Журі Міжнародного фонду жінок у ЗМІ (IWMF) визначилося з лауреатами премії «За мужність у журналістиці». Ними стали кореспондентки з Колумбії, Тибету і Танзанії. Ще одна нагорода, «За вислугу років», дісталася їхній колезі з Мексики

Переможницею стала 39-річна кореспондентка колумбійського радіо Radio Nizkor Клаудія Дюк (Claudia Duque). Вона висвітлює такі теми, як торгівля дітьми, корупція, порушення прав людини, вбивство політичного оглядача та автора фейлетонів Хайме Гарсона. Наслідком цього розслідування став арешт та  офіційне звинувачення військовокомандувача Карлоса Кастаньї. Протягом десяти років журналістка  отримує численні погрози. Формально оберігати її життя доручили службі безпеки Колумбії (DAS), однак згодом виявилося, що це лише привід для шпигування за журналісткою.  Не раз погрози отримувала і донька Клаудії Дюк.

43-річна журналістка і блогер сайту Invisible Tibet Церінг Воесер (Tsering Woeser) походить з Тибету,  але нині мешкає у Китаї. Після публікації книги Notes on Tibet («Нотатки щодо Тибету»), вона вже вісім років поспіль зазнає переслідувань з боку Китаю. Спочатку її доправили до Пекіна для перевиховання, потім, після прохання «змінити погляди», звільнили з підвладного уряду журналу Tibetan Literature. У 2008 році  пані Воесер повернули до Пекіна, де допитали та утримували під домашнім арештом.  Нині журналістка продовжує жити і публікуватися у Пекіні, повідомляючи про порушення прав людей  у Тибеті, але її статті видаються лише поза територією Китаю. Люди, які протягом багатьох років виступили джерелами її інформації, остерігаються підтримувати контакт з журналісткою через переслідування: усіх, хто контактує з кореспонденткою, допитує поліція. Однак Церінг Воесер продовжує повідомляти світу про спротив Тибету.

51-річна Вікі Нтенема (Vicky Ntetema) - позаштатний репортер з Танзанії, співпрацює з Бі-бі-сі. Вона відома скандальним викриттям брутального вбивства альбіносів та їх родин. Їй вдалося встановити, що це - справа рук чаклунів, які переслідували мету отримати мікстуру з розчленованих тіл, волосся і зброї вбитих. Клієнтам знахарі обіцяли, що цей засіб приносить щастя. При цьому чаклуни у Танзанії займають пануючі позиції у суспільстві, захищені місцевою поліцією та не гребують найнятими вбивцями. Після оприлюднення репортажу про вбивства, близько 170 чаклунів арештували за звинуваченням у злочинах. Вікі Нтенема почала зазнавати переслідування і через це двічі залишала країну. Нині вона мусить ховатися під паранджею та часто подорожує з охоронцем.

Ще одну журналістку, 60-річну мексиканську журналістку Альму Гільєрмопріето (Alma Guillermoprieto), яка висвітлює аспекти життя Латинської Америки, нагородили за вислугу років.  Кореспондентка співпрацює такими виданнями, як британська газета  The Guardian та американською пресою - The Washington Post, The New York Review of Books, Newsweek та The New Yorker. Все життя Альма Гільєрмопріето висвітлювала резонансні теми: «брудну війна» в Аргентині, «яскравий шлях» повстанців Перу, громадянську війну у Колумбії, протистояння наркобаронів у Мексиці.  Саме вона була однією з двох репортерів, які проводили журналістські розслідування щодо масових вбивств, вчинених  підданою США армією Сальвадора, в селищі Ель Мозоте (Сальвадор). Коли вона опублікувала свій репортаж у The Washington Post, адміністрація Рейгана намагалося заперечити ці факти, але зрештою вимушена була їх підвердити.

Фонд International Women's Media Foundation засновано у 1990 році. Це розгалужена глобальна мережа, що опікується правами жінок у ЗМІ як способу відстоювання свободи преси в 130 країнах світу.

 «Детектор медіа»