чи творець, але менше з тим) не стали описувати справжній тиждень Януковича (прокидається - годує кіз і страусів - середньою смугою з Межигір'я на Банкову - приймає прохачів - підмахує укази - середньою смугою з Банкової до Межигір'я, і так далі), а розкидали по днях головні лінії президентської життєдіяльності.
Понеділок - посідання влади, формування команди, долання бідності, реформи і порядок, чи то пак, стабільність. Коротко і ясно. «Сім днів президента - це велика праця щодня і хвилини короткого відпочинку».
Вівторок - спогади з дитинства, свідчення замученої журналістами першої вчительки, однокласників, співробітників; людяність - дитяча ручка ніжно і довго-довго гладить долоню Януковича. Під ліричну музику катається з дітьми на шкільному автобусі. Лариса Скорик: Янукович - справжній мужчина. Таїсія Повалій: «Мені здається, Віктор Федорович може бути батьком для всіх нас, для всіх українців, для всіх людей, які живуть тут». Янукович тримає важку руку на плечах у похнюпленого юнака і суворо питає: «Саджали дерева чи ні?» (зараз юнак зарюмсає і зізнається: саджали, дядечко! Тільки не бийте!). Янукович біля басейну дивиться на голих дітей. Інший юнак із гіпсом на руці розповідає, що йому теж хотілось би бути як Янукович. «Без зайвих слів діяти щиро - такий стиль нового Президента». Янукович і багато ветеранів. Вічний вогонь.
Середа: панорами рік, озер, куполів церков, лісів, гір (Межигір'я?). Сильна рука президента: «Що більше я завантажений роботою, то комфортніше себе почуваю». Янукович із розумним виглядом дивиться на конвеєр, яким рухається якесь печиво чи коржики. Запалює газ (Вікторе Федоровичу, ви не забули? Треба повертати!) і розбиває яйця на пательні. Азаров хвалить. Литвин хвалить: «двічі, коли Віктор Янукович очолював Кабінет Міністрів, були періоди, коли Україна здійснювала ривки». Янукович у кабіні літака. Злетіли! На військовому кораблі. Попливли! На гелікоптері. Знов полетіли! Нестор Шуфрич, вирізаний і підмонтований на фоні хвиль Дніпра, що рухаються підозріло швидко, хвалить. «Я думаю, що з президентом Януковичем Україна може спати спокійно». (Дякую, якось іншим разом, - О.Д.) В лікарні. Мати й дитина, перемазана зеленкою. Пенсіонерка: «Ми, значить, вам наказ даєм: поднять Україну, щоб розцвітала наша Україна». Терикони. Шахта. Янукович із ліхтариком на касці. Задумливо дивиться на конвеєр з вугіллям. Шахтарі несуть брилу з написом «1 000 000 тонн» і червоною зіркою, Янукович плескає. Колишній співробітник: «Он был намного моложе меня, но я с первых дней работы брал с него пример». На металургійному виробництві. За активної допомоги Володимира Бойка ріже якусь стрічку ножицями. Борис Олійник: «Попереду політики і економіки повинна йти культура». Янукович слухає шароварний народний ансамбль, ходить по ярмаркові. Богдан Ступка розповідає зворушливу історію про те, як Янукович пообіцяв прикріпити до культури олігарха. «Одне - плескати язиком, а друге - перти плуг». Батько-Тарас. Президент Янукович ремонтує меморіальний комплекс Тараса Шевченка у Каневі. Глечики (ось вона, ющенківська спадщина). «Президенту України слава!» - кричать хором маленькі козачки.
Четвер - успіхи на міжнародній арені. Виходить із літака. Сидить поруч із Бараком Обамою. Іншими поважними лідерами. Десь на третьому чи четвертому місці - Москва, Медведєв довго трусить руку, російська почесна варта дудить у дудки. Якісь екзотичні лідери. Лукашенко. Тігіпко «всіх відсилає до плану Президента», хвалить цей самий план. Попереджає, що з часом через реформи можуть впасти рейтинги. Мішель Платіні дістає з конверта аркуш із написом «Юкрейн Поланд». Гм, до чого ж тут Янукович? «За Януковича-прем'єра Україна здобула право приймати Євро-2012». А-а-а-а... Ющенка, який, якщо пам'ять мене не зраджує, був присутній на церемонії, у кадр не взяли. Колесников розповідає, що завдяки Януковичу з чемпіонатом Європи буде все гаразд. «Донбас-арена», Янукович говорить із Ахметовим. Випробовують газон. Фрагмент виступу Януковича на відкритті стадіону. Дмитро Стус: «Коли ми починаємо щось будувати, є так званий нульовий цикл...». Висловлює оптимізм «у тому, що вдасться реалізувати щось».
