На рівні із громадськістю, активну позицію у боротьбі з тютюнопалінням займає і військо. Звичайно, не із зброєю в руках, але методи також дієві.

Якщо хтось вважає, що мова йде про «поховання бичка», то помиляється. Таких традицій, на щастя, українська армія не успадкувала і знущальні методи проти курців сьогодні не застосовуються. Заборонити військовослужбовцю взагалі палити не можна, адже це є порушенням прав людини. Тому на території військових частин обладнуються місця для паління. Але щоб кількість курців не лише не збільшувалась, а й танула, командири із солдатами проводять роз'яснювальну роботу.

П'ять років тому, коли автор цих рядків ще навчався у одному із вітчизняних вищих військових навчальних закладів, начальник ввіз, на основі відповідного наказу міністра освіти і науки, заборонив паління на території військового містечка. Чи було це розпорядження письмове, не пригадую, але курсантам його довели. З того часу курці пішли у підпілля. Цивільним студентам простіше - за парканом пали «на здоров'я». Офіцерам, прапорщикам та працівникам ЗС України для того, щоб задовольнити свою потребу в нікотині, довелося виходити за межі КПП. А ось курсанти і солдати могли це зробити лише у звільненні. Щоб не кривити душею, скажу, що палити, звичайно, мало хто кинув. Просто з цигарками у присутності офіцерів певний час (до обладнання відповідного місця) ніхто не з'являвся, а недопалків як на вулиці, так і в казармі не меншало. Санкції на порушників чекали жорсткі.

На запитання завзятих курців, де ж їм палити, командир однієї роти чи серйозно, чи то жартома відповідав: «Можете перехилятися та палити через паркан. Але якщо 50% тіла за територією, то це уже вважатиметься самовільною відлучкою. А якщо до 30%, то так палити дозволяю. Тільки за збитки, завдані військовому майну, тобто паркану, доведеться відповідати...».

Коли ж з'явилась «курілка», курсанти масово відмовились від поганої звички. А офіцер, який не палить, з власного досвіду зможе переконати підлеглих у згубності цигарок та вести серед солдатського колективу пропаганду здорового способу життя.

Важливу позицію щодо боротьби із тютюнопалінням у війську займають лікарі. Люди у білих халатах періодично читають особовому складу військових частин лекції про шкоду здоров'ю від паління.

- Лекції лекціями, а хлопці послухали, вийшли з приміщення і знову «димлять», - поскаржився Микола Григорович - військовий медик однієї з частин Львівського гарнізону. - Людина, як правило, починає серйозно замислюватись над тим, як позбутися цієї звички лише тоді, коли у неї з'являються проблеми зі здоров'ям. Тютюнова отрута вражає, на жаль, усі органи: і мозок, і серце, і печінку, і нирки, і статеві органи. Ось як заболить, починають шкодувати, що палили. Проте в армії вже давно існує низка заходів для профілактики наслідків паління та боротьби з ним.

Один із них - загартування. Здоровий організм стійкіше опирається тютюновій отруті. Також важливе місце, крім ранкової, зарядки, займає вечірня прогулянка. Увечері, коли менше їздять автомобілі і всі важкі гази осіли, дуже корисно подихати свіжим повітрям. А виконання стройової пісні забезпечує додаткову вентиляцію легень.

- Важливим заходом у боротьбі з тютюнопалінням залишаються й фізичні вправи, - продовжив розповідь Микола Григорович. - Після кросу чимало молодих людей скаржаться на задишку. Якщо це не курець, то задишка свідчить про загальну фізичну слабкість людини, а якщо курець - я раджу кинути палити. Важко поєднати куріння та спорт. Якщо людину заохочувати або примушувати займатися фізичними вправами, то з часом вони будуть домінувати над палінням, і людина зможе позбутися цієї шкідливої звички.

Фото - www.zastavki.com