У відповідь на публікацію огляду Олеся Кульчинського, присвяченого тернопільському телебаченню, на адресу редакції ТК надійшла критична репліка від доктора філологічних наук, викладача Галицького інституту імені В'ячеслава Чорновола Національного університету «Києво-Могилянська академія» Юрія Фінклера. Друкуємо відгук пана Фінклера без скорочень.
З колосальним інтересом прочитав на «Детектор медіа» репліку Олеся Кульчинського «Місто - "файне", але не завдяки ТБ». Не заглиблюючись у деталі розмірковувань автора про стилістику тернопільського телебачення, з приводу якої кожен має власну точку зору, зверну увагу на присутню в тексті, м'яко кажучи, фальш, яка мене по-людськи образила і підлаштування автора під яку дозволило йому дійти цілком спотворених висновків.
Маю на увазі фрагмент тексту щодо програми «Межа правди» на TV-4, в якій ішлося про регіональні медіа. Річ у тім, що одним із учасників програми був я. Я - цей той «комік», який, за твердженням пана Олеся, «всю програму підкріплював свої висловлювання методичним зазиранням у папери, завбачливо розкладеними перед ним на столі». Сердечно прошу не сприймати це за нескромність, але ніколи не дозволяю собі читати по написаному - принизливо для себе і поганий приклад для інших, а надто молоді. Тому кажу чесно: не читав, говорив щиро, жодних паперів переді мною не було і бути не могло ПРИНЦИПОВО (а тим паче при живій дискусії!).
Але не про мене мова - про деякі речі, які вважаю неприпустимими.
Ні слова правди в інтерпретаціях автора! Розпочну з того, що вперше програму у прямому ефірі дали не минулого тижня (це був повтор), а на початку квітня. Олесь Кульчинський попереплутував посади учасників, назви факультетів, яких не існує в природі, і закладів освіти (прізвищ учасників він не назвав, мабуть, завбачливо). На жаль, автор репліки заплутався в трьох соснах, не зрозумівши для себе різниці між поняттями «регіональні медіа» та «комунальні медіа». І в практиці, й у викладацькій роботі, і в науковому дискурсі я ніколи не обстоював і не буду обстоювати комунальні медіа (до речі, у п'ятничному випуску «Вечірнього Тернополя» є мій матеріал, який ще раз чітко розставляє акценти: комунальних медіа в Україні не повинно бути). Цікаво, а як автор уявляє собі український медійний простір без НЕДЕРЖАВНИХ, але РЕГІОНАЛЬНИХ медій?
Пан Олесь «забув» написати про те, що (а це був лише початок правління Януковича) я жорстко попередив глядацьку аудиторію про започаткування цензури, про узурпацію частот і створення контрольованого регіоналами холдингу «Інтер - Перший національний - обласні державні телерадіокомпанії», про відволікання уваги аудиторії від страшних політико-етичних проблем, створюваних новою владою, на другорядні теми і сюжети (еротика, для прикладу) тощо. І глядачі цікавились не лише вступом на наші спеціальності (делікатність полягала в тому, що програма не носила рекламного для наших вишів характеру, що є фінансовою специфікою): приємною несподіванкою для мене було прохання пані-глядачки пояснити різницю між «темниками» і «джинсою» - і я давав чесні відповіді. На прохання глядача відверто коментував я і ситуацію, коли під час виборчої кампанії на тому самому TV-4 через «неправильність» диспуту було перервано ефір. Люди дуже боляче відчувають нещирість медіа, те, як починає працювати «нова преса». Цікаво, до речі, а чи можна в контексті розмови про «джинсу» та навмисно перервані ефіри оминути поняття журналістської етики - якщо можна, то було б цікаво послухати пана Олеся. І, нарешті: пан автор ЗА нецензурну лексику в медіа? Нагадаю, обговорення саме цих проблем автор репліки ставить мені у провину!