П'ятниця. Литвин: президент діє в напрямі того, щоб перебудувати країну. Азаров: Янукович загартувався в опозиції. Шуфрич: «Ми маємо пройти і через це, це були його слова...». Слова про зброю, яку начебто роздавали на Майдані, накладені на чорно-білі (sic!) кадри Майдану. Кадри «біло-блакитного Майдану» - мовляв, і наших там стояло... Тут уже з'являються людські обличчя великим планом, на противагу загальним планам натовпу на Майдані Незалежності. Слова «він все розумів» накладені на великий план обличчя Януковича з надзвичайно промовистим і глибоким виразом, що символізує «розуміння»... Ні, це таки постмодерн, зуб даю! Перша вчителька: це все, що зараз, є продовженням його характеру. Він переборов усі труднощі і виведе країну.
Субота: сімейна хроніка. Янукович і його діти. «Для синів президент перш за все - батько». Гуляють лісом серед великих дерев. Довге слайд-шоу. Янукович із дружиною на велосипеді. Дитячі фото. Однокласники Януковича несуть квіти першій вчительці. До чого це вони? А: «перша вчителька, однокласники, колеги - всі ці люди є частиною життя Віктора Януковича». Однокласник висловлює Януковичу вдячність за те, що той завжди цікавиться, як у нього справи.
Неділя: справи церковні. Янукович кладе цеглу. Хрести, бані церков, священики. Янукович дзвонить у дзвін. Віра, надія, любов. Янукович у церкві, серед простого народу, хреститься. І знову хреститься. І знов. Дзвонар, - цього разу професійний, - смикає за вервечки дзвонів. Панорама Березняків. Києво-Печерська Лавра. Софійська площа. Невідома жінка у ромашковому полі з маленьким хлопчиком обіймається і йде в голубу далечінь. Кінець фільму.
Чого ми причепилися
Щодо фільму. Єгор Бенкендорф сказав, що на ICTV попередньо погодились узяти цей продукт для демонстрації безкоштовно, якщо він матиме добру якість. Отже, на ICTV вважають, що це - якісний телепродукт. Так само, вочевидь, вважає й сам Єгор. Що змушує (якщо все ж відкинути припущення щодо постмодерністського знущання з 60-річного президента-простака та його блюдолизького оточення, готового платити за примітивні панегірики) всерйоз стурбуватися адекватністю українського телевізійного менеджменту, зокрема щонайменше чотирьох, - за кількістю каналів, що продемонстрували фільм, - його представників. Це якщо повірити, що мотивацією для демонстрації цього, перепрошую, продукту була віра в його високу художню цінність.
Якщо ж насправді йдеться про адмінресурс, про пропозицію, яку не можна не прийняти, або прохання, на яке не можна відповісти відмовою, то це чудово вписується в загальну тенденцію, яка спостерігається в останні місяці. Палкий привіт «Репортерам без кордонів» та іншим, хто вірить казочкам про чудове становище українських медіа за Януковича. Коли хтось більш репрезентативний і вповноважений за мсьє Мартана прибуде в Україну з інспекцією, треба буде неодмінно показати йому цей фільм - як свідчення винятково високого рівня вітчизняної документалістики. Може, якийсь французький канал виявить інтерес до якісного українського продукту?
Щодо Януковича. Він такий, який є - і вже давно перестав бути смішним у цій своїй самості. Люди, які готували йому цей подарунок, добре знали його смаки і, напевно, змогли йому догодити. Разом із тим зайвий раз продемонструвавши рівень естетичних запитів цієї людини, її адекватності та спроможності тестувати реальність і дивитись на себе збоку. За це їм можна хіба що подякувати.
І щодо подарунків. Кожна людина має право отримувати їх у День свого Народження. Ще більша втіха - їх дарувати. Віктору Федоровичу, наприклад, ми цього року подарували велосипед. А на 61-річчя подарунок йому я вже придумав. Це буде DVD-програвач. Річ корисна у господарстві. Якщо друзям президента заманеться знов привітати його в подібний спосіб, вони зможуть прийти в гості з тортиком і диском, аби насолодитись переглядом у сімейному колі. Не роблячи мимовільними свідками їхнього привітання ні в чому не винну багатомільйонну аудиторію.
На фото - кадр з фільму «Президент. Початок шляху»