Єдине, з чим я можу гаряче погодитись із Олесем Кульчинським: формат програми не відповідав настроям учасників, ми не були опонентами, ми колеги, а тому дискусії як такої не вийшло. Але ж формат визначає редакція, а не гості - а нам, представникам галузі соціальних комунікацій, відмовлятися від участі в будь-яких програмах (тим паче «наживо») не пасує! А відгомін про передачу покотився далеко за межі споживачів, зачепивши журналістів, владу і, наскільки мені відомо, органи...
Втім, найбільше мене задів знущальний тон Олеся Кульчинського з приводу «провінційності» підготовки журналістів - зокрема, у «провінційному» Тернополі. Ну, знову захищаю фах, але цього разу - не від невігластва, як це було у випадку із (свіжоспеченим як на сьогодні коаліціантом!) Давидом Жванією, а від небажання пана Кульчинського вияснити те, про що пишеш, проконсультуватися з фахівцями, з'ясувати структуру тернопільських вишів, а вже потім звертатися до поважного видання.
Отже, журналістів у Тернополі готують лише в Тернопільському національному університеті імені В. Гнатюка, на кафедрі журналістики. В інституті, який представляю я, на кафедрі редакторської та рекламної майстерності здійснюється вишкіл видавців і рекламістів. Пан Олесь відчуває різницю? Наші випускники (а в маленькому Тернополі тільки видавництв понад шістдесят) працюють за фахом, знаходячи роботу без особливих проблем, затребувані іноді на рік уперед. На кафедрі сумісниками є висококласні редактори і журналісти, без цього неможливо реально готувати фахівців. Ніхто не говорить про безхмарність, але всі проблеми вирішуються в тих методичних і фінансових можливостях, якими ми оперуємо.
Що ж до загальних тенденцій розвитку регіональних медіа (зокрема, телебачення), про що пише пан Олесь, то вони є такими, якими робить їх практика. Приходячи в медіа, вчорашні студенти, беззаперечно, вписуються в загальний редакційний контекст, але обов'язково привносять щось нове, інакше не було б медійного поступу. В консервативній Галичині він є не таким, як у якомусь іншому регіоні, але і Галичина давно вже вписалась у загальносвітову тенденцію, про яку пан Кульчинський має уявлення як про виключно тернопільське явище: «Молодше покоління Тернопільщини надає перевагу обговоренню регіональних проблем в інтернеті, старше звертає більшу увагу на пресу, а телебачення тим часом вариться у своєму соку...» (а радіо забули? Те саме радіо, УКХ-формат якого в регіональному сенсі має величезне значення!). Ні, пане Олесю, це світова тенденція, яку давно зафіксували як західні (вона веде початок від відомої фрази Маршалла Маклюена про те, світ стане «електронним селом», а це 60-ті роки минулого століття!), так і українські комунікативісти (почитайте теорію професора Бориса Потятиника про соціальну стратифікацію аудиторії українського телебачення), і яку, повірте, дуже чітко враховують при підготовці фахівців соціальних комунікацій.
Не хочеться забирати час у читачів «Детектор медіа». А тому пропоную авторові репліки «Місто - "файне", але не завдяки ТБ» зустрітися на найближчому випуску «Межі правди» (певен, керівництво TV-4 залюбки дасть нам прямий ефір) - в контексті розвитку регіональних медіа ми явно будемо антагоністами і нам буде про що подискутувати (гадаю, принагідно пан озвучить конкретні претензії щодо рівня підготовки випускників нашої кафедри!). На жаль, я не маю честі знати пана Олеся Кульчинського, натомість, певен, він мене знає добре. А якщо не знає - нижче подаю свої дані, знайти мене в Тернополі й домовитися про зручний час ефіру елементарно. Але чур: писати в «Детектор медіа» про нашу майбутню суперечку в студії і контексти навколо неї - моя черга.
Юрій Фінклер, завідувач кафедри редакторської та рекламної майстерності Галицького інституту імені В. Чорновола Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, кандидат соціологічних наук, Тернопіль
